Про проблему проблем

Останні декілька років я уважно спостерігаю за локальним комюніті технологічних стартапів. Воно росте і розвивається, має свої дитячі і не дуже проблеми, але це нормально: більшість із них усвідомлені, а отже перший крок до їх вирішення вже зроблено. Але є одна, якій, на мою думку, приділяють занадто мало уваги: більшість стартаперів або вирішують неіснуючі проблеми своїх клієнтів або ж мають дуже поверхневе уявлення про них. Назвемо це проблемою проблем.

Вчора* в Львівській Бізнес Школі був черговий Wake up meeting. Приїжджав Денис Довгополий і розповідав про розвиток екосистеми технологічних стартапів на прикладі Києва. В кінці я не витримав і спитався, що може зробити екосистема, щоб вирішити проблему проблем. Його відповідь перекликається з тим що я думаю про це, але трохи здивувала своїм радикалізмом (можливо тому що я ще молодий і наївний). Головні тези:

  1. Екосистема не може вирішити проблему проблем.
  2. Розуміння проблеми — це на 100% функція від таланту і досвіду підприємця, тому дивись пункт 1.
  3. Все що може зробити екосистема — це максимально швидко виштовхувати таких підприємців, щоб вони не займали місце і не споживали ресурси, які мали б іти тим, хто розуміє що робить.

Пару думок навздогін від мене — може вийде розвинути цю дискусію в онлайні.

У більшості успішних стартапів, котрі я бачив, був співзасновник або близький до співзасновника ментор/клієнт, котрий мав особистий досвід зіткнення з вирішуваною проблемою (наприклад на попередньому місці роботи). Це сильно збільшує імовірність побудувати щось вартісне в результаті. В закритій, трохи елітарній і замкнутій на собі екосистемі, яким є Львівське ІТ, розробникам, які можуть робити продукти дуже важко перетнутися і познайомитися із людьми, які є носіями проблеми.

Виключення з  цього правила: technology-first стартапи, де основну цінність представляє не проблема, яку вирішують, а технологія, яку можна приміняти для вирішення широкого спектру проблем. Щоправда, в такому випадку стратегією часто буває не побудова повноцінного бізнесу, а екзіт через продаж технології чи навіть aquihire. Більшість великих екзітів з України, про які я знаю, це саме такі кейси (привіт Viewdle і певною мірою Looksery).

Попереднє більше стосується В2В. Окрема історія — це стартапи, орієнтовані на консюмерів (В2С). За моїми спостереженнями, останні найчастіше вирішують проблеми, які або неактуальні на глобальному платоспроможному ринку або вже вирішені, тобто стартап — це клон (свідомий чи несвідомий). Вирішувати чи це погано чи ні я тут не буду — частина таких спроб закінчується успіхом, але більшість все таки закінчується сумно.

Тепер до екосистеми. Я все ж думаю, що є деякі речі, які можна робити, щоб трохи розбавити поточну ситуацію. Навскидку:

1. Startup Depot робили івенти формату “люди з індустрії приходять до стартаперів і розказують про свої проблеми”. Чи це закінчилося чимось цікавим я не в курсі, але формат сам по собі цікавий.

2. Кросіндустріальний обмін досвідом. Наприклад, збираємо групу людей з ІТ і домовляємося про тури в інші компанії, щоб люди трохи розширили свій світогляд.

3. Залучення експертів з індустрії і навіть самого ІТО (наприклад бізнес аналітиків, яким може бути не цікаво робити стартапи, але вони добре розбираються в специфіці і можуть провалідувати принаймі частину ідей). Тут можливо міг би долучитися ІТ кластер, який зацікавлений ростити всі частини екосистеми.

І останнє: розвивати толерантність до фейлів. За моїми спостереженнями, багато людей можуть самі не вірити в те що вони роблять, але продовжують цим займатися просто тому, що їм соромно признатися в провалі.

Це перепост записки з ФБ з 2016 року. Оригінал тут.