Звички комфорту та зручності

By Yulia Vozzhaeva, SM ’16 and Iryna Kharlamova

How much comfort is too much? And what are the consequences of our daily conveniences? Iryna Kharlamova, a student at North Carolina State University, and Yulia Vozzhaeva compare comfort habits in Ukraine vis-à-vis the USA and encourage us to give our comfort habits a second thought.

ORIGINAL

Кожен день зросатаючі стандарди життя добавляють більше комфорту і зручності до нашого повсякдення. Комфорт стає великою частиною нас, і ми приймаємо це за належне. За звичкою ми втішаємо себе фізично, але, досягнувши фізичного комфорту, нам все ще чогось не вистачає. Скільки повинно коштувати взуття щоб потішити свої ноги, а не его? Де межа, після якої основний комфорт стає даремним потуранням власних слабкостей.

Ця нечітка межа стає яснішою якщо подивитись на це з точки зору інших культур. Мій переїзд з України в США в 2009 році надав мені таку перспективу. Серед всіх новинок кухні, мови та моди, я помітила наскільки комфортниішим і зручнішим є життя в США. Моя перша робота в США — касир в продуктовому магазині відкрила мені очі на те що робить життя американців більш комфортним — все розфасоване: маленькі пачки соку, крихітні пакетики горіхів, фруктів, серветок, і т.д. Що також було новим для мене, це кількість сміття створеного такими зручностями.

Поняття комфорту в США змусили мене задуматись про поняття комфорту в Україні. Наприклад, моя країна може похвалитись дуже гарною пішохідною інфраструктурою, але наші дороги, як відомо, жахливі. Ми вимикаємо світло кожен раз, коли ми виходимо з кімнати, щоб зекономити електроенергію. Тим не менш, наше використання води менш стримане. Мій перший рахунок за воду в США змусив мене бути бережливішою по відношенню до споживання води.

Використання пластикової продукції, такої як пластикова плівка для продуктів харчування та пакетів Зіплок також відрізняється між двома країнами. В Україні я ніколи не використовувала плівку для зберігання продуктів. Навіть якщо Зіплок та плівка легко доступні, часто я просто клала залишки їжі в миску і накривала іншою тарілкою замість того щоб упаковувати в пластик. Це набагато простіше і дешевше! Навіть звичайні пластикові пакети коштують грошей. Це спонукає людей в Україні використовувати їх повторно. Люди приносять пакети в супермаркет кожного разу коли вони йдуть за покупками. Міцні пластикові сумки деякі бабусі*навіть миють, перш ніж вони порвуться, використовуючи їх протягом декількох місяців. Ті ж пластикові пакети також використовуються як пакети для сміття. До мого переїзду в США я не пам’ятаю щоб я коли-небудь купувала великі мішки для сміття. У той час як я не обтяжую себе з миттєм пластикових пакетів і дуже часто забуваю взяти їх з собою коли збираюсь в продуктовий магазин, я досі повторно використовую і мию Зіплок пакети. Якимось чином у мене виникає відчуття що це не правильно викидувати такі пакети після одного використання.

Очевидно, обмежені рівні комфорту і зручності в Україні виникають не через підвищенний рівнень еко-свідомості, але через нищий рівнь життя. Я вірю, що приймаючи до уваги різні підходи комфорту отримуеш досвід, який змушує нас сумніватися в необхідності деяких зручностей в нашому повсякденному житті. Можливо, я їду на велосипеді замість того щоб їхати на машині, коли це доречно. Чи мені дійсно потрібно встановлювати кондиціонер на дуже низьку температуру? Навіщо мені так багато льоду в моєму напої або затишний капхолдер (манжет) для моєї кави? Іноді трохи менше комфорту робить наше життя простіше і більш толерантним по відношенню до світу навколо нас.

TRANSLATION

Rising standards of living add more and more comfort and convenience to our lives everyday. Comfort has grown to be such a great part of our daily routines that we almost take it for granted. We are in the habit of comforting ourselves physically, but once the physical comfort is acquired, we still seem to be lacking something. At what price does a pair of shoes become more comfortable for our ego rather than feet? Where is the boundary after which basic comfort becomes a gratuitous self-indulgent habit?

This line is indeed a very blurry one, which becomes clearer once put in a different cultural perspective. My move from Ukraine to the USA in 2009 presented me such perspective on my own habits and on those of Americans. Among all the novelties of cuisine, language, and fashion, I didn’t fail to notice how much more comfortable and convenient life in the USA was. My very first job in the USA –cashier in a grocery store put me face to face with the means that Americans use to make life more convenient — prepackaged everything: small containers of juice, tiny packages of nuts, fruit, napkins, etc. What was also fresh to my eye was the amount of trash the packaging of such conveniences created.

The new concepts of comfort in the USA made me reflect on the concept of comfort I had back in Ukraine. For example, Ukraine can boast very good pedestrian infrastructure, but our roads are notoriously bad. We switch off the lights every time we leave the room to save electricity. However, our use of water is less constrained. It was my first water bill in the USA that made me as frugal with regards to my water consumption.

The use of plastic products such as food wrap and Ziploc bags is also quite different between the two countries. Back home, I have never used plastic wraps to store products. Even though now Ziplocs and wraps are readily available, oftentimes I still simply put the leftovers in a bowl and cover it with another plate as opposed to wrapping it up. It is so much simpler at times! Grocery plastic bags are not a free commodity in Ukraine, which incentivizes diverse occasions for their reuse. People bring these bags to the supermarket every time they go shopping. If the bag is made out of particularly sturdy plastic, some babushkas even wash these bags and use them for months before they actually do break. The same plastic bags are also used as trash bags. I don’t remember ever buying big trash sacks before moving to the USA. While I do not trouble myself with washing my plastic bags and very often forget to bring my own bags when going to the grocery store, I still do reuse and rewash my Ziplocs. Somehow it feels wrong to me to throw them away after one use.

It is obvious that the limited levels of comfort and convenience in Ukraine do not spring from elevated levels of eco-consciousness, but from lower standards of living. I do believe taking a notice of different approaches to comfort could be an eye opening experience that makes us question the necessity of some of our daily routines that we undertake for the sake of convenience. Maybe I bike to my destination instead of driving. Do I really need to set my AC to a freezing temperature? How badly do I really need so much ice in my drink or a cozy for my coffee? Sometimes slightly less comfort makes our lives easier and more sustainable vis-à-vis the rest of the world around us.

A single golf clap? Or a long standing ovation?

By clapping more or less, you can signal to us which stories really stand out.