Сумно сумно аж за край, Не дивись на мене, Стоп музико Стоп.

Мене завжди гнітили вибори в Україні. Вибори є дзеркальним відображенням рівня суспільства. Взагалі, попри всі події останніх часів, вибори так і залишись досить примітивними і це відчувається у всьому: агітпродукція, слогани, загальна стилістика, подача і ще дуже багато речей. Ви думаєте нема креативних людей які класно та оригінально можуть вести кампанії, інтелектуально та вишукано обходити конкурентів, проводити якісні дебати і взагалі проводити кампанії не на рівні колгоспного бидлостану, а на рівні більш розвиненому та сучасному? Я думаю їх багато, але нема головного — реципієнтів які здатні оцінити проведення якісної кампанії. А без певної маси таких поціновувачів нема й самого сенсу щось вигадувати та просувати. «На гречку, Голосуй за мир, кандидат Морда — твій вибір, патріот Вишиванюк переможе корупцію і т.д.» — ось набір який народ отримує. Для сходу він буде в костюмі, на заході та в центрі у вишиванці — прості алгоритми, пекельно приторні, але такі, що спрацьовують. Так от питання нащо вигадувати щось нове якщо все працює?

Тут є дві відповіді. Для партій які створені під одну людину або групу осіб, сенсу вигадувати щось нове і цікаве немає,бо як я вже казав, нема потрібних реципієнтів. Ну не доросли ще вони. Ну і крім того, треба розуміти, що партії які створені під людину, є недовговічними. Схема проста як брянський самовар: створив партію, набрав «віруючих»(членів партії), заплатив «активу» і готуєшся до виборів, витрачаєш пеньондзи на агітки, на гречку, дай Бог проходиш на виборну позицію і все до побачення, залишається трохи активу, «віруючих» і тримаєш їх поки є сенс, а як сенсу нема, продаєш то все і гори воно в пеклі. Тобто, для умовних «партій під людину» нема сенсу будувати щось цікаве та оригінальне, бо на цікавому та оригінальному можна і прогоріти якщо народ не зрозуміє, а людина має пройти,бо заплатила. Треба щось просте та надійне як автомат Калашнікова. От ми і бачимо із року в рік якесь нудне примітивне лайно яке ллється із виборних штабів партій і будемо бачити ще довго, бо а)воно працює б)є менш ризикованим.

Інша справа ідеологічні партії (яких до речі нема) які будуються на певній філософії яка є сталою. Люди, тобто політичні фігури, партійні обличчя на другому місці після ідеї. Ідея та візія там первинні. Це означає, що якщо наприклад Анджей Дуда зараз різко стане євро фанатом, та прихильником Росії то йому його колеги з PiSу скажуть пару теплих слів і виженуть з партії, щоб не дай Бог не втратити електорат на який вони працювали роками. Для країн з уже сформованими ідеологічними партіями, гарна кампанія це ключове, вони там ретельно продумані, вихолощені та сенсовні. Чому так є?Тому, що суспільство яке доросло до ідеологічних партій є здебільшого досить мудре та освічене. І воно зазвичай поділене на якісь групи які чітко знають за який напрямок розвитку країни їм або вигідніше голосувати або просто банально ближче по духу. Поділене таке суспільство досить щільно , і головна боротьба партій іде за проценти різниці у результатах, і тому кожне слово, кожні дебати це добре підготовлена операція , а не перформанс аля підігнати Газель і висипати відро гречки. Тому на кожний виборах мені сумно, бо розумію і пересвідчуюсь , що ми загалом ще дуже молоде і політично примітивне суспільство. Вибори це екзамен який ми, як суспільство, із року в рік здаємо на три з мінусом.

Одне радує, що вибори є, що ми здебільшого вільна країна і що ми постійно рухаємось в сторону прогресу і я сподіваюсь, що за років десять ми будемо мати сталі партії, з певною ідеологією, культурою, стратегією і які будуть проводити якісні кампанії від яких я і Ви будемо отримувати задоволення.

Show your support

Clapping shows how much you appreciated Volodymyr Dolnyk’s story.