Монополія. Зловживання. Домінування. Знову йдеться про Apple?

Як ми допомогли Застосунку відстояти свої права в AppStore. Розбір кейса

У той час, як регламент ЄС про регулювання цифрових ринків ще тільки збирається набути чинності, розбирання з техногігантами-монополістами набирають обертів.

Ми розберемо кейс, який показав, як нам вдалося довести App Store, що його дії щодо нашого клієнта були неправомірними.

Але, для початку, наведемо кілька фактів, які показують Apple не лише як монополіста на цифровому ринку, а і як компанію, яка навмисно заважає чесній конкуренції та гальмує можливості бізнесу.

Декілька фактів

• У Нідерландах з 2019 року триває розслідування Apple за підозрою у зловживанні домінуючим становищем на місцевому ринку. Об’єктом розслідування стали правила в App Store, згідно з якими оплата відбувається лише через платіжну систему Apple з комісіями в 15–30%. Регулятор вимагає, щоб компанія змінила систему оплати всередині застосунків.
• Apple зловживає своїм домінуючим становищем для поширення програм для стримінгу музики через свою платформу App Store шляхом обов’язкового використання внутрішнього механізму покупок усередині музичних програм Apple.
• Apple оштрафували за обман споживачів у рекламі iPhone. Користувачі з’ясували, що Apple уповільнювала роботу старих айфонів. Паризька прокуратура проводить розслідування дій корпорації щодо уповільнення роботи пристроїв.
• “Apple позбавляє споживачів права вибору” — так вважає Spotify. Їхня історія розглядів з Apple описана в багатьох публікаціях. “Нашим клієнтам не дозволяється отримувати від нас інформацію про наші пропозиції та рекламні акції в App Store. Apple також регулярно відхиляє оновлення та покращення програми Spotify. Важливо, що вони не ставлять жодну з цих перешкод перед власним музичним сервісом”.
• Epic Games заявляє, що Apple має незаконну монополію над ринком. Судове рішення у справі Epic Games-Apple залишило розробника гри незадоволеним, але проклало шлях для ще більшої кількості судових позовів.
• FlickType був розроблений як стороння клавіатура для iPhone та Apple Watch. Незабаром після цього Apple повідомила розробнику, що клавіатури для Apple Watch не дозволені, вони самі оголосили про цю функцію.
• 2021 року група британських розробників подала колективний позов проти Apple на суму 1,5 мільярда фунтів стерлінгів у зв’язку з комісією магазину.
• App Store намагався позбутися гаманця Trust Wallet. Команда Trust Wallet офіційно оголосила, що її програма більше не доступна в App Store. У зв’язку з цим деякий час нові користувачі не могли завантажити програму на свої пристрої iOS.
• Програма Atomic Wallet теж зникала з App Store. Apple видалила застосунок, «тому, що гаманець використовує третю особу для обміну».
• Платформа помітно витіснила всесвітньо відому гру Fortnite у 2020 році. Це сталося після того, як Fortnite представила платіжний сервіс у додатку, який обійшов Apple Pay.

Як видно з цих прикладів, Apple, керуючись своїми внутрішніми правилами та обмеженнями, домінує на ринку та зловживає своїм становищем монополіста.

Як Apple трактує поняття “цифровий контент”

Випадок, про який ми хочемо розповісти, стосується розділу 3.1.3(b) Посібника «Багатоплатформні сервіси».

Нашим клієнтом була компанія, постачальник Застосунку, яка є безкоштовним гаманцем для зберігання, управління та відображення NFT (які вже придбані) в особистих цілях.

Заперечення App Store звучали наступним чином: “Ваш Застосунок отримує доступ до цифрового контенту, придбаного поза застосунком, наприклад NFT, але цей контент недоступний для покупки за допомогою цієї функції у Застосунку”. Тобто, App Store припустив, що «платний цифровий контент, включений до Застосунку або доступний через Застосунок, повинен бути доступний для покупки за допомогою саме покупки в Застосунку».

Однак така функціональність неможлива ні з юридичної точки зору, ні з операційної. Відображення NFT не підпадає під визначення «платного цифрового контенту, послуг або функцій», оскільки:

• Контент користувача не є контентом у Застосунку, а є контентом, отриманим користувачем поза Застосунком.
• Користувачі не платять за зберігання, відображення, керування чи інше розпорядження NFT.
• Постачальник Застосунку не отримує ніякого доходу від доступу користувачів та використання їх NFT.
• Постачальник Застосунку не є посередником між користувачами та продавцями NFT через будь-які торгові майданчики.
• Постачальник Застосунку не контролює покупку NFT на сторонніх ресурсах і не вимагає жодної комісії за такі дії користувачів.
• Застосунок є безкоштовним гаманцем для зберігання, управління та відображення вже куплених NFT в особистих цілях.
• Постачальник Застосунку не надає функції в Застосунку для придбання NFT або будь-якого іншого контенту.

Тобто, Застосунок не порушує гайдлайни, оскільки NFT, що відображаються, не є платним цифровим контентом, послугами або підписками, включеними або доступними для Програми.

Отже, дивлячись на наш кейс, а також на інші приклади дій App Store стосовно криптогаманців (Trust Wallet Atomic Wallet) можна побачити, що App Store “шукає” як обмежити можливості володарів гаманців, а іноді навіть видалити застосунки якщо вони дійсно (або за уявою App Store) допускають можливість щось застосовувати за межами App Store.

Наш кейс показує, що потужні аргументи діють і на монополістів.

Однак, в цілому на ринку проблема залишається проблемою як для власників застосунків, так і для користувачів.

Регулювання цифрових ринків. Що змінюється з набранням чинності DMA

Публікація законопроєкту Європейської комісії про регулювання цифрових ринків відбувалася на тлі антимонопольних розбірок у США проти Google, Facebook, Apple та претензій китайської влади до Alibaba.

Сьогодні вже відомо, що Європарламент ухвалив регламенти стосовно цифрових ринків (DMA) та цифрових послуг (DSA), які регулюють техгігантів у галузі приватності, алгоритмів та конкуренції.

DMA орієнтований на чесну конкуренцію між великими платформами на кшталт Google, Microsoft і Apple і дрібнішими. Техгіганти більше не зможуть просувати свої продукти та послуги на власних платформах на шкоду іншим пропозиціям та ускладнювати процес видалення встановлених програм.

DMA — це не лише (і не стільки) про регулювання інфраструктури цифрових монополій, а й насамперед справедлива підтримка конкуренції та певною мірою перерозподіл вигод.

Головний принцип європейського законопроєкту не так у тому, щоб обмежувати владу монополії (наприклад, встановлювати умови доступу на ринок), скільки в тому, щоб заборонити або перешкодити її діям, метою чи результатом яких буде недопуск конкурента на ринок (або зростання пов’язаних із входом на ринок) ринок витрат).

Другий важливий принцип антимонопольного регулювання в Європі полягає в тому, щоб забезпечити справедливість, заборонивши дії, які експлуатують та послаблюють бізнес-юзерів, що залежать від платформи. Усунення перешкод для входу та справедливе ставлення до залежних сторін — ось дві мети закону. Підхід у DMA — це правила, які обмежують ринкову владу монополіста за рахунок того, що сприяють приходу нових гравців, а не тому, що регулюють рівень цін чи якості.

Ірина Швидка,

Старша юристка практики корпоративного права, блокчейну та IP