ТРИМАЙ СПИНУ РІВНО І РОЗПРАВ ПЛЕЧІ, ТИТАН
Це трохи незвична розсилка. Швидше, якась малозрозуміла рефлекція Діми, який узурпував доступ до Мейлчімпу. Інші тексти нормальні.
Привіт,
Першого січня 2021 року закінчилися строки охорони авторських прав на всі твори Оруелла. Ця обставина ніяк не пов’язана з тим, про що я хочу з тобою поговорити, просто, як мені здається, дуже символічна подія.
Новий рік я зустрів у друзів в горах. У мене не те щоб прям лижна родина, наше — це більше ковзани, ну максимум, санки. Але ми поїхали на гору. Без лиж, просто побродити.
До підйомника ми під’їхали майже перед закриттям. Це важливо, бо за 30 хвилин підйомник припиняв возити людей вгору. Так що наша розвага мала б виглядати так: підіймаємося на підйомник, любимо гори п’ять хвилин і спускаємося назад.
Але все пішло не так
Що вище ми підіймалися, то холодніше ставало. Під кінець на нас чекав шквал холодного вітру. Здається, що холодніше лише зад у копача криниць. Вітер перебирав наші кістки і огортав холодом кожний їх міліметр. Я відчував себе кубиком льоду у морозилці, але не кубиком для віскі, а якимось вічним кавалком беззмістовного льоду. Поряд сиділа задубіла донька, і, як мені здалося, вперше в життя думала про віскі. Позаду нас їхав льодяний пам’ятник дружини.
Але це ще був не кінець. Коли ми вже майже під’їхали до місця висадки з теплими гостинними вікнами колиби на відстані витягнутої руки, підйомник зупинився. За два метри до висадки. Блін. Ще хвилин п’ять нас тіліпав вітер.
На хвилинку залишимо нас там, на тому завмерлому підйомнику, blowin’ in the wind
Як ти мабуть пам’ятаєш, минулий 2020 рік почався норм, але потім сам знаєш що було. І паралельно із загальною панікою і розгубленістю у кожного з нас відбувалися менш глобальні, але не менш руйнівні події.
Наприклад, ми в Аксонах розійшлися з кількома партнерами. Це, правда, сталося за два тижні до локдауну. Потім ми довго та нудно обговорювали, чи потрібен нам офіс, а ще нудніше обговорювали з ленлордом умови оренди на 2021. Найцікавіше було те, як ми цілий рік експериментували з підписками на юридичні послуги та послугою “юрист-як-сервіс”, але я про це розповім іншим разом. Вип’ю і розповім.
Тепер повернемося до підйомника
Ми розморозили кістки у колибі, де разом із нами робили декомпресію ще мільйони людей, швидко сфоткали захід сонця і встали в чергу на спуск. У черзі ми стояли десь годину. Але холодно було не стільки від того чортового містралю, скільки від думки, що доведеться спускатися по цьому льодяному пеклу ще 30 хвилин.
Ми завантажили на підйомник дружину із бідоном глінтвейну, сіли з донькою і приготувалися задубіти, аж раптом зрозуміли, що життя налагоджується і стає тільки тепліше.
Якщо при їзді вгору ставало все холодніше і холодніше, то при їзді вниз — тепліше і тепліше. У мене немає ніякого наукового обґрунтування цього явища, тому що я, нагадаю, — гуманітарій, але я сподіваюсь, що воно існує.
Але ось що я подумав: 2020 рік рухався від звичайного до самі знаєте чого. Отже, ми вже на вершині, стоїмо в черзі, щоб спуститися. Нам здається, що буде скрутно, але якщо вірити моїй нічим не підтвердженій теорії, наступний рік буде норм.
Ввечері ми сиділи біля каміна та, втупившись у телефони, відігрівали свої нутрощі. Я, обійнявшись з віскі, обдумував цей текст, але отримав копняка звідки не очікував — від класика.
У Фейсбуці промайнуло, я перевірив, і, дійсно, це слова Чехова:
“Новый год такая же дрянь, как и старый, с тою только разницею, что старый год был плох, а новый всегда бывает хуже… По-моему, при встрече нового года нужно не радоваться, а страдать, плакать, покушаться на самоубийство. Не надо забывать, что чем новее год, тем ближе к смерти, тем обширнее плешь, извилистее морщины, старее жена, больше ребят, меньше денег…”
Так, розумію, це трохи тупо пов’язувати свої плани з кінцем і початком року. Але дивіться, Антоне Павловичу, саме у кінці-початку року всі ми зазвичай зустрічаємося з друзями, їздимо у різні місця або просто тюленимося вдома із Нетфліксом. Ось і виходить, що з’являються нові ідеї, думки всілякі тверезі і не дуже, а з ними — натхнення і нові плани.
Так ось я про що. Я розправив плечі, вирівняв спину і біжу на бізнес ланч. Тому що рік буде норм тільки для тих, хто ходить з рівною спиною. А на обід я біжу, а не йду, бо скоро локдаун.
Занадто літературно вийшло. Ще й ідею у поважної людини поцупив. Я сподіваюсь, що ця поважна людина теж у когось її поцупила.
Увага, а далі буде кол ту екшон
Слухай, а що як нам перетнутися у Києві на обід/каву/віскі/кальян, поки не бахнув локдаун?
Я серйозно! Адже напевно у тебе теж були думки, якими можна поділитися. Ось тут мій calendly. Бронюй будь-який час і обирай місце.
Безмежно твій адвокат,
діма гадомський
