Дозволити прямі позики під відсотки

Позаминулого довоєнного року невеликому бренду дерев’яних іграшок lislis (співвласником якого є) була потрібна позика (300 тис грн на той момент) для поповнення обігових коштів — щоб заздалегідь виготовити продукцію для ключового різдвяного сезону — натомість свої кошти бренд скерував на нову колекцію. Програма Доступні кредити 5–7–9% виявилась недоступною — бренд немає обладнання, щоб дати під заставу (незважаючи на наявність ТОВ та офіційні обороти). Знайомі підприємці без проблем позичили кошти — під прийнятні для обидвох сторін відсотки. Але є нюанс — офіційно заключити договір про надання кредиту під відсотки ТОВ та фізична особа не можуть — в Україні надавати кошти на умовах фінансового кредиту можуть лише банки та фінансові установи з ліцензією. Довелось використовувати кострубатий механізм договору про спільну діяльність (можна почитати тут) — врешті це було складно, довго і ресурсозатратно (час і нерви бухгалтерів) — простіше було б позичити готівкою.

Проблема

Питання — чому у нас заборонене надання прямих позик під відсотки? У чому полягає проблема, коли людина або бізнес, яка/який має кошти, та інша людина, або бізнес, яка/який має потребу у коштах, домовляться про прийнятну вартість товару (грошей) між собою?

Трохи покопав — з одного боку, Верховний Суд України ще у липні 2012 р. роз’яснив що юридичні та фізичні особи можуть надавати позики піж проценти третім особам. З іншого боку — Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг (ліквідована, функції передано Національному Банку України) у листі 2006 р. висловилась, що надавати кошти на умовах фінансового кредиту можуть лише банки та фінансові установи, більш того — Державна фіскальна служба у своєму листі 2016 р. заборонила надання позик особами на спрощеній системі оподаткування — ризик втрати статусу.

Така де-факто заборона прямих позик від відсотки призводить бо негативних наслідків:

1. Це обмежує свободу — люди, які мають гроші, не можуть чомусь ними розпоряджатися вільно — держава обмежує їм право стягувати плату за своє майно (гроші, фінансовий ресурс, кошти).
2. Це стимулює тіньову економіку — зрозуміло, що люди позичають один одному під відсотки — тільки все це нелегально, в тіні, створюючи ризики і соціальні проблеми (коли кошти не повертаються вчасно). Поширена практика для юридичних осіб — надати кошти згідно договору поворотної фінансової допомоги, а відсотки перекинути на ФОП або віддати готівкою.
3. Це позбавляє малий бізнес доступу до капіталу — у нещодавньому (грудень 2022 року) звіті Відбудова України: принципи та політики (розділ 6 про розвиток фінансового сектора) чудово описано, чому це справді проблема — банки кредитують приватний сектор лише на 28% ВВП (розвинені країни — майже 100%), — фактично не кредитують. Водночас держава зобороняє альтернативи банкам. Чому?
4. Це стримує інновації — можливість прямих позик під відсотки відкриває шлях до (нарешті) появи crowdlending — платформ колективного кредитування, які давно стали нормою в ЄС (і відповідають відповідній Директиві ЄС про регулювання платформ колективного фінансування). Інший напрямок інновацій — поява револьверних фондів фінансування малого бізнесу у громадах (у т.ч. з коштами грантодавців — коли грант стає поворотним і працює багато років, але не витрачається разово).

Що у наших сусідів у Польщі (почитав тут)?

• Дозволені прямі позики, навіть в іноземній валюті;
• Можуть бути безпроцентні позики, але податкова має право перевірити;
• Мін референтна ставка — ставка Національного банку Польщі + 3,5%, макс ставка — подвійній розмір ставки Національного банку Польщі.

Рішення і що воно має враховувати

Держава має дозволити прямі позики під відсотки — розгребсти всі ці заборони та “роз’яснення” податкової, НБУ та інших. Це особливо важливо зараз, під час війни, коли малий бізнес немає доступу до капіталу, а облікова ставка НБУ — 25%, відповідно ставки банків — 30% і вище, не говорячи про заставу та адміністративні витрати, пов’язані з кредитом.

Так, є моменти, які треба проговорити і знайти адекватне збалансоване, добре здизайноване, рішення:

1. Хто може позичати — чи може надавати пряму позику під відсотки ФОП? Чи лише фізична особа? Чому не юридична особа?
2. Яка ставка оподаткування процентного доходу — зрозуміло, що буде несправедливо дозволити оподаткування процентного доходу під спрощеною податковою системою (2%), тоді як фізична особа заплатить 18% (як з доходу від банківського депозиту).
3. Розмір ставки — чи варто обмежувати мінімальну ставку — а якщо люди хочуть позичити бізнесу задля його розвитку, наприклад як impact lending — кредитування впливу, коли мотивацію є збереження мікробізнесу та створення нових робочих місць. Чому кредитувати бізнес не можуть ГО та фонди під мінімальні відсотки? Максимальний розмір — тут є питання обмеження здирництва, коли користаються ситуацією, коли людям дуже потрібні гроші.
4. Типові договори та кредитні історії — чи можна спростити спосіб прямого позичання під відсотки, наприклад типового договорами (мало не через Дія) та використанням кредитних історій (маємо цілий Закон про це).
5. Позики своїх та позичених коштів — одна справа — свої кошти, інша справа — якщо ці кошти позиконадавач сам десь у когось позичив. Тут з’являються ризики — і треба вирішувати, які кошти вважаються “своїми”, які — “позиченими”, коли, наприклад, юридичні особи мають дебіторку-кредиторку. Зрозуміло, що банки та небанківські фінансові компанії (з ліцензією НБУ) хотітимуть знати, у чому залишатиметься їхня перевага — власне у можливості позичати чужі гроші.
6. Створення коштів — кредитуюча сторона створює кошти в економіці, надаючи кредит під відсотки. Це трохи макроекономічна категорія, якою більше переймається НБУ, ніж навіть пересічні банки (не кажучи про звичайних громадян) — але таку зміну динаміку створення грошей треба теж враховувати.