Міжнародне податкове планування для нано-гіпер-нейронно-вжух-техно стартапу

Планування, запуск та вирощування технологічного стартапу є доволі не простими завданнями, тим більше, якщо запуск такого стартапу повинен із самого початку працювати на міжнародній арені. Щоб бути +/- успішним, засновники повинні бути готові до інтенсивного, жвавого і триваючого процесу бізнес планування, що включає в себе наприклад, такі питання як:

- Яку платформу юзати: Google Play чи App Store?

- Що робити із правами інтелектуальної власності і в яких джунглях лежить IP-Box?

- У світі 195 країн, чому ж усі вибирають штат Делавер у США, а не Демократичну Республіку Конго? В Африці до слова, у деяких країнах міжнародному інвестору дозволяється приблизно 10 років не платити ніяких податків.

- До речі, а що там з податками, як це все оптимізувати, чому я зараз думаю про cost-sharing agreement?

- Що таке материнський супер холдинг і кому він взагалі потрібен?

- І таке інше.

А тому, як правило вони стикаються із цілою низкою важливих рішень, які будуть визначальним чинником успіху або ж тимчасової невдачі. Одними із головних питань за які повинні перейматися власники крутої ідеї, це як структурувати свій бізнес і яку юрисдикцію обрати для створення компанії. І як ви уже здогадалися, велика частина їх зусиль повинна бути спрямована на міжнародне податкове планування. Засновникам не вагаючись одразу після обрання юрисдикції потрібно вирішити як ж сплачувати податки у декількох юрисдикціях по всьому світу, адже це питання в будь-якому випадку виникне у кінці звітнього податкового періоду. Ніхто ні на кого тут не тисне, але відмова брати участь в комплексному плануванні при старті може привести до податкових наслідків настільки серйозних, що вони можуть поставити під ризик запуск «пташеня у бізнес».

Перш за все, такий підприємець повинен вирішити три основні, але далекосяжні питання: а) яку організаційно-правову природу прийняти? б) де здійснювати основну операційну діяльність? Тобто, як повинна бути структурована компанія? Які податкові наслідки створення головного офісу в одній юрисдикції на противагу іншій? і в) як ефективно уникнути сплати подвійного оподаткування, або ще гірше, як уникнути оподаткування 100% усього доходу компанії? Такий термін має доволі вдалу назву «Membership in the “100% club”» і якого слід уникати, якщо це взагалі можливо.

Як повинна бути проведена структуризація?

Значна частина українських компаній як правило стартували в якості українських резидентів, в тій чи іншій комбінації юридичних і фізичних осіб підприємців. Та по мірі їх зростання і як наслідок еволюційної необхідності, ставали резидентами іноземних юрисдикцій, зокрема виносячи туди власні офіси. Засновник компанії або ж CEO може вибрати один з двох основних варіантів для організаційно-правової структури компанії закордоном. Це проста міжнародна юридична особа (корпорація) або податково прозорий об’єкт (це означає, що ці утворення не підлягають обкладенню податком на прибуток. У таких утвореннях, власники безпосередньо обкладаються податковими зобов’язаннями в індивідуальному порядку за доходами, з урахуванням їх частки щодо таких).

У світі давно склалася «підприємницька необхідність» реєструвати компанію на тому континенті де розташовані ринки збуту, потенційні інвестори і сприятливі податкові умови. Іноді до цих параметрів приєднується ще і акцент на індустріальну спеціалізацію.

Стартап при запуску своєї моделі може обрати будь-яку організаційно-правову структуру. Корпорації можуть наприклад і не завжди платити податок на свій дохід, якщо власники таких компаній включать дохід від своєї частки у компанії у свої власні податкові декларації у країнах їх резиденства, тому що у деяких країнах податкові зобов’язання накладаються одночасно як на дохід компанії так і на прибутку при розподілі доходів у вигляді дивідендів власнику. З іншої сторони податок на дохід компанії може бути значно зменшений у випадку великої податкової ставки у країні, якщо компанія почне свою діяльність як юридична особа, що є податково прозорим об’єктом.

