5 проблем з ваучерною підтримкою МСП у Львові

За стимулювання фракції Голос, Львівська міська рада вносить зміни до порядку ваучерної підтримки малого бізнесу. Ваучери — це грантова підтримка малих бізнесів, відшкодування частини витрат на отримання професійних послуг, необхідних бізнесам. Ваучери — відносно простий інструмент для органу влади допомогти малому бізнесу — стимулювати інновації, допомогти у трансформації бізнес-моделі, підсилити маркетинг тощо. Ще у 2018 році PPV Knowledge Networks у рамках проекту ЄС (секторалка) працювали над запуском першої повноцінної програми ваучерної підтримки МСП — разом з Департаментом економічної політики Львівської ОДА. Тоді ми підготували цілий огляд механізмів надання ваучерної підтримки — в країнах ЄС і в Україні (доступний тут). У 2019 ЛОДА запустила перший конкурс ваучерної підтримки, а цього року триває вже 3-тій конкурс. Вже понад 40 МСП Львівської області скористалось ваучерної підтримки Львівської ОДА.

Ілюстрація програми ваучерної підтримки бізнесу в Ірландії (Galway, Local Enterprise Office)

Львівська міська рада затвердила програму про надання ваучерної підтримки у 2018, але це були псевдо-ваучери. Чому псевдо? Бо ваучер — це право на відшкодування, коли бізнес подається з ідеєю проекту, подає виконавця (консультанта, розробника, дизайнера, т.д.) — і на прозорому конкурсі змагається з іншими бізнесами на право отримати відшкодування вартості свого проекту. Натомість у варіанті департаменту економічного розвитку ЛМР — це або відшкодування витрат на поїздки на виставки “на поточно” (по мірі потреби — звертайтесь — ми вам допоможемо) або банальне відшкодування вже понесених бізнесом витрат на розсуд комісії, яка складається з чиновників міської ради. Це — не ваучер, це — роздача бюджетних коштів на розсуд чиновників (закритий доступ у класичному його прояві замість доступу відкритого).

Під час розгляду бюджету розвитку на 2021 р. та програми підтримки розвитку підприємництва у Львові питання ваучерів постало з новою актуальністю. Ваучерна підтримка малого бізнесу (у правдивому її значенні) є одним з пріоритетів економічного блоку програми Голосу у Львові — і під час дискусій (див. тут запис добротного обговорення заходів програми пдітримки підприємництва у Львові), і пізніше голосування, — вдалось збільшити фінансування ваучерної підтримки та домовитись про перегляд самої програми. Отже, департамент економічного розвитку ЛМР напрацював зміни на виніс їх на громадське обговорення (див тут), які тривають до 16 квітня 2021 р.

Уважно вивчив запропоновані зміни — і бачу 5 ключових проблем у запропонованій програмі (є менш важливі речі — див. нижче):

Проблема 1. Брак логіки інтервенції.

Для чого нам ця програма? Яку проблему у розвитку малого бізнеса у Львові ми хочемо вирішити цією програмою? Якого впливу ми хочемо досягти цією ваучерною програмою за 5 років, — що має змінитись? Без відповіді на ці питання неможливо дизайнувати (=планувати) програми. На жаль, ця програма немає логіки інтервенції (на стор 10–12 нашого звіту є приклади, як це має виглядати).

Програма про “маркетингові ваучери”, але водночас у ній йдеться про підтримку енергозбереження (ваучери на енергозбереження), а в самі маркетингові ваучери віднесено все, що тільки можна — і стратегічний консалтинг, і операційний консалтинг, і технологічні розробки. На всі 1.300 тис. бюджетних коштів (на громаду з десятком тисяч малих бізнесів).

Немає логіки навіть в описі видів послуг — допускається розробка та адміністрування веб-сайтів та онлайн магазинів, і не зрозуміло, чи допускається розробка та впровадження CRM, ERP або інших цифрових систем. Чи ми хочемо підтримувати інвестиційний маркетинг (маркетинг бізнесу для залучення фінансування) — бо пріоритети написані настільки розмито і нечітко, що на це питання можна дати відповідь і “так”, і “ні”.

