Візуалізація права

Юридичні документи сповнені жахів для будь-якого неюриста. Бо виглядають як СТІНА тексту. Одна з пропозицій, яку часто можна почути від гуру копірайтингу, — “скорочуй”, “спрощуй”. Але це не завжди найкращий вихід, а інколи — взагалі не вихід. Бо є спори, суди, страх людський перед недосказаністю. Чому б не візуалізація?

Andrey Kostenko

Published in

Dead Lawyers Society

7 min readOct 5, 2018

А ти зафоловила (зафоловив) цей Медіум канал☝️?

Рівень 0: точка відліку (нічого не робимо)

З цим ми найчастіше і стикаємось. Це класика — СТІНА тексту. Дешево і сердито. Інколи дорого і сердито. Зате суд нормально сприймає цей формат. Показую цю парадигму нижче, і йдемо далі.

або так:

Рівень 1: людяне оформлення тексту

Тут ще не вимагаються навички з малювання. Просто, виходячи з міркувань людинолюбства та естетики, підбираємо читабельний шрифт, стіну тексту нарізаємо на окремі паркани. Тобто оформлюємо документ правильно з точки зору сучасної типографіки та принципів дизайну.

До речі, в нас є ще Телеграм канал про юридичний бізнес.

Це не призведе до проблем в суді, адже ні Цивільний, ні жоден інший кодекс України не вимагає, щоб шрифт у договорі був Times New Roman, 8, і щоб весь текст обов’язково нагадував стіну з “Гри Престолів”.

Також можна експериментувати з позиціонуванням окремих блоків тексту, робити підказки. Ось приклад з життя від HackFwd Capital, Taylor Wessing і IDEO: клац (див. також малюнок).

Рівень 2: текст + схеми

Цей підхід найчастіше зустрічається в документах Великої Четвірки та інколи в пропоузалах юристів. В них суть якогось питання пояснюється не лише словами, а ще й графічно зображуються найскладніші матерії. Такі схемки допомагають позбутися великої частини тексту та зекономити час і нерви клієнта, бо фактично діють за принципом “краще один раз побачити, аніж п’ять разів прочитати”.

Але якщо у своїх пропоузалах/консультаціях юрист може спокійно реалізовувати свої та клієнтські найпотаємніші бажання, то з реальними договорами все складніше. Хоча дивно, адже договір якраз використовує більше людей, ніж консультацію чи пропоузал. Крім того, ще й банк, нотаріус, податкова служба, суд.

Виникає питання: чи визнавати такі візуалізації (схемки, ілюстрації) частиною договору, яка сама по собі має юридичне значення?

Насправді, це питання сторони можуть між собою вирішити кількома шляхами, відповідно, прописавши в договорі щось на кшталт:

“Сторони дійшли згоди, що зображення та інші графічні елементи, розміщені в цьому Договорі, є елементом його дизайну і не мають юридичної сили. У випадку виникнення спору між Сторонами такі елементи не можуть використовуватись жодною зі Сторін з метою тлумачення положень цього Договору, зокрема в будь-якому національному чи міжнародному суді.” АБО
“Сторони дійшли згоди, що зображення та інші графічні елементи, розміщені в цьому Договорі, є його невід’ємною частиною і можуть використовуватись з метою тлумачення положень цього Договору, зокрема в будь-якому національному чи міжнародному суді. При цьому, в разі виникнення розбіжностей між текстовою та графічною частиною з одного і того самого питання пріоритет має текстова частина.”, ну АБО так
“Сторони дійшли згоди, що зображення та інші графічні елементи, розміщені в цьому Договорі, є його невід’ємною частиною і можуть використовуватись з метою тлумачення положень цього Договору, зокрема в будь-якому національному чи міжнародному суді.”

Можете обрати будь-який з цих трьох варіантів. Вибір залежить від вашого бажання та сміливості.

Ось, для прикладу я тут трошки помалював: http://axon.partners/memelex/folio/lease1/ (див. також малюнок).

Рівень 3: комікс

На це мало хто наважується. Ось деякі приклади сміливців:

А ось наші приклади в найбільш цікавій для цього галузі — інвестуванні:

Тут вже все цікавіше з юридичною силою зображень. Точніше, з їх здатністю передавати смисл так само, як це роблять слова. Однак не забуваймо, що сам жанр коміксу передбачає, що окрім зображень має бути і текст. Якщо уважно прочитати ч. 1 ст. 638 і ч.ч. 1, 2 ст. 639 Цивільного кодексу України, то стає зрозуміло, що коли текст у коміксі міститиме всі істотні умови договору і коли сторони його підпишуть, то це і буде письмовий договір. Тільки раджу друкувати комікс в максимальній якості.

Просто в Україні досі, здається, так ніхто ще не робив. Якщо ви це десь бачили, то повідомте мені, будь ласка. Народ має знати своїх героїв.

Що ж до дисклеймерів, то пропоную при укладенні договору у формі комікса для самозаспокоєння в кінці цього комікса прописати щось таке:

1. “Сторони усвідомлюють, що вони укладають цей Договір у формі коміксу. При цьому, Сторони діють відповідно до ч. 1 ст. 638 і ч.ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України. Обрана форма Договору жодним чином не впливатиме на подальше виконання цього Договору. Сторони визнають, що цей Договір укладено ними в письмовій формі.”

Ну або хоча б так:

2. “Сторони визнають, що цей Договір укладено в письмовій формі.”

