10x series: дисципліна
Будемо відвертими, 10х продуктивність це не про спринт, не про ривок, не про ентузіазм. Це марафон. Це та дисциплінована робота, яка дає результат згодом і помітна також не одразу.
Зовнішня мотивація
Звичайно, добре вмотивовані люди, беззаперечно, будуть випереджати менш вмотивованих, навіть сильніших за них. Ліміти людини хоч і досить обмежені, але при певних ін’єкціях гормонів або при сильній зацікавленності можуть перевершити себе в декілька разів.
Але такий темп занадто виснажливий. До того ж, мотивація має тимчасовий характер, тому досить часто зовнішній стимул (наприклад фінансовий бонус) починається спийматися як належне, а значить не варте надмірних зусиль.
Ба гірше, зовнішня мотивація має зворонтій ефект — коли вона припиняєтсья, то це може навпаки пригнічити людину, зменшивши її продуктивність навіть у порівнянні з до-мотиваційним періодом.
Це зовсім не означає, що люди не заслуговують зовнішніх мотиваційних стимулів (як то бонусів), просто треба відноситися до них як до елементів тимчасового ефекту.
Внутрішня мотивація
Бажання підвищити клас своєї професійності, підкорити нові висоти, пропрацювати свої слабкі якості — це, безперечно, набагато стійкіші мотиви тримати свою продуктивність на високому рівні. Внутрішня мотивація не потребує постійних зовнішніх підсилювачів і має менш деструктивних характер при ослабленні її дії.
Проте, не завжди може збігатися з професійним вектором: якщо є бажання освоїти нові навички, то це, можливо, буде впливати на поточну продуктивність, адже мотивація у суміжній дисципліні вища.
Але навіть якщо вектори і збігаються, то мотивація — це, перш за все, підвищений ритм, це збите дихання, це більша напруга. Тримати себе постійно в напрузі має сенс для досягнення швидких результатів, а на довгій дистанції це все має великі шанси на професіцне вигорання та ментальні проблеми здоров’я. Тому, також, не кращий спосіб побудови основи для свого імпульсу.
Дисципліна
Дисципліна — це все ж таки система практик, яка готує тебе на довгий забіг. Дисципліна, звичайно, також на початку побудована на внутрішний мотивації, але має 2 основні особливості:
- вона створює умови для побудови звички і тим самим нівелює необхідність зовнішніх і внутрішниіх підсилювачів з часом
- вона не використовує над-потужності людини, що не призводить до згасання через постійну присутню напругу
Тому задача зводиться до побудови правил поведінки і структуризації робочого дня, щоб бути максимально ефективним в цей час. Без напруги, без мотивації, без насилля над собою. Просто автоматично, просто по напрацьованій звичці.
Структуризація дня
Добре, які ж корисні звички допоможуть стати набагато продуктивнішим без зміни свого звичного ритму і темпу?
🗹 Планувати завтрашній день сьогодні
Найкраще картинку наступного робочого дня видно після рефлексії попереднього і з заспокоєним спокійним холоднокровним розумом. Саме в такому стані ширина проступає над глибиною, отриманий досвід цього дня є вектором побудови наступного.
Ми вже винирнули з рутини цього дня і спокійно дивимось в майбутнє. Ми вже заспокоїли свій розум від тривог задач, і можемо більш широко дивитися на спектр проблем, які ми плануємо вирішити завтра.
Все що потрібно — поверхнево занести це в задачник, створивши структуру наступного дня.
🗹 Приоретизувати задачі перед початком роботи
Не лише створювати нові звички, але і боротися зі старими — це також досить важливо. Погана стара звичка, яку треба викорінити — це давати потоку інформації формувати агенду робочого дня. Наприклад: лист, який вимагає відповіді; задача, яка виникла щойно і потребує рішення асап; питання, що потребує експертної думки; тощо.
Треба розуміти — цей потік безкінечний і побороти його (завершити все, встигнути все вчасно) лише більш занурює нас в цей вихор. Тут немає порядку, тут немає плану, тут важлива лише швидкість реакції. Це шлях до ще більшого морального виснаження. До того ж — це шлях по низької компетенції і емоційності в прийнятті рішень, оскільки “швидко і добре” правильно читати через “або”.
До того ж потік — це не завжди про пріоритет. Це потік івентів з різним пріоритетом, при цьому приоритетні задачі відкладаються подалі.
Тому перша дія — приоритезувати список задач, що був створений ще вчора, а потім доповнювати його з відповідним приоритетом як результат опрацювання подразників (лист, повідомлення, запит на код-рев’ю).
Задачі виконуються послідовно відповідно до їх приоритетності.
🗹 Не робити нічого, що не присутнє як задача в todo
Це доповнення попереднього пункту. Будь-яка активність поза задачника — це підігравати звичці і намагання повернутися в комфортний потік. Реакцією на подразник має бути нова задача з усвідомленим пріоритетом. Крапка.
