Що таке Legal Engineer?

Для когось це хайп. Для когось — санітар зашкарублого права. І якщо це друге, то що лігалінженери мають вилікувати праву: нирки чи мозок? Чи вони мають стати мовчазними свідками його агонії, чекаючи на слушний момент, щоб створити надправо?

Ілюстрація Каті Цібере

Між правом і технологіями

Є юридичні професії і є професії в IT. Перші розуміють влаштування права а другі — влаштування технологій. Але для побудови мапи цих цих двох сімейств я вирішив взяти все ж критерій “технічність” — тобто ступінь занурення професії в алгоритми, математичні обчислення, логіку роботи ЕОМ, мови програмування тощо.

А по вертикалі йде критерій “науковість”, тобто чим вище, тим більш глибоким стає наукове осягнення явищ у професії. Як бачимо, посередині є пустий простір. Хто його має зайняти?

Лігалінженери — між двох… стовпів

“Legal engineer” буквально перекладається як “юридичний інженер”. Інколи озвучується як “спеціаліст з юридичної інженерії”. Але від цього легше не стає. Якщо з терміном “юридичний” все більш-менш зрозуміло, то що ж таке “інженер”?

У словниках термін “інженер” пов’язується з такими ідеями: вища технічна освіта, технології, будівництво, шляхи сполучення, мости.

І тут для мене якраз все сходиться, адже лігалінженер:

• має розуміти комп’ютерні технології, а передусім — базові принципи роботи програмного забезпечення і суть комп’ютерного програмування (алгоритмізації);
• як наслідок, має вміти спілкуватися з розробниками ПЗ, розуміти їх і бути зрозумілим для них;
• крім цього, споглядаючи ту чи іншу юридичну роботу (у консалтингу, нотаріаті, адвокатурі, прокуратурі, державних органах тощо), має бачити потенціал (можливості, реалізм, потенційну вигоду) її алгоритмізації, автоматизації;

Таким чином, лігалінженер має бути не просто “мостом” між світами юристів і розробників, а генератором ідей та підходів з технологічного оснащення і поглиблення юридичної роботи.

Але з якого берега цей міст має перекидатися? Тобто яким шляхом з’являється лігалінженер? Я бачу такі варіанти.

А. Це людина з вищою юридичною освітою, яка занурилася у технології та, як варіант, навчилася програмувати? Наприклад, цим шляхом випадково пішов я, здобувши магістра права у червні 2016-го і почавши програмувати в січні 2017-го. І, мені здається, це шлях більшості українських лігалінженерів. Може, цей тренд закріпиться у зв’язку із запуском на юрфаках спецкурсів з юридичних інновацій, заради чого влітку 2019 була проведена ціла школа.

Б. Це людина з технічною освітою (чи й без формально підтвердженої освіти, але фактично професійний програміст), яка занурилася в окрему чи декілька галузей права? Або яка почала працювати над лігалтек-проектом і через це занурилася в деякі правові питання? Наприклад, ретельно вивчила порядок винесення і опублікування судових рішень, правові засади ведення державних реєстрів і опублікування відкритих даних?

В. Це людина, яка незалежно від наявності юридичної, технічної чи взагалі будь-якої вищої освіти просто працює на стику права і технологій, тобто:

В1. або програмує щось для юристів і розуміє їх,

В2. або від імені колективу юристів (юрфірми) ставить задачі розробникам і тестує продукт (тобто є Product Owner-ом)?

Г. Це просто хайп і вигадка, цими словами можна обізвати кого завгодно. “Лігалінженерія” — примара, а речі треба називати своїми іменами: або “IT-юрист”, або “юридично грамотний програміст”.

Крім цього, якось у чаті свого телеграм-каналу Legal Code я підняв питання лігалінженерства і побачив різні думки:

• “Склоняюсь к предположению, что лигалинженерия — это прикольный инфоповод для PR. ©”, “… придумали в одного сотрудника все обязанности свалить … ©”;
• “Для лигал инженера важно уметь: алгоритмизировать процессы, уметь анализировать НПА, правоприменительную практику и строить алгоритмы, основываясь на результатах такого анализа, уметь ставить задачи разработчикам в части автоматизации юридической функции. ©”
• “это просто способный изобретательный чувак среди юристов ©”
• “Смысла учиться программированию на конкретных языках не очень много, с учетом имеющегося инструментария. Гораздо важнее навык алгоритмизации. ©”

Але якщо перейти до практики, то протягом 2019 року я побачив на українському ринку аж дві вакансії під цією назвою:

1. від AxDraft — вони шукали “нових legal engineers” на повний день:

• вимоги: вільне володіння англійською мовою, “попередній досвід не має значення”, готовність розглядати “юристів без жодного досвіду кодінгу”.
• суть роботи: не вказана, але я презюмую, що це мала бути алгоритмізація / автоматизація створення документів.

2. від Bot&Partners — вони шукали “юридичного інженера чи інженерку на part-time”:

• вимоги: володіння українською, вміння будувати алгоритми, навички роботи з таблицями (щось складніше за формулу суми). Були готові взяти людину без юридичної освіти.
• суть роботи: створювати та тестувати юридичні алгоритми (IFTTT), автоматизовувати процеси (за допомогою готових сервісів), інтегрувати по API відкриті дані у юридичні процеси, створювати чатботів.

Як бачимо, в обох випадках не вимагалася юридична освіта. Може, це тому, що юридична освіта (в Україні) лігалінженеру не дає принципово цінних знань? Може, шлях виникнення лігалінженера не має бути якоюсь формальністю, як і шлях у деякі творчі професії?

