Чому ми щасливі, що від нас йдуть люди
Нас часто запитують, як ми прощаємось з людьми. Поки нема чого сказати про те, як саме і чому ми звільняємо. Але ось, нарешті, можемо розповісти про перший випадок, коли з Аксону працівник звільняється сам.
Коли наприкінці минулого місяця на внутрішню загальну розсилку прийшов лист з темою «Farewell Letter» від нашого віддаленого юриста Влада Ліхути, стало на секундочку страшно. Першими прийшли думки типу «що ми не так зробили», «хто тебе образив, розкажи» чи «за што ти так з нами». Але Влад розповів, що він йде у свій проект, якому необхідно багато уваги і часу. Ну, ще сказав, що йому не дуже подобається юриспруденція. Але це таке, мало хто від неї в захваті.
Не будемо виправдовуватись тим, що кожна втрата — це розвиток, поштовх до великих змін і бла-бла. Є декілька більш-менш конкретних причин, чому ми дійсно раді звільненням:
1. Не так і багато від нас йдуть. Як говорив Діма Гадомський, (наслідуючи геніальні піар-тренди юридичних компаній), з моменту виникнення ідеї Аксону і до сьогодні ми зросли в людях в 20 разів. Тобто від однієї людини до двадцяти. Натомість втратили всього двох людей за весь час існування. Виходить, коефіцієнт плинності кадрів становить 10%. Добре це чи погано, дізнаємось через пару років, коли порівняємо тенденції. Але поки цей показник в абсолютному його значенні (2 особи за майже два роки) здається мізерним. Такий собі нормальний природній процес, щоб не розслаблятись.
2. Приходять тільки кльові люди. Більше року нашу команду підсилювала людина зі своїм унікальним поглядом та експертизою. Це ж прекрасно! Кльовість Влада офіційно підтверджена фідбеками колег нижче.
3. Людина йде у власний проект! Юрист. У власний проект. У нас там «дух підприємництва» задекларований у цінностях, так оце саме воно. Новий проект Влада, яким він горить, — це не наша заслуга, звичайно, але все ж ми притягуємо людей з entrepreneur mindset, щоб розвиватись разом. Кльово, що Аксон трапився Владу на старті його кар’єри. А це значить, що у нас великий шанс опинитись на перших сторінках його біографії через якийсь десяток років.
Ліхута! Що тут приховувати, хоч ми і щасливі, що ти йдеш, але підготували таки трохи вдячних слів.
Бодя Дучак, партнер, співзасновник Аксон Партнерз:
Влада пам’ятаю ще зі співбесіди. Ми взяли його на стажування без черги після того, як він показав своє дослідження щодо правової природи криптовалют на 20 сторінок. Це в той час, як інші про біткоін чули хіба що краєм вуха.
Влад крутий. Ти робиш з ним завдання і знаєш, що можеш на нього покластися. Він завжди докопається до чогось цікавого і гляне на проблему з іншого боку. Влад здається стриманим, поки його не розсмішиш.
Чувак, дякую за час, який ти віддав Аксон Партнерз. Успіху тобі в наступних проектах!
Оксана Кочкодан, партнер Аксон Партнерз:
Влад — наш перший «літній» джун, разом із Антоном. Пам’ятаю ржачні моменти із походами в тьотю Клару, як Влад і Антон сварилися, коли йти. Антон казав, що за 13 хвилин, а Влад хотів вже (завжди все одразу подавай?). Ми тіснилися в маленькій кімнаті на 3 поверсі Проджектора, і було дуже смішно, коли вони з Антоном перекидалися колючими фразочками, сидячи один навпроти одного за метр.
Влад, з тобою було прикольно бути в одній команді. Ти із тих таких «странних», яких ми збираємо докупи. Ти як мало хто ще вмієш елементарною перепискою довести людей до психозу, а потім ще заставити вибачатися. Але ти завжди готовий вислухати фідбек і працювати над собою.
В тебе є підприємницька жила, похлєще нашої, сініорської, і може, навіть партнерської. Ти дуже кмітливий хлопець. Я не здивуюся, якщо скоро ти заробиш на віллу на Балі. Клич в гості партньорів! І сам приїжджай — в Аксонах тебе завжди чекатимуть пару обнімашок :)
Ліда Климків, партнер Аксон Партнерз:
Стажор-троль (стажор-добрий-троль), нам буде тебе не вистачати :) Але, якщо розібратися, то я тебе вчора бачила — і ти не сумуєш, хоч піцу тобі принесли із годинним запізненням у повільному Львові. І ми не сумували всією компанією, хоч вчора був твій передостанній робочий день в Аксон Партнерз. Бо знаємо точно, що ще зустрінемося, ти будеш тролити, і будем пити щось як грот-гроб-грог)
Орест Гавриляк, партнер Аксон Партнерз:
Чувак, дякую :) Ти й сам знаєш, за що. Дякую за цю спільну дорогу в лігалі, здачі проектів посеред ночі, чесність і стійкість. Твою мотивацію появи в іншому амплуа легко зрозуміти — ти хочеш працювати краще і ефективніше там, де б твоє ім’я стало синонімом сфери твоєї бажаної діяльності. Так само, як свого часу писала англійська футбольна преса в 99-му: «Футбол — це Манчестер Юнайтед».
У другій половині 20 століття людська цивілізація довго відходила від жахів війни, відбудовувала свої міста і економіку, накопичувала блага, встановлювала безпековий порядок держав, міст і мікрорайонів. І десь в кінці 60-тих, коли виросло покоління тих, хто не пам’ятає апокаліптичних картин війни, суспільна рефлексія винесла на порядок денний питання, яке не ставили чи боялися ставити жодні покоління, які жили на планеті до того: «Як бути щасливим?». І почали з’являтися відповіді. Різноманітні. Про які можна багато читати чи дивитися фільмів. В широкому спектрі від психоделічної до сексуальної революції люди шукали можливостей стати на шлях до радості і щастя, до гідності і реалізації. І одна з відповідей була: «Щастя в роботі».
І фактично кінець 20-го-початок 21 століття, став тим часом, коли людська богоподібність не вимірюється наявними капіталами, статками, кількістю вілл ітд. Мірило богоподібності лежить в тому, наскільки вищі робочі планки ми можемо брати кожного наступного дня і наскільки ми можемо кайфувати в процесі. Такі guys як Ілон Маск та Ліонель Мессі є ілюстрацією цього підходу.
Ти розширюєш спектр своїх щоденних завдань, ускладнюється кількість одиниць і явищ, з якими ти маєш чи будеш мати справу, і поінт в тому, щоб тебе перло від процесу, вводило в стан чистої ейфорії. Стівен Котлер у своїй книзі «Викрадачі вогню» пише, що як і робота в стані потоку дає відчуття екстазу, так і моменти усвідомленого пережитого екстазу дають підвищення працездатності та ефективності, і цей ефект зберігається в тривалій перспективі.
Кароче, забудь, що ти в метро, розширюй зіниці. Зберігай очима — зоряні кластери, туманності, галактик і екзопланет. Зберігай усвідомлення того, наскільки ж ахуєнний всесвіт, що ти навіть повністю не можеш осягнути це. І те, наскільки все на землі мізерне в його масштабах, що прекрасно. Прекрасно бути частиною чогось настільки крутого, що ти навіть не можеш осягнути наскільки воно круте. А те, що приносить задоволення, нехай додає тобі ще більше ейфорії, man.
Працюйте з людьми так, щоб ви були щасливі, коли вони йдуть. Не будьте котіками.