Для чого ми окремо прописуємо виставково-ярмаркові заходи? Яка логіка у виставках та ярмарках у період пандемії? Чому виділяти саме цей тип маркетингових активностей? Чому участь (навтіь віртуальна) у виставці не може поєднатись з розробкою та впровадженням онлайн маркетинговою кампанією (у тому самому facebook чи instagram)?

Якщо ми не знаємо, чого ми хочемо досягти, — ми не знаємо, які критерії виставляти до оцінювання (див.проблему 5) та не можемо визначити, що саме, які види активностей, типи проектів, підтримувати. Відповідно зараз у нас солянка — випадковий набір бізнес-активностей, на які ми хочемо виділяти кошти платників податків. Таке програмування — безвідповідальна некомпетентність.

(тут можна закинути, що у затвердженій депутатами програмі прописано окремо 3 рядками ваучери на маркетинг, на виставко-ярмаркові речі та енергозбереження — так, але програму затверджували за умови формування єдиної логіки інтервенції)

Проблема 2. Фокус на товаровиробниках з виробничими потужностями.

Програма пропонує надавати підтримку виключно товаровиробникам з виробничими потужностями у Львові. Яка логіка такого рішення? Чому потрібно підтримувати саме виробників у XXI сторіччі, коли потрібно підтримувати бізнеси, які створюють високу додану вартість у Львові — а це переважно не виробництво, — це бренд, це права інтелектуальної власності, це сервіси — це те, де створюється додана вартість у 2021 році (аргумент №1). Виробництво спокійно можна аутсорсити — і навіть доцільніше це робити. Видавництво Старого Лева друкує книжки у Харкові, — і це не робить видавництво менш львівським, Dodo Socks розміщують виробництво своїх шкарпеток на Східній Україні — і від цього не стають менш львівським брендом і менш успішним. У Львові потрбіні високооплачувані робочі місця (штатні працівники) та підрядники (ФОПи) — у розробці продуктів (product development), маркетингу та продажах, партнерських колабораціях.

Більш того, чому виключено сервісні компанії. Якщо це бізнес, який займається 3D друком на замовлення (як, наприклад, 3D Tech Additive) — чому вони не можуть брати участь у ваучерній програмі? Якщо це розробники власних ігор (як, наприклад, CharStudio) — чому вони не можуть брати участь у ваучерній програм? Яка тут логіка?

Наступний аргумент (№2) проти такого фокусу на товаровиробниках — чому ми маємо підтримувати робочі місця саме у виробництві? Швейні, текстильні, низькотехнологічні робочі місця дуже потрібні і доречні у сільських громадах, де немає робочих місць взагалі. Львів, як метрополія, не повинен множити робочі місця, доцільність яких є сумнівною. Ми декларуємо у стратегії розвитку Львова фокус на креативності — а підтримку надаємо протилежну.

Аргумент №3 — яким чином ми можемо довести частку доданої вартості, створеною саме у Львові? Хто сказав, що швейні підприємства, які закуповують турецькі тканини та італійську фурнітуру, створюють більше доданої вартості саме у Львові, ніж вищезгадані Видавництво Старого Лева та Dodo Socks? Львівська майстерня шоколаду та всі наші кавові бренди — шоколадні та кавові дерева наразі не ростуть у Львові, а ми їх, згідно теперішньої версії програми, вважаємо саме львівськими товаровиробниками. Де логіка? Ми будемо зараз рахувати % створеної у Львові доданої вартості? Ок — тоді надайте методологію для такого розрахунку для вивчення.

Проблема 3. Закріплення відбору за чиновниками міської ради.

Це те, що мене найбільше обурює. Усі заявки на ваучерну програму оцінюють чиновники департаменту економічного розвитку, яку потім передають на комісію, яка (о диво!) складається із 7 представників інших (сюрприз) департаментів міської ради та невизначеної кількості депутатів (може малось на увазі 1 депутат, так щоб зовсім не заважали присутністю). Тут навіть не було спроби допустити до оцінки проектів зовнішніх експертів.

