Не зимуй в Азії як лох

Список граблів, щоб не завтикать наступного року

Моя найбільша помилка була в тому, що я не мріяла про цю подорож. Не планувала її, не рилась на сайтах з квитками, не закохалась наперед, нічого не чекала. Здавалося б, що може бути краще, ніж не мати очікувань, сприймати нове таким, яким воно є і не розчаровуватись. Ту хум хау.

Наступного року теж хотілося б звалить кудись на зиму. Не факт, що в цю ж сторону, але граблі скрізь граблі, їх треба знати в обличчя. Отже, чого не треба робити, якщо ви збираєтесь зимувати в Азії.

1. Там всe купиш

Дуже ймовірно, що ви поїдете з рюкзаком і у вас все в нього влізе. Купальник, три футболки, двоє шортів, ноутбук і фотик. Трусами і шкарпетками заткнуть всі щілини. Щотижня здавати шмотки в прання або користуватись автоматами (паральної машинки вдома не буде, зуб даю). Але це ще не страшно.

Страшно, якщо ви вирішили “все” купувати на місці. Залежить, звісно, від того, куди ви їдете. Там де є цивілізація, можна знайти дешеві шмотки, не дуже якісні і тут же викинути, але як же відповідальне споживання? А можна купити нормальні шмотки і не захотіти їх викидать (як ми в Таї), таскать з собою тоді. Там, де немає цивілізації (як у Велігамі), можна купити тільки непорозуміння.

Окрема тема теплі шмотки. Здавалося, їдеш в тропіки, тікаєш від зими, і тут на тобі, +15, а в тебе тільки шорти і купальник. І не купиш светр in the middle of nowhere. Карочє, кросівки, штани і вітровка — маст.

Косметика це взагалі зайве в рюкзаку. Проктор він і на Шрі Ланці проктор (P&G), хед ен шоулдерс навіть тут можна знайти. Але якщо вам не пощастило і ви любите свій шампунь і крем для обличчя, доведеться вибирати: або тягнуть з собою баночки і тюбики, або трошки підзабить. Я підзабила, якщо чесно.

Там, де немає цивілізації, можна купити тільки непорозуміння.

2. В Азії дешево

Дешево — це якщо жити на Шрі Ланці як бідний місцевий і щодня готувати рис на газовій плиті. А якщо серфить, орендувати мот і їсти морепродукти, то точно дорожче, ніж в Києві.

Про Тай я взагалі мовчу. Так, в кафешках для місцевих страва коштує півтора-два долари, але загалом ми там витратили дофіга. На мот в основному.

Коли їдеш в подорож завжди треба розраховувати на більші витрати, ніж вдома. Завжди ТЧК!

3.Якщо є страховка, аптечка не потрібна

А навіть якщо страховка щось не покриває, можна купити тут. Так, звичайно. Можна купити йод чи ще щось дезинфікуюче. Що ви ще теоретично зможете показати аптекарю на пальцях? Все інше — везіть з собою: знеболююче, заспокійливе, мезим чи фестал, сорбекс, протизапальне, антигістамінне і що там у вас специфічного. Просто з цим спокійніше. Траст мі, я була в аптеці.

4.Азіати такі привітні

ХА! ХАХА!

Раптовий розквіт туризму сильно псує людей. Ок, я не можу говорити за всіх, тільки за Ланкійців, але якщо вони вам посміхаються, це ще нічо не значить. Якщо вони хитають головою з боку в бік (наче “ай-яй-яй”) і посміхаються, це може означати “окей”, а може “я нічо не розумію”. Вони часто бувають агресивні і нав’язливі. Якщо особистий простір для вас дуже важливий, робіть вигляд, що нічого не помічаєте. Коли мені кричать “хелоу”, я найчастіше теж весело кричу “хелоу”, намагаюсь посміхатись ще більш дурнувато і роблю вигляд, що розмову закінчено.

Є приємні винятки і є дуже приємні. Але я б не чекала від всіх, що вони котики.

Тайці ок, якщо не розбалувані туризмом, як на Пхукеті.

5. Бути неготовим до рутини.

Визначитись з темпом — найкраще, що ти можеш для себе зробити. Я думала, що “зимувати в Азії” — це така нон-стоп пригода, і сильно страждала, коли ми сиділи на місці довше двох тижнів, з виїздом максимум на 40 км. Правда, ці 40 км ми їхали майже годину.

Але це не тільки пригода, а й звичайне життя, де треба працювати, готувати, прати, серфить і тусить з новими друзями. Привіт, рутина, привіт, сидіти на одному місці. Дайв інто локал калчер діпер енд діпер.

6. Нафіг планування

Нового все одно хочеться. Але чим менше знаєш країну, тим більше треба часу на те, щоб кудись поїхати. Карочє, якщо ви їдете на зиму, треба планувати собі вилазку кожні два тижні. Якщо не одна країна — переїзд максимум кожен місяць.

Ключове слово — планувати. Купувати зарані квитки, розуміти, що тебе чекає по приїзду, знати, куди ти хочеш сходити, ітд. Просто витратьте на це час, щоб потім не витрачати нервів.

Наприклад, на Пхукеті ми були по три дні по дорозі з Шрі в Чіанг Май і назад. Шість ночей по 50 баксів + по два трансфери туди й назад по 40+зайві квитки. Чому? Бо спочатку збирались там серфить, а потім вирішили, шо хочем в ЧМ (і для серфінгу на Пхукеті не сезон). Купа грошей в трубу, трохи нового досвіду, кілька днів по шикарних резортах (ну приємно, чьо), веселі покатушки до Будди на мопеді. Все на краще, але можна було простіше.

7. Тікати від себе

Можеш тікати від холоду і офісу, від невдалих стосунків і набридливих залицяльників, від брудного повітря чи авітамінозу. Але від себе, Колобок, все одно не втечеш.

Їхати кудись в пошуках просвітлення, сподіватись, що море і сонце вирішать всі проблеми і принесе на тарілочці сенс життя, що буде легко і безтурботно. Якщо не було, то і не буде. Живи з собою, або здохни.


Якщо ви дочитали до кінця і не знаєте, що робити далі, то далі треба клікнуть на сердечко, бо статистика наше все. Так мене більше любитиме Медіум, а я більше любитиму вас. Хоча куди вже більше.

One clap, two clap, three clap, forty?

By clapping more or less, you can signal to us which stories really stand out.