Які країни ЄС обирають IT-спеціалісти/фрілансери з урахуванням оподаткування

З початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України мільйони громадян України були вимушені виїхати за кордон.

За даними новинного ресурсу “Obozrevatel” через війну з України виїхало близько 8 тис. представників IT-сфери.

Одним з основних питань, який поєднує всіх вимушено переміщених українців є — податки.

Нагадаємо, що двосторонні угоди між країнами щодо уникнення подвійного оподаткування передбачають можливість зарахування податків сплачених в інших країнах в країні податкового резидента особи.

Разом з тим, враховуючи те, що аналогів єдиного податку у світі не існує, то й зарахувати податки, сплачені фізичними особами за кордоном в рахунок податкових зобовʼязань ФОПів в Україні не є можливим.

Через це у великої кількості представників IT-сфери, які провадять свою діяльність в Україні як ФОПи, виникає питання щодо того як структурувати свою діяльність перебуваючи за кордоном.

У цьому дописі ми вирішили нагадати про те, що таке “податкове резидентство” та надати топ три європейські юрисдикції, на наш погляд, з оптимальним оподаткуванням для ведення індивідуальної підприємницької діяльності.

Слід почати з того, що податковим резидентом вважається особа, яка за законодавством певної держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі певних критеріїв: місця проживання, постійного місця перебування, місця реєстрації або іншого аналогічного критерію.

Тобто, податкове резидентство — це статус особи, яка проживає в певній країні, який передбачає обов’язок сплачувати податки з усіх доходів саме в цій країні.

Кожна країна світу має свої критерії, за якими особа може бути визнана податковим резидентом.

Разом з тим, Організацією економічного співробітництва та розвитку (OECD) у 1977 було розроблено Модельну конвенцію про уникнення подвійного оподаткування, яка постійно доповнювалася та отримувала офіційні коментарі Організації.

Так, Модельна конвенція передбачає такі основні критерії визначення податкового резидентства, які встановлюються відповідно до наступних правил:

a) особа вважається резидентом певної країни, де вона має постійне житло. Якщо така особа має постійне житло в обох договірних державах, він вважається резидентом тієї держави, де вона має найбільш тісні особисті й економічні зв’язки (центр життєвих інтересів);

б) у разі, коли договірна держава, в якій особа має центр життєвих інтересів не може бути визначена, або коли така особа не має постійного житла в жодній з договірних держав, вона вважається резидентом тієї договірної держави, де вона звичайно й проживає;

в) якщо особа звичайно проживає в обох державах або коли вона звичайно не проживає в жодній з них, особа вважається резидентом

тієї держави, громадянином якої вона є;

г) якщо особа є громадянином обох договірних держав або коли вона не є громадянином жодної з них, компетентні органи договірних держав вирішують це питання за взаємною згодою.

В Україні існує додатковий критерій для визнання особи податковим резидентом України — наявність зареєстрованого ФОП.

Фактично, на практиці ви могли чути про такі основні критерії як:

• перебування на території країни більше ніж 183 календарних днів (включно із днями вʼїзду та виїзду за межі території такої країни);
• в деяких країнах (наприклад в Португалії)перебування менше ніж 183 календарні дні, але при цьому існування права власності на нерухомість в Португалії, яка використовується для проживання;
• зміщення “центру життєвих інтересів”.

Що ж таке цей “центр життєвих інтересів”?

Згідно з коментарями OECD до Модельної Конвенції “центр життєвих інтересів” (centre of vital interests) можна віднести:

• сімейні та соціальні звʼязки;
• провадження культурної та політичної діяльності;
• місце ведення бізнесу та підприємницької діяльності, або будь-якої іншої діяльності, яка приносить дохід;
• місце постійного проживання, перебування;
• місце, з якого особа, керує своїм майном.

Чому визначення податкового резидентства це важливо?

Доходи податкових резидентів підлягають оподаткування незалежно від джерела їх походження.

Тобто податкові резиденти мають декларувати доходи отримані ними будь-де у світі та сплачувати з таких доходів податки.

Розуміючи базові поняття, можемо перейти до топ 3 юрисдикції з оптимальним оподаткуванням індивідуальної підприємницької діяльності.

1. Польща.

Саме ця країна прийняла чи не найбільшу кількість українських переселенців та водночас запропонувала одну із найбільш наближених до українських податкових реалій систему ведення підприємницької діяльності для українських IT спеціалістів.

Так у Польщі існує “аналог” українського ФОПа — ведення індивідуальної підприємницької діяльності — Jednoosobowa działalność gospodarcza (JDG).

