Про Таню
яка з радістю чекає на Апокаліпсис
Десь місяць тому я поверталася поїздом з Франика до Києва. Частину дороги мені пощастило проїхати з новою знайомою. Бо іноді проводиш всі 13 годин в дорозі навпроти цілковитого незнайомця, який таким і залишається.
Але цього разу все було трохи інакше. Мою нову знайому звали Таня. На вигляд їй близько 45-ти, працює операційною медсестрою у Львові. Коли вона сіла навпроти, я й не думала, що в нас зав’яжеться розмова, тому спокійно витягла книжку і, зручно вмостившись, почала читати. Книга називалась “Як ви збудуєте своє життя”, може тому Таня зі мною й заговорила. Ми познайомились, коротко розповіли про себе. Я майже одразу спитала чи не страшно їй на роботі постійно мати справу з операційними, виглядом розрізаних людей та всіма інструментами. Вона з посмішкою відповіла, що більше переживає за людей, які потрапляють в операційну, тому й старається робити свою роботу якнайкраще, щоб всі — і лікарі і пацієнти були в безпеці.
Скажу чесно — Таня розмовляла відкрито й щиро, говорила розумні й цікаві речі про свою роботу, життя загалом, навіть дала мені кілька змістовних порад. А потім її погляд знову повернувся до книги на столику:
- Вам подобається ця книга?
Відповісти точно я не змогла, бо читала лише 8-му сторінку, проте початок був багатообіцяючий, чим я й поділилась з Танею.
- Тобто, як я бачу, Ви думаєте про своє майбутнє? А що могло б зробити його кращим? — спитала вона.
Відповідь на це питання була б надто особистою для все ж чужої мені людини, тож я вирішила відкосити й жартома відповіла:
- Мабуть стабільна економіка та продумана внутрішня й зовнішня політика. Якби країна стала заможною й успішною, то було б простіше й собі реалізуватись в такій країні.
Так, знаю, що звучить на разі дуже утопічно. Але це те, що чуєш щодня, що звичне для всіх і не викликає здивування чи питань, на відміну від думок про самореалізацію, вибір сфери, перспективність своя і твого ж вибору.
Як не дивно, але Таня чекала саме на цю відповідь й задала наступне питання, яке мене насторожило:
- А що, якби був ідеальний порядок, влада, за якої б всі отримали хороше й справедливе життя? Ви б хотіли жити в такому світі?
Я відповіла, що не комуністка й не вірю в справедливу утопію. Але ви вже могли здогадатись куди повернула ця історія. Таня — свідок Єгови. Вона вірить в ідеальну державу на чолі з Богом, де пануватиме мир і порядок. Ми з Танею досить довго обговорювали Старий і Новий Завіт, традиції та уявлення. Чесно кажучи, вона мені сподобалась — працьовита, чесна людина зі своїми переконаннями. Якби не одне “але” — вона щиро вірила, що всі, хто не її віри (всі інші релігійні люди) загинуть в муках в день Страшного суду, бо релігія — це зло, незалежно від конфесії.

-Релігія не має нічого спільного з істинною вірою.- так підсумувала свої думки Таня.
І так, я чула історії про переписану свідками Єгови Біблію, чула про їхню місію врятувати всіх, хто відкриє очі й побачить те, про що вони говорять. Спасіння дійсно обіцяє кожна релігія, але ж якою ціною? Ціна завжди однакова — вашу правоту має підтвердити смерть всіх неправих. І ще — у вас завжди є шанс врятувати себе, якщо вибір буде правильний.
Я подякувала Тані за хорошу компанію, коли вона виходила у Львові. Сказала їй, що мені є над чим подумати, бо так й справді було. А вона залишила мені свій номер телефону на буклетику про Біблію і пообіцяла, що якщо в мене буде бажання, то обов’язково проведе екскурсію на шоколадну фабрику “Світоч”.
Того вечора я довго дивилась як поїзд переїжджає з колії на колію, щоб дістатись кінцевої станції. Й подумала — як добре, коли машиніст добре знає дорогу.
