АксонІя: два місяці на пиріжках
Спойлер: мені не платили (ні за статтю, ні за стажування).
Важко серйозно вважати себе юристом, коли ти жодного разу не брав до рук справжнього контракту, не знаєш як на практиці зареєструвати ТОВку, ніколи жалівся на складного клієнта (бо в тебе його і немає). Ці маленькі рутинні атрибути і дають тобі відчуття членства закритого клубу мізантропів і любителів чорного гуморку.
Тому рано чи пізно у кожного студента юрфаку настає переломний момент — він зважується на стажування. Відповідь на питання “куди йти?” залишається за сміливцем, втім, можливо, моя історія з Axon Partners допоможе комусь зробити правильний вибір.
“Связі”, “деньгі” чи красиві очі? Як потрапити в Axon?
Хоч аксонівці і не такі як всі (у хорошому значенні, звісно ж), втім процедура потраплання у лави інтернів максимально звична. Резюме та мотиваційний лист, завдання з достатнім проміжком часу для виконання і співбесіда. Особисто у мене всі три етапи зайняли близько одного місяця. Ще в процесі проходження манера листування аксонівців з кандидатом налаштовує на дружньо-невимушений лад, тому keep calm і перестаньте “викати”.
Про перший день, ментора та про сініціативність
Щасливчика-інтерна зустрінуть у доволі теплій манері. Спершу Вас нагодують (традиційно, це піца), попросять розповісти про себе, і…все. Розумію, що це трохи неприємно, коли не влаштовують концертів на твою честь, але ніщо не може бути більш гостинним, аніж впустити незнайомця у свій дім та розділити з ним страву. З моменту доїдання шкоринки піци інтерн перестає бути “чужим” і стає “своїм”. Ось так.
Тепер нагодованому та працездатному вам призначать ментора, який скоріш за все, навчить вас лише однієї, але такої безцінної речі як самостійності.
Взагалі, напевне, якщо ви йдете на стажування в Axon слова “самостійність” та “ініціативність” мають набути для вас особливого значення. Ніхто не роздаватиме вам завдання, ніхто не стоятиме над вами і не контролюватиме процес виконання тасків, та й керівника у вас, як такого, не буде взагалі. Натомість, у вас буде чатик, де ви самі проситимите собі завдання, пленінги, на яких можна буде ще щось відхопити та просто чудові люди навколо, які готові завжди пояснити та допомогти, але не виконати замість вас (хоча, за мною переробляли завдання, sorry guys).
Тож, пам’ятайте про сініціативність і будьте смілівішими, різноманіття тасків в Axon приємно вас здивує.
Про гармонію, жарти та їжу
Якщо ви студент і ви справді вчитесь (ну, там лекції всілякі, семінари), то гармонія по-аксонівськи — це для вас. Можете спокійно працювати дистанційно, головне відгукніться, що ви живі і працюєте. В Axon це абсолютно нормально змінити обстановку, працювати з дому/кафешки/іншого місця. Головне робити, сорі, роботу і робити її добре. Зі слів знавців аксонівської культури 21 ст.: “Чим краще, тим краще”. А вже де вам краще, вирішуйте самі (сініціативність).
Ох, культ їжі в Аксонах займає почесне місце. Саме на стажуванні я дізналась про тітку Клару і її пиріжки, навчилась насолоджуватись бубликами (єдине солодке, що було в Прожекторі) та носити їжу з собою. Тричі за стажування я потрапляла на дні народження = частування, одного разу і сама випробовувала пиріг на подільских айті-лоєрс.
Рекомендую ходити разом з усіма на обіди, під час яких ви зможете поговорити і про Карафаген, і про метро, і пожартувати. Хоча жартують, звісно ж, не тільки на обіді… І ще, не залишайте на робочому місці увімкнутий і незаблокований ноут, мало що….
Про фідбек, оцінювання та кінець
Незважаючи на значний ступінь автономії, ваша робота ніколи не залишиться без уваги. На кожне завдання ви своєчасно отримуватиме відгук чи то з критикою, чи то з похвалою, а після стажування взагалі отримаєте комплексне оцінювання своєї праці. Раджу не сачкувати і докладати усіх зусиль, аби перевершити очікування аксонівців.
Що ж до прощання, то не знаю, як це зробите ви, але я принесла те, з чого все почалось — піцу. Після підсумків та приємних слів в обидві сторони мені подарували стікери (ох, це взагалі любоу), футболочку та чудове перше стажування.
Ну, штурхайте ж ви їх, щасливчики!