Компетенції лігалінженера

То що потрібно, щоб бути лігалінженером? Ось мій топ-5 компетенцій:

1. Блискуче володіння логікою і мовними засобами її вираження. Не просто на інтуїтивно-побутовому рівні, а свідоме володіння. Принаймні, розрізняти OR (“мяке або”) і XOR (“жорстке або”). Розуміти, що у норми “Особа W може оголосити подію X шляхом Y у випадку Z” є кілька різних сценаріїв трактування, зумовлені неоднозначним обсягом дії дієслова “може” на елементи цього речення. Ну і таке інше.
2. Розуміння суті програмного забезпечення: десктопного ПЗ, веб-сервісів, мобільних додатків. Розуміти, куди при цьому рухаються дані, де вони зберігаються, які ризики їх втрати/витоку тощо. Орієнтація в процесі розробки та ціноутворенні при розробці ПЗ.
3. Володіння базовими термінами зі світу програмування. Вичерпний список я не візьмуся озвучувати, але точно треба знати такі терміни та їх похідні: змінна, API, інтерфейс, перевірка на істинність, баг, дебаггінг, алгоритм, парсинг, цикл, запит у базі даних, алгоритмічна складність, машинне навчання…
4. Вміння автоматизувати якийсь юридичний процес “від А до Я”. Тобто береш шаблон договору, прописуєш сценарій “питання-відповіді” для його заповнення. Далі два варіанти: (1) або пишеш зрозуміле технічне завдання для розробника, контролюєш розробку і приймаєш готовий продукт; (2) або втілюєш у готовому продукті самостійно (веббот чи чатбот). Приклади подібних завдань є тут. +Вміння оцінити вигоду від такої автоматизації (про це я трошки писав тут).
5. Технічна етика. Розрізняти Java і JavaScript. Не називати HTML мовою програмування. Дробові числа писати через точку (0.5), а не через кому (0,5). Термін “штучний інтелект” вживати лише наодинці з собою. Використовувати сильні паролі.

Лігалінженерні породи

Виявилося, що на лігалінженерську рясу претендує одразу кілька новомодних професій, список яких потрапив у моє поле зору завдяки каналу Future Law School. Повірю Denis Ivanov, і тому оціню ці описи на відповідність моїм уявленням про лігалінженерію.

1. Legal Knowledge Engineer (лінк)

Як я зрозумів, це найслабший варіант лігалінженера. Більше говорить, ніж робить. За описом це хоч і драйвер змін, але не кувалда.

2. Legal Automation Engineer (лінк)

Годиться. Розумно почати лігалінженерити з цього, якщо ти юрист.

3. Legal Technologist (лінк)

Годиться. Виглядає як прокачаний, крутіший варіант попереднього.

4. Legal Process Analyst (лінк)

Схоже на підвид №1. Слабкувато. Як на мене, тут втілений лише один бік діяльності лігалінженера — дослідження середовища. А те, що LPA за цим описом має робити, має робити в принципі будь-який небайдужий до свого юрбізу партнер.

5. Legal Operations Specialist (лінк)

Це схоже просто на грамотного менеджера.

6. Legal Project Manager (лінк)

Аналогічно. До того ж, тут і є слово “менеджер”.

7. Public Interest Technologist / Civic Hacker (лінк)

Годиться. Судячи з опису, тут максимально широкий майндсет і в той же час є занурення в технічні речі.

До цього списку я би додав ще один різновид.

Legal Data Science Engineer (LDSE),

який мав би поєднати в собі окремі елементи Legal Automation Engineer, Legal Technologist (і частково Public Interest Technologist / Civic Hacker) зі спеціалізацією на машинному навчанні. Тобто цей підвид має проектувати з нуля або якісно пристосовувати існуючі системи машинного навчання (нейромережі, баєсівські алгоритми, еволюційні алгоритми, дерева рішень або ін.) для вирішення юридичних проблем. Це має бути найбільш упоротий клас лігалінженерів, який максимально глибоко занурюється і в технічні, і в гуманітарні боки своєї роботи. Не виключається і прагматичний сценарій співпраці з профільними Data Scientists, але цей Legal Data Science Engineer все одно має робити основний вклад в суть алгоритму, тоді як інші чуваки будуть адаптувати і перекладати його ідеї на математичні формули. Про доречність такого “перекладу” я ще напишу окремо.

Мені часто спадає на думку ще такий критерій для класифікації лігалінженерів, як використання мови програмування (тобто вміння “кодити ручками”). В останні роки стало дуже модно говорити про вивчення юристами програмування, майже всюди відчувається цей аромат терміну “Coding for Lawyers”. Але буду зараз відвертим. Можливо, в умовах суворої бізнес-буденності це сумнівна перевага або й не перевага взагалі. Бо для бізнесу головне результат, а тому розробку красивого і надійного веб-інтерфейса (як і некрасивого, але надійного бекенда) можна зааутсорсити в професіоналів.

Відтак, зараз для мене критерій на лігалінженерське шаманство звучить так:

вміння побачити потенціал в алгоритмізації, автоматизації деякої юридичної задачі (процесів, роботи з документами, даними…) і запропонувати конкретний спосіб

+

вміння зробити так, щоб в адекватні строки і за адекватну ціну ця задача була елегантно вирішена/вирішувалась щоразу за допомогою технологій

+

вміння переконати [майже] будь-якого юриста в цінності таких змін, поширювати ці знання, вдосконалювати свої підходи