Про незавершений гештальт

Vasylyna T
Sep 9, 2018 · 2 min read

До біса все, якось буде. Не хочу розбиратись, плюнути й забути.

Так починаються всі душевні страждання. Вірите чи ні, але якимось чином безкінечна еволюція загнала нас в необхідність закінченості (закритості) гештальтів.

Коли я вперше почула це слово, то чомусь подумала про концтабір. Права була. Гештальт — то такий собі внутрішній концтабір, в якому ти щодня боїшся потрапити в газову камеру, боїшся, що ж буде завтра, мучиш себе голодом і вся ця страшна картина, яку могли бачити в “Списку Шиндлера”. Тільки в цьому таборі ти і єврей і директор табору одночасно.

Якщо ж казати науковими і більш зрозумілими словами — це образ, що формується в наших думках, мрія чи ситуація яку ми уявили і дуже хочемо, щоб все відбулося саме так. І оскільки в житті це не відбувається, нам страшно розпрощатись з ілюзією, ми продовжуємо мучити себе невідомістю майбутнього. Бо що там за нашою уявою — хтозна. “Жорстока реальність” пригноблює наші душі в бажанні звільнитись від непережитих уявних подій.

Так і ходимо ми з енергетичними дірами в собі, які називаються незакритими гештальтами. Хтось дуже розумний (або пихатий теоретик або людина з тяжкою долею) скаже, що це ми самі створюємо, отже, можемо самі перебороти. Так, ви праві. Проблема в тому, що не всі це можуть. І саме з цієї неможливості випливають всі подальші емоційні страждання, неврози і комплекси.

В гештальті завжди двоє — ти й інша сторона. Що ви не поділили? Емоції в основному, почуття. Пам’ятаєте початок вірша Ліни Костенко: “Страшні слова, коли вони мовчать”? Так от, вона цією фразою все сказала.

Проблема незакритого гештальту в тому, що людина мучиться неможливістю сказати те, що глибоко в душі дуже хоче сказати і відчути те, що дуже хоче відчути. Це незакрита потреба, яка вас переслідує. Ви як той ведмідь з казки — хочете сісти на пеньок і з’їсти пиріжок, але зась. Бо пиріжки у вас забрала Маша і пішла в іншу сторону.

Найгірше в цьому всьому те, що незакритий гештальт може переслідувати нас роками і впливати на життя, на наші стосунки. Ми можемо постійно повторювати ті ж ситуації тільки з іншими людьми в надії закрити гештальт відкритий давним давно. Тобто, якщо з вами відбуваються одні й ті самі події, які ви ж провокуєте, то варто задуматись — а чи не стараєтесь таким чином закрити ситуацію, яка сталась з вами набагато раніше? І відсутність емоційної завершеності змушує вас кидатись у різні сторони в пошуках свободи від навислих емоцій, хоча насправді все це ще більше віддаляє від точки внутрішнього примирення.

Що з цим робити? Йти до психолога або до іншої людини (якщо вона жива і ваш гештальт зв’язаний саме з нею). Є цілий напрямок гештальт-терапії, який покликаний допомогти розбити це колесо Сансари. Все залежить від ситуації і особистого вибору. Але зупинити це безумовно варто, бо інакше всі можливі щасливі моменти і зустрічі — коту під хвіст. А кому воно треба? Точно не тобі.

    Vasylyna T

    Written by

    Girl from the wild west