Race nation – Bukovel

Evhen Denisov
Nov 5 · 5 min read

А чом би і не пробігтись по горах 20+ км з перешкодами?

Реєстрація придбана за 2 місяці до старту, квитки на потяг заздалегідь також, готель заброньовано, залишилось підготуватись.

Щоб не обісратись під час забігу почав активно тренуватись, несамовито бігаючи в себе по району та на тренуваннях з біговим клубом Salomon running club Ukraine під керівництвом ̶F̶l̶a̶s̶h̶`̶a̶ Сергія Попова, котрого і попросив індивідуальний план знищення особистого життя, часу та ніг. Ну і також 1–2 рази на тиждень доколошкувався кросфітом. Заздалегідь скажу, що з бігом вийшло набагато краще ніж з фізухою, мабуть тому що без плану тренувався, а лише загально, щоб не останнім пройти перешкоди.

Приїхав на день раніше, щоб виспатись, забронював круглий шлюбний номер для ліліпутів в вежі замку і з зоряним небом, яке не працювало, мабуть проводка перегоріла. В окнах, які радше нагадували бійниці, був чудовий вид на гори, в яких за для розминки побігав трохи та заблукав, бо карту не взяв, по дорозі ще якісь собаки облаяли, пульс був веселий.

Десь о 9 був старт. Було доволі тепло, сонячно але бджоли не гудуть. Доволі багато людей на 20 та 40 км було, приблизно 60 людей яким дома не лежиться, в барі не бухається.

Чпокнув пістоля чи то в когось від страху, але диму було багато.

Перша перешкода легка але підступна, тре було пролізти під колючою проволокою, зрада була в росі на сонці, згииииинуть наші вооріженьки… стопе, щось я не туди. Коротше було мокро одразу.

Потім треба було подолати нескладну невеличку стінку з отвіром.

Далі перелізти через високу перекладину, котру подолав раза з четвертого, трясця, телепавсь як шмаркля перш ніж переліз.

А от потім була ганебна стіна плачу. Така собі стіночка 2 метри заввишки, усі вже її перелізли, а я не можу, бо в мене лапки і на руках і на ногах. Хапаюсь за верх і не можу підтягнутись, ногам шкеребкаюсь по стінці безрезультатно, бо підошва від роси мокра і до того ж підошва на великих шипах — зчеплення із гладкою поверхнею майже ніяка. Намагався залізти разів 6–8, всі вже давно побігли далі. Волонтер подивився на мене ̶я̶к̶ ̶н̶а̶ ̶с̶л̶а̶б̶к̶е̶ ̶б̶е̶з̶п̶о̶м̶і̶ч̶н̶е̶ ̶г̶і̶в̶н̶о̶ і дозволив спертись на бокову планку, за допомогою якої врешті решт переліз.

Наздогнав кількох хлопців, потягав різні мішки з піском та колеса, кинув списа, немов намагався сосискою попасти у дзьоба ворони, воно звісно не встрягло, побіг штрафне коло.

В лісі чекала весела м’якенька м’ясорубка з покришок, на картинці зверху видно як воно народжує людину, здається хлопчика.

Потім всі робили вигляд що біжать, бо там на північних трасах бігти вверх дуже важка розвага, можна хіба що вниз. Але інколи хтось намагався бігти, коли бачив що його обганяє, але цієї наснаги вистачало на метрів 10–20, потім повертались на піший хід. Я намагався бігти, хоч потихеньку но бігти, як заповідав Попов на тренуваннях.

Добіг до дальнього озера, чи то водосховища. Видали метровий дрючок і казали бігти навколо, щоб відпочити перед тяганням бетонного шару, який важив як якийсь кінь в розквіті років, кілограмів 60 приблизно було.

Після цього із задоволенням побіг на верх по чорній трасі, бо то рахуй супер відпочинок можна вважати. Правда тут бігти не вдалося, градієнт такий, що вже здається ти не йдеш наверх, а майже почав займатись скелелазінням.

По дорозі були ще романтичні перешкоди: перетащити туди-сюди велике колесо, залізти по трубі з мотузками (ще одна ганьба моя), пострибати по пенькам як молодий Янукович, пролізти під колючою проволокою (оп! знайшов гель Нутренд чийсь), пройтись розгойдуючимися дошками. Та потім повернутись на друге коло цією чорною трасою, але вже без тягання дрючка та шару.

Після цього був невеличкий спрінт вздовж озера до парковки, де починались наступні перешкоди.

Була висока стіна з мотузкою, яка для багатьох, судячи з розмов, була якимось неподоланим хребтом, ну може, мені доволі легко далося, хоча далі була особисто мені важче.

Перенести ланцюг доволі легко, якщо не намагатись робити спринт вгору, бо ноги кажуть бай-бай.

Далі рукохід, це моє лихо. Перша половина у вигляді підвішених якорів, друга це довга труба. Якщо по трубі я повзу як хробак у яблуку, то на якорях я схожий на хробака у дзьобі чайки.

Зато далі був легкий слек (пласка еластична мотузка) та 10 підйомів довгої колоди. І далі спуск в річку Гнилицю по котрій треба добігти до останніх перешкод і фінішної прямої.

На початку в деяких місцях було по коліно, нагадаю що на дворі жовтень, це гірська річка, в горах майже. У декого були судоми, в мене все гаразд, бо щодня жеру родзинки і таке інше смачне корисне так вам і треба.

Кумедно виглядали люди, котрі намагалися бігти берегом, але в кінці їх чекав шмат маршруту де все одно доводилось йти по воді.

За старою улюбленою традицією першу перешкоду рукохід я не подолав, проліз 2 чи 3 елементи та й зірвався у прірву ганьби.

Потім стінка „зіг-заг“ з зачепами як на скалодромах, в кінці зірвався. І знов стінка у вигляді літери Л, знов, трясця йому не пройшов.

Рампа, моя улюблена, висоооока, але з мотузкою, заліз.

І знов рукохід — спочатку підвішені стінки але з легкими зачепами, потім труба і в кінці кільця, що обертаються, на них я і зірвався.

Бігові тренування та програма Сергія Попова дали свій результат, на всіх бігових ділянках відчував себе впевнено, вгору біг, не завжди але намагався, вниз біг швидко і технічно як показував Сергій, дуже допомогло, багатьох обганяв сам на бігових ділянках. А ось до фізухи потрібен інший підхід, бо здається одного кросфіту мені недостатньо.

Ну і несподівано, коли вже були опубліковані офіційні результати, виявилось що хоча я і пропустив всіх вперед на третій перешкоді, але прибіг третій в категорії Стандарт.

Наступного разу треба вже 40 бігти мабуть.

Welcome to a place where words matter. On Medium, smart voices and original ideas take center stage - with no ads in sight. Watch
Follow all the topics you care about, and we’ll deliver the best stories for you to your homepage and inbox. Explore
Get unlimited access to the best stories on Medium — and support writers while you’re at it. Just $5/month. Upgrade