Високі Татри. Фоторозповідь від третьої особи. Частина 2

День 2

Зранку Юрко встав пораніше, щоб ще до сходу сонця бути на позиції.

Погода загалом прийняла покладений Юрком на жертовний вівтар сон і таки потішила його гарними ранковими краєвидами.

Не гаючи багато часу на збори, Юрко вирушив підкорювати другу ділянку треку, що вела через перевал і вершину звану Velka Svistovka.

Кажуть ймовірність побачити гірських козлів в треку Високими Таткари прямує до 100%. Юркові вони зустрілись саме на цьому підйомі.

Поки Юрко піднімався на Свістовку з одного боку, іншим на вершину спритно видерались хмари.

Хмари виявились спритнішими за Юрка і встигли вкутати вершину, залишивши Юркові лише декілька маленьких оглядових віконець.

В лівому нижньому куті попереднього фото можна розгледіти двох німецьких туристів, які наздогнали Юрка ще на підйомі і не дали збитися з дороги. Як виявилось згодом з ними доведеться зустрітись ще не раз.

За вершиною почався спуск вниз. Гори полонив такий густий туман, що важко було розібрати куди йти. Отак раптово зовсім поруч в тумані проявились обриси обсерваторії.

А ще через пару метрів почулись звуки підйомника. Зі станції висипало з десяток людей. В зимових куртках, шапках і закутані шаликами, вони здавались недоречно одягненими матрасниками. Адже Юрко чемчекував у термушці і розщіпненій флісці. Втім замерзле озеро і -1 на термометрі станції розставили все на свої місця. А коротенький привал заставив і Юрка витягнути з наплічника куртку, шапку і защіпнути фліску.

З подальшим скиданням висоти туман розсіювався все більше.

За всю дорогу від станції підйомника до Хати Замковскего, де була запланована ночівля, трапився лише один чоловік — червона цятка на наступному фото.

Тієї ночі Юрко був єдиним гостем в Zamkovského Chata. Крім нього в хаті ночували лише хатар і два псиська, один з яких (лабрадор) гучно псував повітря під час вечері.

Далі буде…


Originally published at travelyaka.blogspot.com.