Це програма, прописана під ручну видачу коштів працівниками департаменту економічного розвитку. При всій повазі, так не годиться. Чиновники мають свою функцію — організувати процес, але це не їхня робота — оцінювати проекти, коли вони не є підприємцями і не працюють в бізнесі.

Проблема 4. Підміна понять — відшкодування вже понесених витрат.

У частині ваучерів на виставоко-ярмаркові активності департамент пропонує відшкодовувати витрати після того, як вони понесені. Писав про недоцільність такого ноухау вище — повторю — банальне відшкодування вже понесених бізнесом витрат на розсуд комісії, яка складається з чиновників міської ради. Це — не ваучер, це — роздача бюджетних коштів на розсуд чиновників (закритий доступ у класичному його прояві замість доступу відкритого).

Проблема 5. Немає чітких критеріїв оцінювання заявок.

Наразі пропонують оцінювати заявки за 2 критеріями (пункт 4.4.) — відповідність умовам та оцінка фінансово-економічного стану. А можна запитати — де тут оцінка суті проекту? Відповідність умовам конкурсу — яким? Див вище — навіть тип активностей, які дозволяються, “гуляє” і широко відкритий для інтерпретацій. А як має оцінюватись фінансово-економічний стан? На підставі тих кількох даних, які наведені у формі заявки? Чи, можливо, працівники департаменту будуть вивчати дані з інтернету? Чи, можливо, вони якось містично зможуть оцінити маржинальність, перспективи ринків, зможуть оцінити команду і т.д. — провести бізнес-діагностику? Зрозуміло, що ні. Зрозуміло, що мають бути чітки критерії, з описаними балами (що таке 5, що таке 4 за тим чи іншим критерієм).

А ось конструктивні пропозиції змін — фактично альтернативний варіант:

Пропозиція 1. Залишити виключно маркетингові ваучери у програмі, без ваучерів на енергозбереження, оскільки такі ваучери не відповідають суті поняття “маркетинговий ваучер” (або змінити назву програми та, відповідно, логіку інтервенції, — повністю переглянути міську програму).

Пропозиція 2. Метою програми є підсилення конкурентоспроможності мікро, малих та середних підприємств, зареєстрованих та базованих у Львові (львівські МСП), через відшкодування частини вартості фахової підтримки таких МСП з визначення, аналізу, освоєння та розширення нових клієнтських сегментів та ринків.

• Проблема, яку вирішує ця програма, — недостатня активність львівських МСП в активації нових сегментів та ринків.
• Очікуваний результат — львівські МСП закріпляться на нових сегментах та ринках в Україні та за кордоном, що призведе до збільшення обсягу продажів у відповідних сегментах та на відповідних ринках.

Пропозиція 3. Замінити вимогу про “львівського товаровиробника” на “львівські МСП — власники прав інтелектуальної власності та надавачі послуг з високою доданою вартістю”. Ввести поняття “львівські кластерні організації” — “формальні, створені у формі асоціації або громадської спілки, або неформальні, які працюють як консорціуми або проектні групи, об’єднання львівських МСП, які провадять спільну діяльність, спрямовану на розширення ринків, розробку нових продуктів, розширення доступу до людського капіталу, підсилення інноваційного розвитку”.

Пропозиція 4. Напрямки використання ваучерів для львівських МСП та львівських кластерних організацій

• Визначення та аналіз сегментів або ринків — маркетингові дослідження, фокус-групи, аналітичні дослідження, маркетингові стратегії для компаній або продуктів тощо.
• Освоєння або покращення нових каналів доступу до ринків — підготовка до експорту, нагагодження онлайн продажів, вихід на українські або міжнародні маркетплейси, сертифікація продукції, організація пілотних поставок, участь у торгових місіях та ділових заходах, переклад інформації та сайтах тошр.
• Підсилення продуктового маркетингу — дизайн продуктів, дизайн для маркетингових активностей, пілотування нових зразків тощо.
• Впровадження маркетингових проектів та кампаній — онлайн маркетингові кампанії, участь у виставках та ярмарках, спільні або партнерські маркетингові проекти,

Пропозиція 5. Технічні критерії оцінки заявок на ваучерну пдітримку

• Статус МСП.
• Відсутність заборгованості перед бюджетами. Відсутність процесу банкрутства.
• Базування у Львові — реєстрація у Львівській МТГ, центр прийняття рішень у Львові (ключові особи базуються у Львові).
• Додана вартість у Львові — підтвердження, що МСП є власником прав інтелектуальної власності або надавачем послуг з високою доданою вартістю.

