Vira Vyhor
Mar 21 · 5 min read

Міністрові культури України

Євгенові Нищуку

вул. Івана Франка, 19, м. Київ, 01601



Генеральному директорові

Національного Меморіального Комплексу

Героїв Небесної Сотні – Музею Революції Гідності

Ігореві Пошивайлу

вул. Лаврська, 9, корпус 20, м. Київ, 01015



Голові

Українського інституту національної пам’яті

Володимирові В’ятровичу

вул. Липська, 16, м. Київ, 01021



Родин Героїв Небесної Сотні

Відкритий лист

родичів Героїв Небесної Сотні, які загинули під час Революції Гідності



У січні 2019 року було встановлено паркан і заплановано реконструкцію Алеї Героїв Небесної Сотні із метою спорудження Меморіалу Героям Небесної Сотні відповідно до результатів Міжнародного відкритого архітектурного конкурсу. Ми ознайомились із тендерною документацією на реконструкцію і з подивом виявили очевидне: реалізація цього проекту повністю змінить рельєф нижньої і верхньої частини колишньої вулиці Інститутської у порівнянні з тим, якою вона була під час кривавих подій у 2014 році і якою є зараз. Також зміняться контури вулиці та рельєф пагорбу перед Міжнародним центром культури і мистецтв Федерації профспілок України (Жовтневим палацом). Будуть знесені майже всі дерева (згідно з проектом щонайменше 51 дерево діаметром від 20 до 70 см підлягає видаленню).



Ми маємо глибоку повагу до роботи колективу Музею Революції Гідності, конкурсної комісії, до зусиль, вкладених у проведення конкурсу, та вважаємо важливим і необхідним вшанування пам’яті загиблих – наших рідних. Але уявіть наше здивування, коли ми дізнались, що для того, щоб звести Меморіал (і тим самим увіковічити пам’ять), доведеться знищити пам’ять, яка вже є. Вона у бруківці, яка ввібрала у себе кров, у деревах, за якими ховались наші рідні, у пагорбі та схилах, якими вони піднімалися. Історія Небесної Сотні вкарбована у цю вулицю, яка, на щастя, досі не змінила свого вигляду. Одна із експертів, яка працювала над концепцією меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні, каже, що зараз їй моторошно ходити вулицею щодня, а після реалізації проекту вона зможе пройтись нею із дітьми. Неприємно вражені цією мотивацією експерта, адже для нас, родичів, у яких на все життя у серці залишається відкрита рана, і вона болить і болітиме, категорично важливо, щоб діти та внуки пам’ятали велику жертву наших рідних і найтрагічніші події, які її спричинили. Адже за Революцію Гідності, яка принесла певні позитивні наслідки для держави, наші рідні заплатили дуже велику ціну – життя. Це – трагедія. Страшна біда, коли у центрі столиці за півтори години розстрілюють півсотні беззбройних людей. І так, це моторошно. І цей страх, і це жахіття вкарбував у себе кожен камінчик Інститутської. То невже для того, аби перестати боятися, потрібно її знищити? Людям властиво забувати страшні події. Очевидно, згідно із проектом Меморіалу забути події лютого 2014 року і причини, які дали їм поштовх, їм допоможуть лавочки та посаджені вздовж криволінійного шляху липи. Але не йшли Герої кривою дорогою, а тільки прямо. Їх шлях відтворювати не треба – зараз ним, прямим, може пройти кожен. Інші варіанти Меморіалу, крім тих, що передбачають збереження існуючого рельєфу, стирають історію – хай навіть моторошну – з простору Києва і з людської пам’яті.



Фактично у конкурсному завданні не було прописано умови про незмінність історичного ландшафту Інститутської, місця злочину, що, на наш погляд, суперечить самій суті увіковічення пам’яті. Хто і навіщо сформував таке завдання, реалізовуючи яке, з’явились проекти, що повністю нищать історичний ландшафт місцевості, нищать пам’ять, яку повинні зберігати? Адже уже зараз ця частина вулиці є історичною пам’яткою та потребує збереження, а не руйнування.

Так, ми не є спеціалістами, та організатори конкурсу мали б запросити спеціалістів із музейної справи, можливо, проконсультуватись із органом слідства, експертами, щоб сформувати умови та провести конкурс так, аби не знищити ландшафт, а навпаки – відновити його втрачені елементи, можливо, реконструювати частину споруд чи принаймні позначити їх на місцевості. Чи було це зроблено? Чи були запрошені такі спеціалісти? Хто саме? Чи погодили вони таке конкурсне завдання?



