Tokyo — Токіо — 東京市
(1–5.10.2016)
Наша подорож починається в Токіо, сучасній столиці Японії. Світанок тут о 5:40, а захід сонця о 20 хвилин на шосту.
Токіо- місто хмарочосів, яскравих фарб, форм, запахів, звуків і смаків. Тут є безліч дивовижних районів-міст: у кожному є своя особливість.
У Токіо практично непомітно сонця, небо часто хмарне, після п’ятої вечора вмикаються ліхтарі, рекламні блоки, відеореклама, тож складається враження, що небо завжди сіре. Хоча це не так.
Одного разу все ж таки вдалося побачити сонце в одному з районів, де хмарочоси, скажімо так, невисокі і їх не так вже й багато… У цій статті буде короткий опис місць, де нам вдалося побувати. Усі вони, на мій погляд, заслуговують на увагу. Поїхали!
Статуя Хатіко
«На історії Хатіко були засновані фільми 1987 року “Історія Хатіко” (яп. ハチ公物語) і ремейк 2009 року “Хатіко: Найвірніший друг”. Напевно ви дивилися цей відомий фільм із Річардом Гіром, дуже зворушлива історія: Щодня Хатіко проводжав свого господаря до вокзалу, коли той вирушав на роботу, а ввечері приходив до вокзалу, щоб зустріти його. Одного разу в професора трапляється серцевий напад і він раптово помирає на лекції в університеті. Хатіко, не дочекавшись господаря, продовжує приходити на станцію щодня. Біля пам’ятника завжди натовп людей, оскільки це ще й станція Сібуя (渋谷区).
Тут же я помітила автобус, вендерний автомат із символікою Хатіко.
Наймасштабніший пішохідний перехід у світі
Усього за двадцять метрів від статуї Хатіко. Та сама станція Шібуя (渋谷区).
Краще один раз побачити, ніж сто разів почути. :)
Рибний ринок
Тут ми знайшли ті найсмачніші рисові снеки, які не раз зустрічалися в мультифільмах Міядзакі.
Та що там, у самому Токіо ми не раз бачили, як японці на ходу перекушували цим смачним і ситним «бутербродом» під назвою оніґірі.
Як на будь-якому ринку, тут можна знайти розмаїття всіх видів риби, кальмарів, крабів, восьминогів і ще безлічі незрозумілого нашому європейському погляду.
Але тим не менш, усе можна помацати, спробувати і вибрати найкраще.
Продавці запрошують, пригощають. Чай наливають. Усі доброзичливі та привітні. :)
Тож, коли будете в Токіо обов’язково заплануйте день або хоча б півдня на рибний ринок — це того варте.
Район Акіхаба́ра (яп. 秋葉原)
Це світ електроніки, порно, відеоігор та аніме. Ми знайшли наші всілякі приставки з дитинства. Іграшки, статуетки. До вечора дівчата в костюмах Сейлор Мун і ко на вулицях роздають рекламні флаєри.
У районі Акіхаба́ра можна купити нову техніку, а також вживану (ціна значно відчутніша).
Цілком реально провести цілий день, граючи у відеоігри або намагаючись дістати улюблену іграшку з автомата.
А ще в Японії в принципі можна знайти різні дивацтва. Ось одна з них. :)
У цьому ж магазині ми знайшли сусіда Тоторо. :)
А щоб у вас склалося остаточне враження про це місто електроніки, подивіться відео.
Книжковий район Джімбочо
Затишний район, з мінімальною кількістю туристів. Район, де можна побачити чисте небо і сонце (хмарочосів мінімум). У Джімбочо мало туристів, в інтернеті я не знайшла жодної статті російською мовою. Та й англійською небагато. Проте, дуже рекомендую доїхати!
Ми зайшли до затишної кав’ярні, вона ж книжкова крамниця, вона ж бібліотека, де можна читати все, що сподобається. Я знайшла книжку англійською про традиції та культурні особливості Японії, пізніше розповім, бо це потребує особливої уваги. :)
Храм Мейдзі
Місце святилища: Камідзоно-те Йойогі, Сібуя-ку. Краса, простір, свіже повітря і звуки природи.