Де ж здійснювати операційну діяльність?

Кожен підприємець повинен думати про три основних варіанти для розміщення свого бізнесу. Це США, десь у Європі, або в юрисдикції з низькими податковими ставками. Коли технологічні стартапи виходять на світовий ринок, він часто недооцінює вплив міжнародних податкових структур або ще якихось фінансових операції які будуть мати вплив на них та їх інвесторів в ході їх бізнес діяльності у кінцевому результаті. А тому, стартап повинен розуміти усі ризики і приймати заходи, які допоможуть уникнути подвійного оподаткування та мінімізувати сукупні податкові ставки.

Юрисдикція грає мабуть найважливішу роль в податковій структурі бізнесу. Ось наприклад узяти інтернет — він надає безмежні можливості бізнесу для проведення його операційної діяльності. В електронній комерції, є велика ймовірність того, що запуск буде носити глобальний характер — в тій чи іншій формі. А отже, бізнес може видавати ліцензію на програмне забезпечення в інші країни, здійснювати продажі самостійно в іноземних юрисдикціях або аутсорсити частину своїх геніальних IP розробок в Індію, Ізраїль або навіть тут в Україну.

Таким чином, підприємець повинен розуміти основні аспекти міжнародного податкового права, які будуть визначати, які країни мають право стягувати податки на майбутній прибуток не тільки компанії, але і його власників і співробітників. Підприємець повинен знати, які види діяльності будуть підпадати під “податкову присутність” на кожному окремому континенті. Крім того, підприємець повинен розуміти, які країни будуть надавати податкові пільги, податкові канікули та існуючий механізм можливості віднесення коштів на витрати для зменшення бази оподаткування.

Резидентсво та територіальність

Кожна юрисдикція визначає податковий принцип країни щодо її резидентів та операцій які відбувається всередині держави. Оподаткування як правило, обчислюються на основі трьох принципів: 1) національності, 2) територіальності (резидентсва) та 3) джерела походження доходів.

Принцип національність, це легко. Він залежить від громадянства індивіда або того у якій країні була створена компанія. За таким принципом, країна яка його застосовує, наприклад США може накладати податкові зобов’язання на ваш дохід з усього світу.

Територіальність (резидентсво), з іншого боку, залежить від місця розташування людей, майна або хед-офісу компанії. Тобто, стягнення податкових поборів з компанії здійснюється у відповідності до вимог законодавства тієї країни де проводить діяльність її головний офіс. Країни, які використовують територіальну систему оподаткування накладають податкові побори на прибуток підприємства-нерезидента, отриманого в межах такої країни, а також на інвестиційні доходу нерезидента, такі як дивіденди, відсотки, роялті і інші. Доходи, одержувані резидентами за межами країни не обкладається податковими зобов’язаннями відповідно до принципу територіальності.

Країни також можуть обирати для себе за основу принцип джерела походження доходів, який здійснює оподаткування бізнесу що веде свою доволі значну бізнес активність у відповідній країні (наприклад уся клієнтська база веб-дизайнера із Україні знаходиться у США). Тобто, якщо ж така країна наклала податок на компанію базуючись на принципі джерела походження доходів, то у такому разі лише дохід компанії від джерела її прибутку у такій країн, буде братися до уваги при визначенні бази оподаткування для цілей податку на прибуток у такій країні

Україна ж використовує змішаний принцип стягнення держаних поборів, адже зобов’язує сплачувати податки своїх резидентів із діяльності яку вони ведуть на її просторах, а також нерезидентів які здійснюють свою операційну діяльність в України.

