Велоіталія
Чи може бути ідеальний відпочинок? Ідеальний в плануванні, реалізації, а головне в душевному спокої? Близькі друзі точно знають, що в мене є проблемки з тим, що “не може бути так все добре”, постійно думаю про те, що зара щось буде погане. Навіть до психолога пішов з тим питанням, на що він мені сказав : “твой позорный недуг мы в подвиг превратим!”. Отже, почитайте про мій ідеальний відпочинок!
Почнемо з невеликого предисловия.
Початок травня, наша велокоманда тільки тільки починає десь покатушки, навіть в Ясниська толком ще не їздили. І тут Софія Sofia Merenych підкинула ідею поїхати з Братіслави до Відня, там є велодоріжка і має бути круто. З цим я звернувся до велофетишиста Юри ( Igorovych Yro)і ми почали обдумовувати. Слово за слово і, як це завжди буває, ми перейшли до зовсім іншого рівня — обїхати озера на Півночі Італії! Справа в тому, що це ідеальне місце для такого відпочинку, бо Південь занадто жаркий. І тут почались обговорення, перші проблеми з відпусками, але на диво це все порішалось і в травні ми взяли квитки!! Потім особисто в мене були певні перешкоди, через які я взагалі думав не їхати, але, послухавши пісню «Love yourself» я наважився. Забігаючи наперед мушу сказати, що планування і реалізація всіх етапів була настільки продумана, що ми просто самі зрозуміли, які ми красавчики!
- Команда
Команду треба підбирати не лише по інтересах, а і по характеру. Відразу, не отходя от кассы, висловлюю подяку своїм напарникам Саші (Sasha Tsurupa), Юрі (Igorovych Yro)і Славіку (
Yaroslav Rukavets )за ідеальний командний дух і перепрошую, якщо з моєї сторони були якісь затупи. Якщо команда більше ніж 4 людини — будуть проблеми з ночівлею. Оскільки ми ночували здебільшого в заборонених місцях, було важливо не шуміти сильно і розкладати речі обережно, не займати весь пляж. Тому ідеальне число велосипедистів — 3–4.
2. Технічний стан велосипедів
Як то кажуть better safe than sorry. І тут началось… Моя карточка була в печали, стііільки всього треба купити! Як завжди починається з дешевих квитків, і я кожного разу забуваю, що квитки — це найменші витрати. Плюс до того всі наші збори і обговорення за Фінляндією! Велика подяка
@Hardlite.components І Артуру за ідеальний стан мого Cube! Перед такою поїздкою треба провірити ВСЕ! І взяти багато запасних компонентів. Юрі радили взяти з собою запасне колесо)) Жартома.
Треба пам’ятати, я це кажу з власного досвіду, що пофіксити щось за 3 копейки можна лише в Україні. Італія, Німеччина, Австрія вас дуже засмутять цінами на техобслуговування.
3. СТАРТУЄМ!
Ось прийшов момент виїзду. Ми зібрали все в коробки, запакували, заморозили пляшку фінки в дорогу. Все є, що треба! Стартуєм.
Наш літак був з Дебрецена, Угорщина. До нього зі Львова ми їхали потягом до Ужгорода, а потім замовленим бусом до аеропорту. І тут перша загвоздка, бус, котрий приїхав за нами, міг вмістити лише 1 коробку з 4! І це було не смішно, бо це був єдиний варіант і головне, що ми 100 раз тому ваділе ( ваділа прівет!) сказали, що в нас великі коробки з роверами. Ми вже думали дзвонити до Магдича! Але він шось там порішав і за нами приїхав величезний бус і ми відправились!
Через кордон пройшли без проблем. Аеропорт такий малесенький!! І тут нам повідомили про запізнення літака на 3 год! І магаз закритий! Пробував спасатись угорським пивом, але воно дууже на любителя. Короче ожидание було довге! В літаку я спав, дорога пройшла успішно!
4. Збори і перша ночівля.
Коробки доїхали добре, і тут прийшов час збирати це все до купи. На це нам пішло більше 2 годин. Тут треба висловити подяку Юрі, який ще до приїзду знайшов місце в Бергамо, де ми заховали наші коробки і через 2 тижні їх по новій використали. Бо без них ніяк. Це, здається, дрібниця… Але знайти коробки такого розміру у Львові було не дуже просто, а в Бергамо це було б майже нереально.