Серед основних систем оподаткування діяльності JDG слід виділити:

• Skala podatkowa (загальний податок) — це податок, який є стандартним та доступним за замовчуванням при реєстрації JDG. Ставка податку складає 12% для доходів від 30 до 120 тисяч злотих та 10 800 злотих + 32% — для доходів, які перевищують 120 тисяч злотих. Дохід до 3091 злотих податком не обкладаються;
• Podatek liniowy (пропорційний податок) — ставка податку встановлюється на рівні 19% для усіх доходів, незалежно від суми таких доходів. При цьому, доходи до 30 тисяч злотих підлягають оподаткуванню.
• Ryczałt (фіксований податок) — ставка податку від 2% до 17% в залежно від видів економічної діяльності JDG. Для IT спеціаліста ставка може бути від 8,5% (наприклад для консультування з питання розробки програмного забезпечення та інформатизації) до 12% (наприклад для розробки програмного забезпечення), в залежності від видів діяльності. Ця система оподаткування актуальна для тих підприємців, чий дохід не перевищує 250 000 злотих на рік.

Слід врахувати, що підприємець може обрати одну із вищезазначених систем оподаткування з урахуванням виду діяльності та розміру доходів.

Варто також звернути увагу на те, що перші два види оподаткування дозволяють зменшити базу оподаткування на розмір витрат, необхідних для здійснення діяльності.

Окрім цього, необхідно сплачувати соціальні внески, розмір яких залежить від обсягу доходу.

2. Чехія.

Для доходу індивідуального підприємця, який не перевищує 1 935 522 чеські крони на рік (орієнтовно 82 000 євро) — податкова ставка складає 15%.

Для доходу індивідуального підприємця, який перевищує 1 935 522 чеські крони на рік — податкова ставка складає 23%.

Цікавою особливістю є можливість зменшення бази оподаткування на розмір витрат, необхідних для здійснення діяльності, але не більше 60%, тобто оподаткуванню підлягатиме лише 40% від отриманого чистого доходу. Таким чином, ефективна ставка податку складатиме 6–7% шляхом зменшення бази оподаткування.

Окрім цього, необхідно сплачувати соціальні внески, орієнтовно 200 євро на місяць.

3. Португалія.

За замовчуванням, оподаткування доходів індивідуальних підприємців в Португалії (Sole Trader або Empresário em Nome Individual in Portuguese) важко назвати оптимальним, оскільки воно здійснюється за прогресивною ставкою з урахуванням річного доходу:

• - якщо дохід менше ніж €7,112 — ставка 14,5%;
• - для доходу від €7,113 до €10,732 — ставка 23%;
• - для доходу від €10,733 до €20,322 — ставка 28,5%;
• - для доходу від €20,323 до €25,075 — ставка 35%;
• - для доходу від €25,076 до €39,967 — ставка 37%;
• - для доходу від €39,968 до €80,882 — ставка 45%;
• - для доходу понад €80,883 — ставка 48%.

Додатково сплачується соціальний внесок у розмірі 21,4% (підприємці в перший рік реєстрації не сплачують цей податок, а з другого року оподаткуванню підлягає лише 70% доходу).

Разом з тим, в Португалії запроваджено спеціальний податковий режим.

Non Habitual Residence (NHR) — це пільговий податковий режим в Португалії для висококваліфікованих співробітників та підприємців.

Детальніше про цей режим ми писали в нашій телеграм-групі.

Ключові переваги:

• статус видається на 10 років без права на повторне оформлення;
• дохід, отримуваний в Португалії оподатковується за ставкою — 20%;
• дохід, отримуваний за кордоном (дивіденди, роялті, заробітна плата, підприємницький дохід, дохід від здавання в оренду) оподатковується за ставкою — 0%.

Таким чином, у разі обрання IT спеціалістами Португалії у якості країни ведення підприємницької, радимо звернути увагу на режим NHR.

— — — —

Резюмуючи доходимо висновку, що варіантів розвʼязання посталої задачі є як мінімум два:
1) Закриття ФОП в Україні та реєстрація індивідуальним підприємцем у країні перебування або в одній із юрисдикцій, описаних у цій статті;

2) Структурування ведення підприємницької діяльності через відкриття юридичної особи в юрисдикціях із оптимальним оподатуванням.

В будь якому випадку слід памʼятати, що універсальної відповіді для всіх не існує і багато в чому розв’язання питань, повʼязаних з оподаткуванням вимушено релокованих осіб, залежить від кожної конкретної ситуації.