Про уникнення принципу подвійного оподаткування та «Membership in the “100% club”»

Уявіть собі турнір “Кубок світу із квідечу”, в якому кожен суддя який висить на мітлі по периметру повітряного поля — буде використовувати свій персональний набір правил щодо гри. Уникнення ситуації із виникнення конфлікту в такій грі зводиться до мінімуму. У міжнародному податковому праві, гра нічим не відрізняється. Конфлікти між країнами з унікальними правами оподаткування виникають на повсякденній основі, що в свою чергу може привести або до подвійного оподаткування для платника податків, до санкцій або ж смерті. Насправді, якщо податкова оптимізація не буде налагоджена правильно, податки можуть бути накладені численними юрисдикціями одночасно, в результаті чого загальний показник сплати податків може навіть сягнути позначки у понад 50% прибутку. А тому розуміння основ прав оподаткування тієї чи іншої країни допомагає краще зрозуміти типи ситуацій, які могли б піддаватися подвійному оподаткуванню.

Подвійне оподаткування може проявлятися у різного роду випадках, таких, як наприклад:

• Кілька країн накладають податкові зобов’язання на певну компанію. Тобто дві країни стверджують, що певна компанія є резидентом такої країни і змушена оподатковуватися у відповідній країні.

• Кілька країн накладають податкові зобов’язання на певну фінансову операцю. Тобто дві країни стверджують, що певний суб’єкт отримав доходи від конкретної фінансової операції у їх країні, а тому такий дохід повинен обкладатися податком у кожній із них.

• 50/50. У такому випадку одна країна стверджує, що вона має право оподаткувати компанію, оскільки така є її резидентом, а інша стверджує, що вона має право на отримання податок на прибуток від фінансової операції, що відбуваються в межах її кордону.

Як уникнути податкової “пастки”

У той час як більшість платників податків хочуть зменшити ризик виникнення подвійного оподаткування, більшість країн хочуть максимізувати свої доходи шляхом податкових зобов’язань. Проте, міжнародне податкове середовище це не «Дикий Захід». Зусилля уряду здебільшого у більшості випадків спрямовуються на полегшення подвійного оподаткування з метою сприяння розвитку міжнародної торгівлі.

Завдяки координації між країнами або через членство в таких організаціях, як Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСD) помітно значні зусилля які здійснюються з боку урядів і бізнесу, для того щоб звести до мінімуму міжнародні конфлікти і забезпечити справедливий розподіл міжнародного податкового кекса.

Однобокі методи допомоги з боку країн

Такі методи можуть допомогти стартапам полегшити подвійне оподаткування на міжнародному колізеї.

• Деякі країни не обкладають податком іноземні доходи своїх громадян, нерезидентів або компаній.
• Інші країни ж пропонують оформлення методу податкових кредитів (credit method) для платників податків сплачених з доходів отриманих за кордоном, країна зменшує базу податку на прибуток компанії, дозволяючи їй здійснити відрахування суми у розмірі податку сплаченого закордоном, що припадає на цей дохід.
• Або ж існує опція використання медоту виключення (excemption method). За яким країна постійного проживання або тимчасовго ведення бізнесу самостійно виключає податок сплачений із іноземного доходу такої компанії із встановленої до оподаткування бази податку на прибуток компанії.

Двобокі методи, що використовуються за міжнародними податковими договорами

Зазвичай пільгові податкові ставки на деякі види доходів надають міжнародні договори. Але для того, щоб претендувати на такі пільгові ставки, для стартапу повинні також бути доступними опції податкових відрахувань, які можуть бути наявними для отримання зниженої або нульової ставки податку. Такі договори також надають загальні визначення таким термінам як:

• Що являє собою місце проживання vs. фізична присутність?

• Як характеризується джерело доходу в тій чи інші країні?

• Встановлення пріоритетності прав країни стягувати податок на дохід, отриманий в межах такої країни за територіальною ознакою, залишаючи маленьку «кімнатку» для країни, яка діє за принципом національності податкових зобов’язань.