Весь час мені згадувалися мультфільми Міядзакі. Природу він зобразив винятково, та що там… Усе, що є тут, точнісінько в його історіях.
Крім того, що нам пощастилося спостерігати весільну церемонію, ми ще й потрапили на свято або особливий день.
Щороку в першу неділю жовтня (ми потрапили на 2 жовтня 2016) у Meiji Shrine день подяки іграшок, ляльок. Люди приносять їх у храм, вважаючи, що ляльки мають душу. Вони приносять їх, і залишають записку, текст якої священики використовуватимуть у своїх молитвах (ритуалах).
Після цього ляльки стають простим об’єктом, просто лялькою, яка не має душі.
Щороку з 1989 року в жовтні японці дотримуються цієї традиції. Хоча до кінця цю традицію ми не зрозуміли: що відбувається після того, як іграшка стала іграшкою? Японці не викидають речі просто так, тому й питання: храм спалює іграшки?
І наостанок у храмі ми помітили дерев’яні дощечки, на яких можна написати бажання. Ось такі бажання були тоді, 2 жовтня.
Японська версія Статуї Свободи
Статуя розташована на острові, куди можна потрапити на повністю роботизованому поїзді. Різниці зі звичайним потягом практично не відчувається, а ось вид радує.
Takeshita Street (竹下通り)
Спочатку ми досліджували цей район, потім уже знайшли вулицю кішок.
Вулиця кішок без жодної кішки
Хоча на фасаді однієї будівлі кішки знайшлися, але тільки намальовані :)
Вулиця кішок — це шопінг-вуличка, де є різні магазин, брендові шоуруми, кав’ярні, фотостудії, креативні місця.
Щоб побачити інший Токіо, сюди варто потрапити. :)
Підбиваючи підсумок, можу сказати, що в усьому цьому розмаїтті фарб і світла, японці вірні своїм традиціям. Наприклад, рис вони їдять на сніданок, обід і вечерю. Колись давно рис був засобом оплати, тобто грошима. Тому ставлення дуже дбайливе навіть зараз. Якщо ви захочете фруктів у Японії, одразу скажу, що знайти їх не так вже й легко. Якщо вже знайдете, то це буде дорого. Наприклад, банани можна купити не у всіх супермаркетах Seven-11 і ціна буде 100 ен за штуку (банани продаються поштучно), що дорівнює 1 євро.
Наші походи по кафе, ресторанах, де ми обідали-вечеряли, я зберегла сюди (ті, що пам’ятала). А снідали ми або в готелі, або в Starbucks. ^_^
Багато місць для їжі було визначено за зовнішньою привабливістю. Ось, наприклад, дуже смачний рамен.
Хоч на фото вигляд не дуже, запевняю, що смак приголомшливий. Думаю, що дні два поспіль ми заходили в цю кафешку. Цікавий факт, що замовлення ви оформляєте самостійно біля автомата, обираєте страву, закидаєте гроші, отримуєте чек і після цього страву готують. Вода і чай у кафе безкоштовні і практично всюди самообслуговування. Японці дисципліновані, тому ми намагалися поважати їхню культуру. Хоча спочатку незвично :)
Весь жовтень святкують Геловін, тому всюди дотримуються стилю.
Токіо — це гігантське місто, мільйонник. Воно прекрасне саме по собі, це Японія майбутнього, це взагалі місто майбутнього. Тому, якщо ви збираєтеся їхати в цю чудову країну, то настійно вам рекомендую почати з Токіо.
Токіо — це гігантське місто, мільйонник. Воно прекрасне саме по собі, це Японія майбутнього, це взагалі місто майбутнього. Тому, якщо ви збираєтеся їхати в цю чудову країну, то настійно вам рекомендую почати з Токіо.
Токіо — місто контрастів і фарб, яскравого світла рекламних афіш і дивного поєднання кольорів, тварин. Місто, де чоловіки у свої 45 грають у PokemoGO!; жінки з камінням на нігтях, ходять у хутряних капцях центральними районами, місто моди й кітчу та нескінченного руху. Місто, куди я хочу обов’язково повернутися :)