Знищення історичного ландшафту та пам’яток архітектури – давно відома зброя для стирання спогадів про, як правило, трагічні події. Такий спосіб розправи над пам’яттю практикували російські війська (знищення Запорізької Січі), комуністичні окупанти (знищення Мазепинських церков у 1930-х роках), це робив і Леонід Кучма (знищення шляхом реконструкції старого граніту на Майдані), але ці руйнування об’єднує те, що були вони справою рук ворогів. То що ж відбувається зараз? Ми не можемо повірити, що навмисно, чи через якесь непорозуміння ви своїми руками (й во ім’я Небесної Сотні) хочете знищити історичну спадщину, хочете знищити пам’ять про них.



До всього – і це надзвичайно важливо - ще тривають судові процеси та слідчі дії у кримінальних справах щодо вбивств Героїв Небесної Сотні. Ще не зафіксовано істину судовими вироками. А вбивці наших Героїв і їхній захист, щоб вигородити й оббілити себе, постійно генерують різні нісенітниці, спотворюючи події. Правда у тому, що їх дуже важко буде спростовувати, одночасно пояснюючи, навіщо ми своїми руками знищили місце злочину.



Для нас важлива справедливість у суді – і для нас важлива історична пам’ять. Правдива та наочна історія.



Відтак, зважаючи на викладене вище, керуючись здоровим глуздом,



ПРОСИМО ВАС:

1) Відповісти, хто формував умови архітектурного конкурсу, згідно з якими обрали проект-переможець (до якого, між тим, у нас немає зауваг, якщо розглядати його окремо, без реалізації територіально на Алеї Героїв Небесної Сотні); чому в умовах конкурсу не було запропоновано інших можливих локацій для території проектування (наприклад, обабіч Музею Революції Гідності); чому в умовах конкурсу не було зафіксовано вимогу незмінності історичного ландшафту вул. Інститутської, а в проекті, що його виграв, зневажили принципи та завдання меморіалізації, прописані у концепції Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні – Музею Революції Гідності, а саме: «Меморіалізація здійснюється згідно з принципами збереження автентичності об’єктів, автентичних артефактів, документальної достовірності, цілісності, функціональності та багатошаровості зібраної інформації, пріоритетності збереження архітектурно-культурного й ландшафтного середовища (з відповідним комплексом заходів, спрямованих на локалізацію, охорону місць пам’яті та маркування об’єктів)»?.

2) Змінити проект реконструкції Алеї Героїв Небесної Сотні для зведення Меморіалу відповідно до основних принципів музейної етики та світової музейної практики - залишити незмінним історичний ландшафт місцевості (рельєф місцевості, дерева тощо), а, за можливості, відновити елементи конструкцій, які б відтворювали події Революції Гідності.

3) Залучити для роботи над удосконаленням проекту представників музейної ради при Міністерстві культури України, представників органу слідства Управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України, експертів, безпосередніх учасників Революції Гідності, дослідити фото, відео подій.

4) Провести широке обговорення проекту та громадські слухання, надати проектну документацію для ознайомлення родинам, експертам, громадськості – і лише після цього приступати до реконструкції.

5) Якщо внести зміни, які б унеможливили руйнування історичного ландшафту місця злочину, у проект, що вже існує, неможливо, - сформувати та затвердити нове конкурсне завдання, зважаючи на рекомендації спеціалістів, перелічених у п. 3, у якому зафіксувати вимогу незмінності ландшафту Алеї Героїв Небесної сотні та необхідність відновлення чи відтворення елементів, які б передавали революційний дух (а це аж ніяк не лавочки та липи). Відтак провести новий конкурс.



Сподіваючись на Вашу якнайшвидшу реакцію та конструктивний діалог, з повагою родичі Героїв Небесної Сотні:

Михайла Жизневського

Сергія Кемського

Анатолія Корнєєва

Богдана Сольчаника

Максима Шимка

Віктора Орленка

Володимира Мельнічука

Романа Точина

Устима Голоднюка

В’ячеслава Веремія

Петра Гаджі

Віталія Смоленського

Валерія Брезденюка

Дмитра Пагора

Олександра Балюка

Олександра Царька

Леоніда Полянського

Владислава Зубенка

Ігоря Сердюка

Володимира Жеребного

Людмили Шеремет

Ігоря Ткачука

Віктора Прохорчука

Олександра Плеханова

Богдана Ільківа

Василя Аксенина



Лист підтримали громадські об’єднання:



Громадська організація "Українське об’єднання учасників бойових дій та волонтерів АТО у м. Києві та Київській області"

Ініціатива Е+

Київська міська організація Національної спілки архітекторів України

Громадська організація «Львівська брама»

Громадська організація «Всеукраїнське об’єднання «Коло.медіа» - Труханівська січ

Welcome to a place where words matter. On Medium, smart voices and original ideas take center stage - with no ads in sight. Watch
Follow all the topics you care about, and we’ll deliver the best stories for you to your homepage and inbox. Explore
Get unlimited access to the best stories on Medium — and support writers while you’re at it. Just $5/month. Upgrade