• А також, методам які створені у таких договорах, для вирішення конфліктних ситуацій, які відбуваються між країнами через спільно погоджений “компетентний орган”.

Ризики які стосуються виникнення обставин ухилення від сплати податків

Припустимо, що у стартапа справи ідуть чудово і йому потрібно негайно опановувати іноземні ринки. А для цього в силу певних обставин потрібна компанія. Його власник обравши привабливу юридисдикцію із низькими податковими ставками вирішив інкорпоруватися там. Ось тут і виникає перший ризик пов’язаний із самим володінням такою компанією. Адже володіння офшорною компанією резедентом України є порушенням українського законодавства, в частині необхідності отримання ліцензії НБУ на інвестування за кордон. А також, існують ризики визнання технологічного стартапу суб’єктом ухилення від сплати податків в Україні. Тому що сам факт створення офшору містить попадання в так звану «зону ризику».

Ризики є по-всюди, ось наприклад ризиком який стосується ухилення від сплати податків може бути зовсім таки легальний дохід холдингової компанії за кордоном, якщо буде доведено, що частина такого доходу сформувалася за допомогою доходів від пасивних інвестицій в юридисдикцію із низькими податковими ставками. Також існують ризики пов’язані із трансферним ціноутворенням, коли сукупний дохід компанії генерується з «трикутних» продажів, де частина операцій відбувається між пов’язаними між собою компаніями (контрольовані операції). А отже, такі «трикутні» операції можуть бути використані для зміни загального доходу бази компаній шляхом так домовити маніпулюванням, або ж не дотриманням “arm’s length principle” у таких контрольованих операціях. Та й зрештою сама передача ІР прав може відбутися не за правильно визначеною ринковою ціною і податковий орган довго не думаючи визнає операцію дарування.

Деякі аспекти передачі прав інтелектуальної власності закордоном

Варто взяти до уваги той факт, що перед тим як передавати у якусь із обраних юрисдикцій ваші права інтелектуальної власності на продукт потрібно тричі все зважити і сім раз відміряти. Адже, наприклад у США передача нематеріальних активів, таких як інтелектуальна власність, заборонена. Таке положення міститься у правилах ухилення від сплати податків в США встановлених IRS (Internal Revenue Service). Тобто, заборонено здійснювати передачу нематеріальних активів у контрольовані іноземні компанії, якщо ж така передача відбувається, то передача ІР прав розглядається як їх продаж за справедливою ринковою вартістю в обмін на роялті протягом усього терміну служби нематеріальних активів. Справедлива ринкова вартість визначається виходячи з доходу, що отримується від такого нематеріального активу. А тому, будьте обачні.

Основне тут «Не переступити межу» і чому хороше планування це ключ в Нарнію?

Беручи до уваги численні складові іноземного податкового структурування, стає очевидним, що в такій податковій оптимізації і в прагненні звести до мінімуму загальну податкову ставку компанії, глобальні стартапи повинні «не переступати межу» між небезпеками що стосуються «положення про ухилення від сплати податків» і вигоди від методу податкових кредитів чи методу відстрочки податкових платежів, з тим, щоб мінімізувати свої податкові зобов’язання.

Якщо коротко, то правила і обмеження, які застосовуються до методів іноземного податкового кредиту та медоту виключення є складними і не завжди доступними. Як і у всьому і в більш ніж 183 мільярдах галактик у вселенній — вміння і досвід є необхідними складовими (у нас як правило завжди чогось бракує), для того щоб допомогти технологічному стартапу із глобальним запуском його бізнес ідеї триматися подалі від «Membership in the “100% club”». Очевидно, що вміле застосування податкового кредиту за його наявності може призвести до істотного зниження податкового зобов’язання для компаній, що здійснюють діяльність за кордоном. Але є багато перепон, за які нажаль можна перечіпитися і в гіршому випадку, наразитися на ризик подвійного оподаткування або виплати усього, якщо не більшість свого прибутку у вигляді податків, таким чином, ставши членом клубу 100%.

