Кожний твір дає нам можливість відкрити щось нове, дізнатися незвідане та зробити висновки. Так само і “Мина Мазайло”, автором якого є Микола Куліш, розповідає у жартівливій манері про серйозні речі, а саме про українізацію. Ця проблема досить гостро стояла в українського суспільства на той “вчорашній” день, коли Вкраїна була в складі СРСР. Люди ділилися на дві групи і кожна безтями возвеличувала свою мову, на якій говорить. Автор сміється над даною поведінкою і стверджує, що зміна мови чи прізвища не вирішить проблеми, а навпаки — вб'є у тобі особистість.
Зараз українізації немає, проте проблема дещо змінилася й існує у наш час: досі є двомовність, які існувала сотню років тому. До того ж, більша частина суспільства вважає рідною мовою російську, живучи при тому в Україні. З точки зору патріотизму — це абсурд. Проте розберімося детальніше. Після спілкування з російськомовними друзями починаєш розуміти, що ніякої катастрофи у тому немає, адже ти залишаєшся українцем в серці, маєш плани для розвитку держави і навіть борешся за неї. Чого лише вартий Майдан 2013 року, коли люди зі всієї країни об’єдналися заради ідеї. Спільна проблема єднає. Проте, я вважаю, що все-таки потрібна межа у даній ситуації. Наприклад, необхідно вести всі документи, здавати звіти виключно державною українською мовою. Це правильно, оскільки так і порядок буде існувати в установах, і буде здійснюватися популяризація національної мови. У зв’язку з політикою, яка була “вчора”, нам ніяк не заставити всіх людей спілкуватися українською, тому що в іншому випадку ми не поважатимемо їхні права. Це і підтверджує Микола Куліш, засуджуючи націоналізм без обдуманості вчинків.
Отже, твір “Мина Мазайло” важливий у сьогоденні, оскільки навіть через 100 років необхідно підходити до патріотизму з розумом. І водночас, не засуджувати людей, які розмовляють на іншій мові у твоїй країні. Адже головне, щоб були чисті ідеї та серце.