Пропозиція 6. Мериторичні критерії оцінки заявок на ваучерну підтримку — у дужках вказана вага відповідного критерія, кожен критерій має бути оцінений за шкалою від 1 до 5, з прописаними характеристиками відповідної оцінки (що означає 1 для цього критерія, що означає 2 для цього критерія і т.д.)

• Методологічна чіткість (20%) — зрозуміле технічне завдання для підрядника, вартість відповідає очкуваному обсягу роботи, структурованість та чіткість викладу інформації тощо.
• Очікуваний вплив (40%) — наскільки можуть зрости продажі львівських МСП від впровадження заходів проекту, яка імовірність досягнення таких обсягів у горизонті впливу 2–3 роки, чи існує бізнес-кейс для даного проекту (реалістичність очікувань, адекватність тестування гіпотез).
• Затребуваність ваучера (20%) — ваучерна підтримка допоможе зняти ризик неякісного виконання, надасть можливість залучити крашого фахівця тощо; МСП має інші проекти, в які вкладає кошти, водночас це проект теж має потенційні вигоди; власні кошти МСП скеровуються на інші нагайні цілі, водночас без маркетингового ваучера підвищується ризик зменшення замовлень тощо.
• Співфінансування (10%) — обсяг співфінансування проекту власними коштами або коштами третіх сторін.
• Важливість для економіки Львова (10%) — проект допоможе у промоції Львова на інших ринках, відкриє нові географічні ринки для львівських МСП, підсилить нові бізнеси, має потенціал для запуску нового типу бізнесів у Львові (тестування нових бізнес-моделей тощо), проект має сильний каскадний вплив на економіку через наявність підрядників у Львові тощо.

Пропозиція 7. Конкурс на надання ваучерної підтримки має відбуватись прозоро, з чітким терміном подання заяок та календарним планом розгляду заявок (не більше 1 міс на повний розгляд поданих на конкурс заявок).

Пропозиція 8. Відшкодування витрат пост-фактум, після здійснення відповідних витрат, не допускається. Проект може розпочатись виключно після надання маркетингового ваучера (затвердження результатів комісії).

Пропозиція 9. Оцінка поданих на конкурс проектних заявок має відбуватись мінімум 3 експертами кожна, де 1 експерт — це працівник департаменту економічного розвитку ЛМТГ (громади), а 2 експерти — представники організацій підтримки бізнесу (без конфлікту інтересів). Результати оцінювання за кожним критерієм кожним експертом подаються конкурсній комісї. У випадку застережень членів конкурсної комісії щодо наявності конфлікту інтересів у відповідних експертів, департамент ЛМТГ організовує повторну оціну відповідних заявок іншими експертами. Результати експертної оцінки надаються громадськості (публічний доступ).

Пропозиція 10. До складу конкурсної комісії входять (2) представники департаментів ЛМТГ (вкл. директора департаменту економічного розвитку), (2) представники депутатської комісії (вкл. голову), (2) представники закладів вищої освіти (профільні факультети) та (1) представник громадської ради.