За 5 км від аеропорту знайшли круте місце для ночівлі, під звук літаків ми заснули.
5. Виїзд на Комо.
Почалась поїздка вже на роверах. Для розуміння — ровер важить 11–12 кг, сумка 20. А після супермаркету — 30 кг. Ми вкрутили 40 км, було дуже жарко, взагалі температура ніколи не опускалась нижче 30 по Цельсію вдень. Нарешті ми на озері!! Перший день ночівлі на озері приніс нам здивування, ми ночували на якомусь нудистському пляжі для старих геїв! Але місце гарне і вночі така злива пішла, що нам аж страшно було! Забігаючи наперед сміло скажу, що на Комо немає поганих місць, тобто по всьому периметру вас чекає красота. І тут приходить розуміння, що ми нею насолодились по повній.
Північ Комо така спокійніша, там немає шикарних віл чи готелів, а от ближче до Беладжіо починається красивая жизнь. І вот за чим особисто я втретє прилітаю в Італію — це простота у всьому, я не бачу тут вульгарного псування всього святого — немає столиків чернігівського з пивом, якихось непонятних жінок, які хочуть загоріти абсолютно всюди, кричащих дітей і тд. Все зроблено для людей, і повірте рожевих окулярів в мене нема ( насправді хотів купити одні рожеві рейбени в бергамо але зажав 170 євро).
По всьому озеру є багато ресторанчиків, де можна поїсти. Скільки прошутто ми там з’їли! І вина..і аперолю! Це був гастрономічний тур, бо Італія цим і славиться. Мушу також зазначити, що дуже мало підйомів і набору висоти на цьому озері, чим даний маршрут підходить і для новачків.
На озері Комо вас очікує поєднання дикої природи на півночі, розкішної Вілли Бальбьянелло і гарні готелі Белладжіо. Ви знайдете тут затишні ресторани прямо на пляжі і розкішні вечері на терасах з видом на Альпи. А головне, тут можливий відпочинок, який не потребує дуже багато витрат. А з такою командою як в нас це був просто мінімал.
Ми розвіяли цим міф, що на таких озерах НЕ можна відпочити бюджетно, але тут приходить найголовніше АЛЕ — треба мати досвідчену команду, бо просто приїхати, нічого не продумавши, вийде дууже дорого. Зробимо більш практично — наша дорога коштувала 140 євро тільки тому, що я витратив майже день на пошуки такого варіанту. Попередньо лише авіаквитки виходили більше 200 євро.
6. Переїзд на Гарду
Ще перед поїздкою я мав острах, що ми там будемо вкручувати як на якомусь марафоні по тій жарі, а хотілось просто відпочити! Переїзд між озером Комо і Гарда має протяжність близько 100 км і за день це абсолютно нормальна відстань для нас навіть з екіпіровкою. Проте ми дійсно вчасно зрозуміли, що гарних пейзажів на цьому шляху не буде і ми тупо їхатимемо по трасі в жару +34. І наша команда вирішила проїхати цю відстань потягом, щоправда з пересадками. Це на перший погляд легко, проте ми були повністю змучені і морально і фізично, коли таскали за собою всі свої речі між перонами.
7. ГАРДА!
Особисто в мене упереджене ставлення до цього озера, в мене з ним пов’язані просто прекрасні спогади минулого року, наш так би мовити дом у озера. Коли ми заїхали в Дезенцано, мені хотілось просто сидіти на тих самих камінчиках, включити Меладзе і пропасти на вечір. Шутка, який Меладзе?!
Одне, що ми зрозуміли відразу — тут багато руских, і треба бути обережними з нашими грязными шутками, бо офіціантки і люди навколо їх можуть розуміти.
Ми дуже довго шукали наше перше місце ночівлі, воно було непогане, але особисто мені нагадувало Шацьк. Я ж то знав, нам треба на ПІВНІЧ! В ГОРИ!
