Відхід від мислення дешевої робочої сили

Минулого тижня на захистах планів прискорення бізнесів учасників Школи бізнесу Нова пошта у Львові мене вразило, наскільки навіть малому бізнесу бракує персоналу — робітників, майстрів, менеджерів, операційних директорів, — різних напрямків, різних спеціальностей. Водночас виринає бажання економити на персоналі, — знайти швачку за 6 тис. грн., мати менеджерів, які спочатку мають показати результати (тобто платити гідно потім, після результатів, не одразу). Швачки, які шиють форми для 5-зіркових готелів, мають шити вал для Краківського базару, — але це різні кваліфікації та різна (само)оцінка вартості персоналу.

Без підвищення вартості праці ми, як країна, не перейдемо з категорії країн середнього доходу в країни високого доходу (чудова стаття про країни змішаного доходу на Economist пару тижнів тому). Нам всім треба змінити підхід до праці.

  • Власникам бізнесів, менеджерам державних або комунальних підприємств, або керівникам установ — думати про працівників як дуже дорогий ресурс, якому треба платити мінімум 50 тис. грн. в місяць. Як — це і є ваше питання як власників та менеджерів.
  • Людям (працівникам, робітникам) — працювати на результат, який вартий гідної оплати. Чи може ваш працедавець заплатити вам 50 тис. грн. в місяць — чи є дохід, з якого можна платити? За що вам мають платити — це і є ваше питання як працівника.
  • Владі (державній, міцевій) — вкладати в компетенції людей, підвищувати власну ефективність та припинити педалювати дешеву робочу силу в країні. Залучайте інвесторів, які готові платити 50 тис. грн.в місяць. Чому вашим людям мають платити — це і є ваше питання як влади.
  • Нам всім, як споживачам, — звертати увагу на умови праці на компаніях, продукцію яких ми купуємо, та перейматись ефективністю українських бізнесів. За що ми платимо — це і є наше питання як споживачів.

Що означає зміна підходу до праці для працедавців?

  1. Прискорення бізнесу — масштабування бізнесу, зростання ефективності бізнес-процесів, або трансформація бізнес-моделі мають забезпечити вищий дохід на одного працівника.
  2. Структурна трансформація — перенести робочі місця, які не є ефективними, на ті напрямки, які є ефективними (припинити маринувати людей), або просто ліквідувати такі робочі місця (автоматизувати, трансформувати).
  3. Поглиблення капіталізації — краще обладнання, кращі виробничі приміщення, ефективнішій інструмент, потужніші ноутбуки, краще програмне забзпечення, тощо. Недокапіталізація зменшує продуктивність праці.
  4. Технологічна прошивка — час використовувати автоматизацію бізнес-процесів, — від продажів (CRM досі залишається новинкою) до навчання персоналу. Використання онлайн-інструментів менеджерами має бути на рівні гігієни.
  5. Впровадження інновацій — маємо навчитись генерувати та впроваджувати інновації — технологічні, процесні або на рівні бізнес-моделей. Ми не зможемо масштабувати на світовий рівень примітивні речі та, відповідно, не зможемо підвищувати дохід. Винаходи, дизайни, оригінальний софт, тощо — те, що треба.
  6. Капіталізація персоналу — в персонал треба вкладати, навіть якщо персонал перейде до ваших конкурентів (Якщо вкладати — вони підуть! А якщо не вкладати і вони залишаться?). Персонал — це вартість вашого бізнесу, це людський капітал, а не ресурс.
The middle-income trap has little evidence going for it (The Economist)

Відхід від мислення дешевої робочої сили призведе до появи осередків заможності, — добрі компанії, добрі громади, добрі регіони. Це спонукає конкуренцію, задасть дороговкази іншим бізнесам або регіонам (і, треба визнати, створить розширування — славнозвісну gentrification). Натомість тиражування бідності та експлуатація людського ресурсу не сприяють появі заможного суспільства. Власники бізнесів нарікають на низьку купівельну спрожність населення — а що ви зробили для її підвищення? Почніть створення високої купівельної спроможності з власних працівників.

Колись писав про те, чому українці не хочуть і не вміють працювати.