Рівень 4: відео

Юридичний документ можна перетворити і на відео. Ні, це не просто нарізка скріншотів Стіни Тексту. Це справжнє відео, з персонажами та подіями. Подібна практика більше поширена в сервісах таких технологічних компаній, як Google (ось приклад). В цьому конкретному випадку основну роль в розкритті змісту Privacy Policy ніби виконує текст, але для пояснення найбільш важливих або найбільш складних моментів створені відеоролики.

Як визнати “юридичну дійсність” відео в суді чи й взагалі використовувати його у договірних відносинах?

Хороше питання. Маю ідею. Є така штука — Інкотермс (англ. Incoterms). Це набір стандартизованих правил, на який можна послатися, просто згадавши його кодову назву. Уявіть тепер, що Сторони укладають договір на одну сторінку, де вказано, що до відносин між ними застосовуються положення, викладені у відеофайлі за веб-адресою https://www.youtube.com/watch?v=XXXXXXX. А володілець відповідного YouTube-каналу — організація, яка на замовлення створює подібні “відеошаблони” договорів та зобов’язується зберігати їх за незмінними лінками. Тобто, можна створити такий собі “відеоінкотермс” для цивільних договорів.

Рівень 5: формат обмеженого інтерактиву

Комікс можна зробити інтерактивним. У ньому, наприклад, діалогові фрази та інші елементи на кожній сцені будуть з’являтися поступово. Також можна дати читачу можливість обирати, в якому порядку переглядати сцени.

Ми це почали робити із SAFE, подивіться тут: http://axon.partners/memelex/folio/playsafe/ (див. також малюнок).

Це може бути і не комікс. Це може бути інтерактивна Privacy Policy на веб-сайті. Загалом, тут широке поле для експериментів.

Рівень 6: гра

Почну здалеку. Індустрія геймінгу (розробка, продаж і “споживання” комп’ютерних ігор, відеоігор, мобільних ігор тощо) — це потужна галузь з великою капіталізацією (тут ви можете побачити деякі конкретні приклади і числа). Під неї розробляється не лише спеціальний софт, всілякі ігрові “движки” тощо, а й hardware — “ігрове залізо”, деталі ігрових комп’ютерів, всілякі аксесуари тощо. За цим йде і право. Наприклад, два роки тому кіберспорт (змагання у відеоіграх) було визнано повноцінним спортом у Росії. А все тому, що люди люблять грати і не можуть без цього. Хочете зануритись глибше в цю тему — вам сюди. Загалом, гра — це гарна можливіть отримати будь-який віртуальний досвід, не піддаючи своє тіло відповідному ризику і не витрачаючи час на фізичне переміщення у відповідні місця.

І ось я задумався, а чому б і юридичні матерії та документи не подавати в ігровій формі? Або ж, якщо вам не подобається слово “гра” щодо права, то у формі інтерактивного тренінгу. Це ж шикарний спосіб “відчути на собі” якийсь договір до початку його фактичного виконання або ж навіть якийсь закон до набрання ним законної сили. Таким чином, можна “набити гулі” на тонких юридичних матеріях віртуально, а не реально, втративши гроші/квартиру/собаку, а то й до купи бажання жити.

Насправді, механізм “ігрового пізнання права” вже латентно проявився в таких явищах, як:

Мут-корти (англ. moot-courts), про них любить писати Oksana Kochkodan, наприклад тут. Є навіть такий стартап — VR MootCourt, вони працюють над проведенням мут-кортів у режимі віртуальної реальності;
Більш “любительскі” моделювання судових засідань, дебатів чи окремих сцен на правові теми, які організовуються небайдужими викладачами для студентів. Головна ідея полягає в тому, що студенти краще засвоюють той матеріал, який їм доводиться відіграти/відпрацювати на практиці.

“Тобто”, — скажете ви, — “чи не натякаєш ти на те, що договір можна викласти у формі гри? Чи це можливо?”.

Так, натякаю. Так, можливо. Але поговоримо зараз не про договір на стадії виконання (а то так і до смартконтрактів з блокчейном зовсім недалеко йти), а про більш приземлені речі — про “negotiations”. Перед підписанням договору важливо його гарно зрозуміти. А щоб гарно щось зрозуміти, варто в це зіграти. Наприклад, коли я купую настільну гру, то спершу читаю правила. Але потім я можу сказати “давай почнемо грати і розбиратися в правилах по ходу”.

Ігрові механіки можуть бути різні. В цілому, суть такої гри може полягати в одній з наступних моделей:

Спочатку даємо людині прочитати договір. Людина скоріш за все не прочитає його і клацне “далі”. Далі даємо зіграти в гру-опитувальник по ключових положеннях цього договору. Людині, щоб пройти гру, доведеться повернутися до договору і знайти відповіді (або ж вгадати правильні). Рівень “засвоєння матеріалу” зросте в рази.
Робимо гру жанру “аркада” на тему дотримання законодавства у деякій сфері. Даємо людині грати. Щоб виграти, треба діяти правильно (не “по понятіям”, а по закону).

Ну і так далі. В основному це не найбільш популярні серед геймерів ігрові жанри — “квест”, “аркада”; ну максимум, на що можна зазіхнути, — “симулятор”. Зате такі ігри можна розробляти і для мобільних пристроїв. Маємо таке в планах. Накидав альфа-версію такої гри, можете потестити ось тут: https://legalwizard.net/memelex_factory/game1. Тут ще можна навіть обрати собі роль: бути орендодавцем чи орендарем.