Місто, яке виїхало

Veronika Harmash
Aug 22, 2017 · 3 min read

Про долі українських заробітчан на коротенькому прикладі. Ця історія — збірний образ, який сформувався після спілкування з мешканцями одного з українських міст.

Івано-Франківськ — місто заробітчан. Тут люди народжуються, аби звідси поїхати. Так буває часто: мама в Італії, тато — в Іспанії. Дитина тут. Поки що.

Христя не знає бід, живе в триповерховому будинку, який відбудували батьки, і вони ж їй стабільно висилають гроші. Спілкуються раз на тиждень по скайпу. Їй більше і не треба. Мамина начальниця говорить, що вона «bella», Христя тішиться. Чекає літа, щоб поїхати в Італію — там ж є де зупинитися!

Немає коли розклеюватися

В їхніх світах є дві різні Європи — для малої це H&M, Starbucks та гарні фото, для пані Галини — складнощі, робота і втома. Але жіночка не жаліється — треба ж ще обставити третій поверх, а там не за горами і Христі квартиру купляти — вона ж уже дівка на виданні! Купа планів, немає коли розклеюватися.

Недостатньо вагомі причини

Так летять роки. Батьки набігом бувають в Україні: от були на випускному, на двадцятому дні народження, тепер їдуть на весілля. Зустрілися у Вроцлаві — зручний пересадочний пункт — і планують наступний тиждень. Мама розуміє, що не вишила рушник, як завжди мріяла, тому доведеться іти купляти. Батько жаліється, що ні разу не бачив зятя, тепер і не знає, за кого видає доньку.

Перераховують, що ще не встигли зробити: не були поруч під час першої сесії, не приїхали, коли помер їхній старенький лабрадор, не зробили спільне фото на врученні дипломів. То були недостатньо вагомі причини приїхати.

Там ти — ніхто

Для батьків-заробітчан набагато важливіше заплатити за навчання, купити айфон останньої моделі — щоб дитина не почувала себе гіршою за інших –, і привозити з Європи подарунки. Так вони відкуповуються від своїх батьківських обов’язків.

Якщо ніколи не стикався із заробітчанами, то такий спосіб життя здається диким. Кинути все і поїхати в чужу країну бути робочою силою. Найчастіше це відбувається навіть без знання мови. Ти приїжджаєш туди і не маєш жодних прав, лише обов’язки. Там ти — ніхто.

З українців сміються

Але людина звикає до всього. І це нормально. Дитина, яка народилась в сім’ї заробітчан майже завжди знає своє майбутнє наперед, бо усі їздять і вона має їздити.

З українців сміються, кажуть, ми їздимо мити унітази в Польщу, бо полякам немає коли — вони миють їх в Європі. Але нічого з тим не зробиш. Заробітчани — це не спосіб життя, це спосіб мислення. Вони просто не уявляють, що можна заробляти і в Україні. Так, це не будуть тисячі євро за сезон, але не буде і тої виснажливої фізичної праці.

Одні їх засуджують, не розуміють, інші — поважають і хочуть виїхати самі. Не візьмусь судити, але як говорить старе українське прислів’я, «де родився, там і пригодився».

)
Welcome to a place where words matter. On Medium, smart voices and original ideas take center stage - with no ads in sight. Watch
Follow all the topics you care about, and we’ll deliver the best stories for you to your homepage and inbox. Explore
Get unlimited access to the best stories on Medium — and support writers while you’re at it. Just $5/month. Upgrade