Мутне життя студента в Axon Partners
Лише тиждень тому у нас із Kyrylo Korol закінчився джетлег після повернення з Вашингтону, де відбувався Джессап — найбільший та найпрестижніший у світі мут-корт з міжнародного права. Там ми отримали медальку як exhibition team. Але коли ми думаємо про свої досягнення, про те, які ми сонечка, насправді ми трохи (кажуть) підзабили на навчання в @UCU та ледь не втратили роботу в @Axon Partners і апетит. Із цього базове запитання: чи коштував Джессап всіх тих космічних перевантажень?
Створення команди?
Уявний “Дж” шалено захоплений міжнародним правом; уявній “Е” сподобався цьогорічний кейс; “Сс” просто любить допомагати; “Ап” — допитливий. Усі ці люди збираються в одному місці і в один час, щоб синхонізувати мотивацію, разом попрацювати декілька місяців і видати результат. Пальне (паливо) для такої роботи — ініціативність та бажання через декілька місяців роботи не повірити в те, ким ти став — досконалим знавцем статті 38 Статуту ICJ.
Тому у мут-кортах особливо важливі питання очікувань і мотивації. Їх потрібно з’ясувати заздалегідь: якщо ти не здатний в (до прикладу) Трелло створити табличку зі словом “Джессап” і слідувати їй самостійно без зовнішнього батога, за це краще не братися. Крім того, якщо ти думаєш, що ще когось повинні турбувати твої проблеми, зокрема нестача часу, тоді тобі доцільно або змінити підхід, або знову ж таки обрати інший спосіб провести час (а це понад півроку).
Загалом ідеально, якщо ти мазохіст, якщо ти в захваті від процесу (для зовнішнього ока — самобичування), який ти розглядаєш як щось “прєлєсне”, отримуючи задоволення від знайдених кейсів та окремих думок, статей та резолюцій, помилок у тексті тіммейта тощо.
Мут vs навчання vs робота
Всі ці три елементи працюють і дають про себе нагадувати щоденно. На жаль, десь у цій трійці ви are likely to хоч раз натупити. Хоча у деяких “правничих школах” бодай один (натякну, освітній) елемент не повинен вас турбувати.
У моєму випадку straightforward пріоритетизації не вийшло, адже потрібно було виділяти час на все, щоб ніхто не подумав про те, як мене здихатися, і щоб щось не просіло системно.
Рецепт вигадує кожен самостійно. Мій настільки банальний, що і писати не хочеться (я просто перестав спати, але не покликав, на жаль, представників Книги рекордів Гіннеса; тому про свій успіх розповів лише колись онукам). Підхід шкодить здоров’ю, але, як не крути, я і досі студент УКУ, associate в Аксоні та вже, на щастя, екс-мутер (принаймні на цей сезон).
Для чого це все?
З одного боку, для призів, дивідендів, плюшок (аксоносленг, прівєт). Як і в будь-якій грі, цей елемент присутній. Але, за відсутності в наших руках Jessup Cup-у та, ба більше, перемоги на нацраундах, я перейду до іншої (більш духовної) частини.
Насамперед це неймовірно урізноманітнює юридичне життя, сповнене законорадно-судреєстерних кольорів, а ще й навчає лізти в матерію значно глибше, ніж будь-який академічний курс. Адже тут ніколи немає норми закону чи постанови пленуму, які можна продублювати і сказати: “Ось і рішення, сударь”. Натомість є лише загальні правила, які потрібно пропустити крізь прискіпливе сито аналізу після кількамісячного рісьорчу — рісьорчу, після якого в пошуковику зникають сторінки, на яких ти ще не був. Тому для заспокоєння інколи доводиться іти в режим конфіденційного перегляду або ж в інший браузер.
What is more: під часу муту ти одержуєш можливість ставити під сумнів кожну кому в кейсі (як-от оксфордську), щоразу глибше копаючи (собі яму, бо лізеш вже кудись не туди). Адекватність твоїх висновків (як мінімум, у Вашингтоні) оцінюють юристи з гарвардським чи прінстонським бекгранудом або ж з досвідом служби в розвідці Ізраїлю (не жарт). Пристально оцінюють. І що ж: дуже вони помітили в нас дилетантів?