Інші пропозиції шодо вдосконалення запропонованого механізму ваучерної підтримки:

1. Збільшити термін реалізації проектів. Зараз дозволяється (4.12) реалізовувати проекти впродовж 3 місяців, що фактично означає 2, водночас чому не можна продовжити це до 6 місяців, навіть якщо зберігаємо 1 грудня як кінцевий термін подання звітності та отримання відшкодування понесених за ваучерним проектом витрат?
2. Збільшити суму ваучера (1.10) — як для юридичних осіб так і для ФОПів — до 75 тис грн. Якщо ми видаватимемо ваучери по 25 тис, виникає питання у доцільності такої роботи, — час, який сукупно витратять працівники міської ради та самі підприємці, коштуватиме дорожче, ніж сума ваучера.
3. Зобов’язати департамент оприлюднювати список затверджених ваучерів, з переліком заявників, підрядників, сумою ваучера та коротким описом проектів.
4. Зараз у програмі окремо виділені соціальні підприємства. Водночас у законодавстві немає такого статусу, в проект ухвали не роз’яснює цей термін. Пропонований вище термін (“львівські МСП — власники прав інтелектуальної власності та надавачі послуг з високою доданою вартістю”) цілком охоплює ФОПів та ТОВ, які працюють як соціальні підприємства. Програма з розвитку підприємництва не повинна фінансувати ГО, які не ведуть господарську діяльність, а виключно реалізовують соціальні проекти (для цього є інші програми ЛМТГ), натомість ГО, які ведуть господарську діяльність (та відповідно звітують) цілком підпадають під таке визначення “львівських МСП” теж.
5. Категорично проти штучних обмежень щодо кластерів — зараз проект ухвали пропонує виключно кластери, де більшість членів є львіські товаровиробники. Вище запропонував альтернативу — “львівські кластерні організації” — “формальні, створені у формі асоціації або громадської спілки, або неформальні, які працюють як консорціуми або проектні групи, об’єднання львівських МСП, які провадять спільну діяльність, спрямовану на розширення ринків, розробку нових продуктів, розширення доступу до людського капіталу, підсилення інноваційного розвитку”. Це допоможе не лише існуючим кластерам, але й потенційним кластерам, які лише формуються.і не створили формальні кластерні структури.
6. У програмі нічого не йдеться про прекваліфікацію підрядників (див. опис про такий механізм тут). Маємо усвідомлювати, що кошти можуть бути використані не лише на оплату львівських підрядників. Наразі це може бути ок — цікаво буде проаналізувати результати через 2–3 роки, — чи сприятиме ця програма розвитку індустрії професійних послуг у Львові чи ні (ми оплачуватимемо іноземні виставки та підрядників з інших міст).
7. Чиновники не повинні проподити оцінку фінансово-господарського стану (4.4.2.) — вони для цього некомпететні і це не є їхньою функцією. Програма (у логіці, якою її затверджували депутати) націлена на збільшення обсягів продажів львівських МСП, а не на легалізацію робочих місць або проведення перевірок МСП.
8. Передбачаити онлайн подання пакету документів — чому ми маємо завантажувати ЦНАП, коли на дворі пандемія і є добрі онлайн інструменти для цього, той самий https://www.submittable.com/.
9. Синхронізувати цю міську програму з обласною — як мінімум, подавачі мають зазначати, що вони не отримали ваучер на цей проект з Львівської ОДА (уникнення подвійного фінансування проектів).

І на останок, — потрібно винести сувору догану тій людині, яка готувала аналіз регуляторного впливу цієї ухвали. Непрофесійно, некомпетентно, цинічно недбало. Почитайте як можна з доброго інструменту (аналіз регуляторного впливу) зробити посміховисько, робити його за принципом “що треба — то й намалюю”, “на відчипіться”. Виявляється, виставка “Львівський товаровиробник” у нас супер сприяла розвитку туризму, виявляється, через COVID постала супер потреба підтримувати виставки (не бізнеси, не людей, в саме виставки). Виявляється, з альтернативних варіантів підтримки ми можемо або нічого не робити, або надавати оці ваучери у форматі, який пропонується — можу запропонувати мін 5 інших варіантів підтримки. Виявляється, на кожну заявку у нас піде лише 1,5 год часу працівників міської ради (серйозно, а якщо порахуємо). Виявляється, у бізнесу не буде витрат на цю програму — а як щодо часу на заповнення заявки, пошуку підрядника, віднеснння в ЦНАП і т.д.?

Чудово, що оновлюється, фактично запускається, механізм ваучерної підтримки у Львові. Пропозиції — є, зараз черга просувати це разом з фракцією Голос у конкретну ухвалу.