Технологічним стартапам та їх засновникам/власникам/інвесторам, підприємцям які бороздять безмежні простори інтернету та електронної комерції, бізнес структурам, розробка прав інтелектуальної власності яких відбуваються на аутсорсингу, або просто чувакам чиї амбіції є достатньо крутими для створення плацдарму в інших країнах, у свій час всерівно доводиться мати справу з питаннями податкової оптимізації своєї структури і вибору міжнародних юрисдикцій. А отже слушна нагода, здійснювати таку міжнародну податкову оптимізацію на стадії коли компанія лише починає впускати свої коріння в цупкий бюрократичний бетон. Адже, так, можна й із спливом часу — перебудувати існуючу структуру бізнесу, але це може бути доволі довге, не просте і доволі затратне задоволення, яке у результаті рідко буде оптимально діючим.

[1] Spoil alert: 1) Із приводу питання куди дівати ПДВ при роботі із Google Play, а куди — при роботі із App Store. То відповідь наступна: за межами домашньої юрисдикції у компанії (наприклад десь у ЄС), яка є власником ІР прав, як правило виникатиме зобов’язання зі сплати податку на додану вартість.

У випадку реалізації послуг через App Store та Google play (надалі — майданчики), на території всього ЄС, в США та в низці окремих держав, податковим агентом такої компанії виступатимуть безпосередньо самі електронні майданчики, які самостійно стягуватимуть суму податку з прибутку компанії й виплачуватимуть таке ПДВ безпосередньо податковому органу держави, яка є місцем надання послуг.

У деяких окремих юрисдикціях, дані майданчики не виступають податковим агентом й по замовчуванню вважається, що зобов’язання з сплати податку на додану вартість покладено на власника ІР прав який отримує дохід з реалізації.
Безпосереднє зобов’язання з адміністрування й сплати ПДВ виникає в продуктової компанії також і під час прямої реалізації послуг кінцевому споживачу.

В окремих випадках, в юрисдикціях, які застосовують національний принцип сплати податку на прибуток і у яких водночас немає чинних договорів з домашньою юрисдикцією компанії щодо уникнення подвійного оподаткування, в продуктової компанії може виникати зобов’язання з сплати податку на прибуток отриманий на території такої юрисдикції. Проте, на практиці адміністрування податкових зобов’язань нерезидентів податковими органами держав на території яких здійснюється надання послуг, фактично неможливе, внаслідок чого власники ІР прав лише у виняткових випадках самостійно адмініструють такі зобов’язання й відповідно оплачують їх.

2) Якщо бізнес планує здійснювати розробку прав ІР закордоном у зв’язку із виходом наприклад на нові ринку збути ітд, то найкращі ІР Box режими функціонують на Кіпрі, у Королівстві Нідерландів та на Мальті.

3) Всі вибирають Делавер, тому що так хоче/буде хотіти інвестор (завжди ж усі хочуть швидкого екзіту), хороші шанси отримати візу, не великі затрати повязані із відкриттям компанії, дуже класне і гнучке корпоративне законодавства для ведення бізнесу.

4) Як оптимізувати податкове навантаження, то тут двома словами не обійдешся, тут все залежиться від структури і планів компанії (про це вже трішки можна начитатися в статті), але cost-sharing agreement — це угода яка як правило укладається між повязаними компанії, в якій вказується що прибуток від операційної діяльності компанії в Ірландії це прибуток компанії в США (схема Apple).

5) Материнський суперхолдинг — це компанія, як правило є власником багатьох інших компанії (дочок), які також як правило займаються різними операційними процесами. Тобто він свторюється здебільшого для того, щоб оптимізувати структуру, зібрати все в ручках і здійснювати належне управління, або піти на ІРО і продати все. ЦЕ все індувідуально, але для створення холдингу класно підійде Голландія, Люксембург чи Англія.