Як показав досвід, півроку лекцій і семінарів із міжнародного права на бакалавраті (ага, саме таких інтегрованих у світ випускають юристів; у міжнародників із цим, напевно, краще) залишилися непоміченими. Куций бекграунд не був перешкодою, щоб із впевненістю Лорда Бінгема і Антоніна Скалії взятих кумулятивно (додав просто для пафосу) говорити про міждержавний арбітраж та застосвні норми міжнародного звичаєвого права; про свободу навігації AUV (autonomous underwater vehicles), ядерне роззброєння та правила ведення морської війни (тут про застосування торпед для захоплення ядерної субмарини). Зізнаюся, в останніх двох issues знаю небагато, адже їх готували мої тіммейти. Але принагідно казатиму, що я все ж експерт із них також.
Також радий розумінню підвалин time management-у, без якого тут ніяк. Правила тут прості: не вклався в час — вважай, що програв: це стосується всіх етапів, зокрема подачі мемо, приїзду на вокзал для участі в нацраундах або ж відкриття візи в США.
На роботі за проколи з часом санкції зазвичай менші: просто відрубують палець.
Якщо такі бенефіти хоч на йоту вас переконують провести такий же експеримент і над собою, тоді вітаю: мазохізм. Переглядайте кейси, прописуйте в гуглі “Shaw International Law” і вперед. Як і я, ви зможете бачити виправдання потім власним космічним зусиллям. Яке (виправдання) не для кожного, повторюся, стороннього ока буде самоочевидним.
А я на слові про палець і з думкою, що зараз горить ддл на одному GDPR-проекті, передам слово Кирилу — чуваку, який всадив мені в голову думку, що казати “чувак” — взагалі адекватно; і з яким ми зійшлися в поглядах на багато екзистенційних питань під час підготовки до Джессапу, ставши, якщо не би-фи-фи (BFF), то фи-фи точно.
Значно більше зійшлися, ніж протягом майже року спільної роботи в Аксоні, під час якої ми не “уважилі” один одного увагою аж жодного разу. Справедливості заради: протягом року ми таки знаходилися в різних офісах.
Кирило
Менторську, дементорську чи фінансову допомогу для поїздку на мут-корти (особливо, на інший континент) можуть дати хіба що ті, хто в цьому “варився”, хто чуючи слово “сон” каже “га”, й хто під словом “мутить” не розуміє щось неправильне.
Так трапилося, що чуваки з Axon Partners й UCU Law School все це знають. Пригадую той час, коли наша команда ще в попередньому вузі збирала гроші на поїздку до Гааги на міжнародний раунд з міжнародного кримінального права. Ми надсилали сотні листів компаніям з чітко визначеної таблички, писали особисто партнерам, юристам різних компаній та організацій. Ніхто з них не мав білого уявлення про те, навіщо купці студентів кілька тисяч євро, й чому вони хочуть з’їздити на них у Нідерланди.
Словом, студентська жизнь — боль, але зараз не про це.
Трохи інсайтів з поїздки й самого муту:
Австралійці та індуси просто майстри міжнародного публічного права (щоправда, з австралійців ми змогли згадати лише суддю Міжнародного суду ООН).
В готелі Hyatt, та й у принципі у Вашингтоні п’ють не дуже приємну воду з крану, як і не завжди їдять смачну їжу.
Якщо у тебе є близькі та друзі у США, вони можуть і дати випити хорошої води, й дати смачної їжі.
Коли граєш проти російської команди й відбиваєш їх аргументи, почуваєш себе на рівні юристів в тому ж Міжнародному суді ООН у справі Ukraine v. Russian Federation.
Знань з права ніколи не буде достатньо в жодному судовому провадженні —
— треба й прості логічні зв’язки шукати, й здоровий глузд, а у випадку з міжнародним правом — вплив фінального рішення суду на світовий порядок.
Муткорти — штука, яка когось назавжди змушує покинути вивчення міжнародного права, а когось затягує в це поле й не відпускає (особливо, Джессап!)
І як завжди — навіщо? Думаю, що муткорти потрібні для того, щоби навчитися досконалій юридичній аргументації, розробленню позиції в суді, можливості відбивати аргументи іншої сторони, якими би складними вони не були, а також вміти розмовляти зі суддями, які у будь-якому випадку приймають рішення у справі. Думаю, що нам, як exhibition team, це дало багато: як для нашого власного розвитку, так і для розвитку руху муткортів в UCU Law School.
На завершення ще трохи такого, мовляв, наше це діло в джессапи грати.