🗹 Опрацьовувати задачу до кінця
Продуктивність катастрофічно звижується, якщо виконувати декілька задач одночасно. Це лише може здаватися, що очікування відповіді або закінчення пайплайну — це гарний час щоб зайнятися іншою задачою. Але реальність зовсім інша — переключення контексту це занадто дорога операція, тому мозок фізично не може пригати між задачами з нульовим порогом входу в контекст.
Згадайте лише, як часто ви взагалі забували про очікувану відповідь або повертались до неї взагалі випадково через те, що переключились на іншу задачу.
Найкраща активність в такому випадку — продовжувати робити суміжні задачі з даного контексту, наприклад зайнятися документацією, поки проходить пайплайн верифікації.
Тому недозакінчена задача в записнику — це відкладена паралельна робота. Якщо задача фізично не може бути закінчена в тому описі як була на початку (нова інформація, залежність, зміна пріоритету) — її треба завершити в записнику і створити іншу — з іншим описом, з іншим об’ємом, іншим приорітетом.
🗹 Використовувати техніки фокусування (pomodoro)
Як на мене, це все ще найбільш діюча практика ефективного використання свого часу. Виділіть собі той часовий інтервал, на протязі якого ви не дозволите собі відволікатися ні на що, крім виконання поставленої задачі. Виділіть собі час, коли ви можете відпочити, переключитися на соціальні мережі, або проаналізувати потік івентів.
Головна особливість в тому, що робочі інтервали досить невеликі, що не провокує втому. Інтервали відпочинку досить часті, що не дає зануритися в потік випадково і зменшує втому. Тому ідея мало працювати і часто відпочивати, при цьому мати особливу перевагу в ефективності — це досить заманлива ідея.
🗹 Використовувати календар для планування всього робочого дня
Звичайно, ми не працюємо в інформаційному і комунікаційному вакуумі. Ми маємо підпримувати ті зв’язки, які підвищують нашу кваліфікацію, регламентують нашу діяльність, коректують наші плани, тощо.
Надзвичайно важливо, щоб всі ці питання не вирішувались одночасно. Тому бажано побудувати практику планування через календар — це дає можливість розкласти події в тій послідовності, яка найкраща для їх опрацювання. В той же час — календар дає можливість описати часові проміжки індивідуальної концентрації, коли будь-які соціальні перетини є небажаними.
Використовуючи лише вільні слоти в календарі, практику переносу зустрічей на більш підходящий час, відмова бути присутнім з делегуванням іншого члена команди і т.д. дає досить потужний інструмент контролю над своїм часом. Не треба цим нехтувати.
🗹 Ставити приблизний estimate на виконання кожної задачі
Потік задач має не лише бути записаним, але має бути і опрацьованим. Досить важко оперувати пріоритетами і обіцянками, коли не має усвідомлення того, як довго та чи інша задача може зайняти часу. Звичайно, приоритетні задачі на 20 хвилин і 4 години відповідно є сенс сортувати по меншому часу виконання. Тому бажано досить поверхнево описувати очікування. Це також дає розуміння складності, а також хороший інструмент для подальшого аналізу точності планування, делегування чи дріблення складних задач.
🗹 Якщо задача потребує біьше 30 хвилин — розбити на під-задачі
Будемо відверті — якщо задача оцінена в 1 день, то це скоріш за все досить неточна оцінка (як мінімум плюс-мінус декілька годин). Тобто великі і слабо прогнозовані задачі можуть мати вплив на значну частину робочого дня.
Чим менше часу очікується на виконання задачі — тим точнішим є цей прогноз. Також тим раніше буде скоригований план, якщо оцінка була неточною.
Також гарна практика розбивки на підзадачі — це аналіз, усвідомлення її складових, повне розуміння плану виконання. Також незалежні підзадачі можуть бути делеговані, що дає можливість виконувати основну задачу не послідовно, а паралельно.
🗹 Делегувати задачі, які корисні для підвищення кваліфікації
Все, що може бути делеговано — має бути делеговано. Досить просто оцінити що саме може бути делеговано гарно ілюстровано тут:
🗹 Покращувати контекст задачі в процессі нових вхідних
Всі артефакти, які відносяться до задачі (документація, stackverflow, JIRA тікет з деталями, відповіді на питання і т.д.) добре лінкувати як частинку контексту самої задачі. Це як спрощує виконання, так і знижує сам час виконання, оскільки неохідна інформація потенційно знову буде шукатися)ю
🗹 Аналіз робочого дня в кінці
І найголовніше — будь-яка система має моніторитись і вдосконалюватись, щоб бути ефективною. Будь-які правила мають індивідуальні особливості, тому очікувати однаковий ефект було б марно. Саме тому аналіз поточного дня, коректування підходів дуже важливо для життєздатності такої системи. Лише слідувати практики — оманливо, адже це також результат аналізу, а отже результат незадоволення попередніми практиками.
Дякую за приділений час. Якщо є бажання — прошу онайомитися з іншими статтями на схожу тематику