Вночі була така злива, що, якби не Граппа, яку ми випили перед сном, то було б дуууже страшно. Взагалі дощі на Комо і Гарді — це щось особливе. Вдень спека, а вночі такий дощ,така блискавиця, що молитися починаєш, щоб у небі з’явилося знову місяця люстерце :)
Наступного дня ми вкрутили вже багато і доїхали до високих гір, де виднівся сніг. Особисто для мене це був початок тієї подорожі, яку я найбільше чекав. Ми ночували в таких місцях, що це нагадувало казку. Вода в цій частині озера прохолодніша але й чистіша, тут вже нема купи ресторанів, готелів, а присутній НАЙПОПУЛЯРНІШИЙ сьогодні напрямок туризму західної Європи — будиночки на колесах. Це дійсно те, що мені найбільше подобається, спорядження і авто вартістю в сотні тисяч євро, поєднання відпочинку на природі з комфортом, абсолютне злиття з наволищньою красою. Переважна більшість туристів тут німці, які займаються там всіма можливими видами активного відпочинку.
На третій день ми добрались найгарнішого на мій погляд міста — Ріва дель Гарда. Знову ж таки, спогади, узкие улочки, морозиво — це просто неймовірно. Тут ми зависли на 3 дні! Це місто, яке в мене і асоціюється з озером. Справа в тому, що зараз є дуже багато попсових турів в Венецію з України, які захоплюють візит на Гарду. На фотках в рекламі туроператори показують північні міста, а насправді Гарда в такому турі — лише можливість зачекінитись. Это не по мне.
На вулицях Ріви можна реально просто розчинитись, тут дууже довгі пляжі, смачна їжа і спокійні люди. Відчуваєш, що тут ніхто нікому нічого не прагне доказати. В кемпінгу, де ми жили, переважали нові авто Volvo, BMW, AUDI, Mercedes.. Ми з Юрою довго обговорювали те, як люди з такими статками приїжджають в кемпінг і живуть в наметах.
Кожен ранок замість душу в мене починався із запливу озером, коли навколо ні душі, вода тиха і прохолодна, а навколо лише починають відкриватись столики зі сніданками. Це були 3 дні релаксу, без далеких виїздів.
БАСТІОН
В Ріві є 3 місця, які слід відвідати — церква на горі, Бастіон і МТБ велотраса.
Про церкву я розповідав у своєму минулому пості, а от МТБ траса мене просто покорила. Мені ще ніколи не було так важко їхати, а найголовніше я ХОТІВ їхати далі і далі. Юра сказав, что боль- это не больно. Ну а тут началось….
Виїхавши дуже високо ми захотіли їхати ще і ще. А там почався вже якийсь хайкінг з роверами. По дорозі ми ще допомогли одному німцю з Баварії, який з сином катався. Він таак дивувався всьому, що ми йому розповідали, а коли ми почали говорити про сорти німецького пива, то він аж чуть не просльозився))
Згодом ми зустрілись в ресторанчику біля підніжжя гори і він таки пригостив нас пивом і це було неймовірно. Ми багато говорили і я розумів, що в цій комунікації і виникає розуміння різних народів, ментальності і пріоритетів. Це був без перебільшення гарний подарунок долі під вечір і завершення дня!
З Ріви нас чекала дорога назад до вокзалу близько 70 км. Ми хотіли ще піднятись на Монте Бальдо, там є крута МТБ траса, проте думки нашої команди розділились і ми туди не вирушили. Проте відвідали місто Мальчезіне, де стрибали зі скель у кришталеву воду.
Верона
Насправді ми хотіли поїхати у Венецію, проте нас стримували наші ровери з сумками. Там дуже узкие улочки і жара, вирішили їхати у Верону, просто глянути шо ж там такого. Особисто мене Верона взагалі не вразила. Так, це гарне місто, де можна погуляти, глянути на той Балкон Джульєтти нуууу і все) Потім ми подумали, що краще б один день ще на озері побули. Але спогади приємні і я не шкодую про час у Вероні.
ИТОГ
Добирання у Мілан зі Львова з велосипедом через Ужгород, Дебрецен, кордон, перевезення в потязі — це все досить просто, в нас ніяких проблем не виникало. І таким чином можна прилетіти в будь-яке місто Європи і поїхати по гарних місцях. Ви можете прилетіти в Гамбург і проїхати вниз всю Німеччину аж до Боденського озера, обїздити всю Бельгію або … та куди завгодно!
Але пам’ятайте, що такої розслабленої атмосфери в Європі ви мало де знайдете крім Італії, це свого роду гастрономічний тур по горам!
Всегда говорите “ДА”.
Italy, you gave me this feeling, this everglow.
