Лісапєт мій лісапєт або стопіццот кілометрів по Копенгагену
Взагалі-то я їхала в Копенгаген на танцювальний фестиваль, але по факту танці відійшли далеко на другий план. На першому було місто, велик і розмови з самою собою про те, як важко мені з самою собою бути=)
В Копенгаген літає візейр і тут все просто: з квитками має пощастити. Я купила за 100 з лишнім доларів на конкретні дати Copenhagen Lindy Exchange. Мабуть, можна дешевше.
Морем починає пахнути вже в аеропорту, але все одно треба добиратись в місто. Найлегше — на метро (тому що вау-вау без водія!), квиточки купувати в автоматі по дорозі, там складна система з зонами, але найймовірніше з аеропорту в центр коштує 36 крон (приблизно 5 євро). Біля автоматів є спеціальні люди, які спитають куди вам треба, потикають якісь кнопки, вам залишиться тільки вставити картку і забрати квиток, який дійсний на певний час і на певні зони. Навіть “пробивать” його ніде не треба.
Але метро й автобусом я їхала тільки туди й назад в аеропорт, для решти є Donkey Republic! Організатори фестивалю домовились з ними про 50%-ву знижку і оренда на 5 днів обійшлася мені в 23 євро плюс 150 грн на інтернет в роумінгу (500 мб на лайфі). Взагалі-то там можна обійтись і без мобільного інтернету: поки є вайфай обираєш в програмці точку, де забираєш велик, оплачуєш (в нашому випадку вводиш код, але номер картки теж просять напровсяк), йдеш до велика і розблоковуєш його по блутусу (!!!). Як пізніше з’ясувалось, тут всі велики таки залочені, а не самі по собі стоять, як мені спочатку здалося. Тобто вони ні до чого не прив’язані, але колеса заблоковані. Так от, коли вперше розблоковуєш велик Donkey Republic, треба перевірити, чи з ним все ок. Я протупила, і зрозуміла, що руль зламаний тільки коли все підтвердила. Байк можна поміняти, але тут вже без інтернета ніяк. Ну і ще довелось вести зламаний байк на місце нового. Всьо складно, але в решті решт все вдалося=)
Найймовірніше, ви знайдете свої путівники з русалонькою і палацами. Наприклад, цей від 34travel. Але нільзя просто взять і не видать свій особистий список. Топ-5 must do від Оленка
5. Попускать слюні на Torvehallerne
Це місцева Бесарабка. Якщо ви любите красиві базари так само, як люблю їх я, його не можна пропустити. Купувати не обов’язково, бо дорого вхлам. Але повтикать — це святе: живі омари і устриці, мільйони сирів і помідори в горщиках. І це я ще мовчу про смореброди і солодощі. В мене немає жодної фотки звідти, зате купа відео, про нього пізніше.
4. Подивитись на місто з висоти
В принципі, цей пункт в моєму списку для кожного міста. В Копенгагені є дві опції: безкоштовно-попсова або екстримально-красива за 50 крон (7 євро). Перша — це піднятись на вежу парламенту. При чому по відсутності охорони ніколи не скажеш, що це така важлива установа. Піднятись можна тільки на ліфті і на нього зазвичай черги (за що данці щиро і письмово вибачаються). До речі, там біля парламенту є королівська бібліотека з розкішним садом. Рай для фешн інстаграмерів, ідеальні фони для ідеальних луків. А я дура сама гуляла.
На багато цікавіше видертись на Церкву Спасителя біля Крістіанії. Там доведеться все ножками і власне оглядового майданчика немає, але дуже красиво. І ще там круті дзвони з супер сучасною системою, можуть зіграти будь-яку пісню, хоч YMCA.
3. Валяться на траві
Опцій — хоч відбавляй! Наприклад ботсад з оранжереєю (хоча там не скрізь можна сидіти на траві), купа парків навколо. Але моє серце залишилось в парку біля Frederiksberg Palace, тому що він велетеееенський і там відчутно менше людей.
2. Купить косяк з відкритого прилавка на вулиці
Навіть в країнах, де маріхуана легальна, її не продають так відкрито, як на Пушер Стріт в Крістіанії. Знімати там заборонено, але пялиться і нюхать можна скільки завгодно. Тут я знову понию, що була одна, тому так і не скупилася, пішла на набережну і там нанюхалась безкоштовно, бо вздовж води тут курять всі: від парочок на побаченні до компанії веселих пенсіонерів.
1.Проїхатись на велику по кладовищу.
Це важко вмістити в голові, але найвідоміше центральне кладовище Ассістенс, там де похований Андерсен і Кьєркегор, — це просто великий парк скульптур з велосипедною алеєю. Майже щодня їздила через нього додому.
Є ще одне в центрі, старіше і красиве, на яке я провтикала поїхати, бо дізналась про нього в останній день. Сходіть сюди, розкажете.
Зате я доїхала в й*беня до нереальної протестанської церкви і покаталась по кладовищу там. Там дивно, на великій частині немає надгробків, просто квіти лежать і під деревом класне світло для селфі.
Я би додала в цей список ще атракціони в Тіволі, але я туди не потрапила, бо жлоб.
І на останок: воду пити можна з крану, туалети всюди безкоштовні і чисті, 7/11 — дороге зло, купуйте їжу в нормальних супермаркетах типу Netto або Fakta(Coop), датські хотдоги — такі як в Білому Наливі (маленькі), Coffee Collective занадто розпіарені, в Democratic Coffee смачніше (будьте готові до того що капуч коштує 5 євро, десерт ще 5), за шоколадні булки в Lagkagehuset можна вмерти (або я була дуже голодна). І ексклюзивна інфа: список вінтажних магазинів від місцевих ліндіхоперів. Сама я так і не потрапила, в жоден шмотковий магазин взагалі.
А тепер обіцяне відео! Власне, я більше знімала, ніж фотографувала, але мало корисного говорила на камеру, тому цей пост і відео — дві частини одного Копенгагена. Енджой!
