Сім речей, які не соромно зробити в Чіанг Маї
С намі стидно, но вєсєло. Нє, не так. З нами страшно, але не соромно. І все одно весело. В Чіанг Маї, як я вже писала, з нами сталося місто і гріх було цим не скористатись. Тому ось мій список того, що треба зробити, опинившись на півночі Тайланду. Від очевидного до нєвєроятного.
1. Сходить на тайський масаж… від резиденток жіночої в’язниці
Тайський масаж в Тайланді, що може бути очевидніше? Але якщо хочеться чогось більш неординарного, можна сходити в жіночу колонію. Місцева влада (або ще хтось) придумала для ув’язнених курс адаптації до післятюремного життя і вчить їх робити масаж. Черги до таких учениць просто космічні: центр відкривається в 8 ранку, а до 10 вже все розписано до кінця дня. При тому, що записи на наступний день вони не приймають (інакше туди неможливо було б потрапити), і працює там, я прикинула на око, баришень 25, а то й більше. І так, адміністратором тут працює тюремний наглядач в уніформі. Шикарна женщіна.
Форсквер і тріпадвізор наперебій розхвалюють масажисток, хоча я не можу зрозуміти, як вони набираються досвіду, якщо постійно міняються, виходячи з виправного закладу? Мені нема з чим порівнювати, але теж дуже сподобалось. Заради цього варто було прокинутись в 7.30.
Лайфхак: навколо в’язниці повно масажних кабінетів, які тримають її випускниці. Ціни там такі самі, якість не гірша, а черги в рази менші.
Де і скільки: Chiang Mai Women’s Prison Massage Centre. Година масажу, всього тіла або тільки ніг — 200 бат (приблизно 6 доларів).
2.Навчитись готувати том ям і карі
Ніколи раніше не була в кулінарній школі, але це було дуже круто. Я вибрала таку, щоб на цілий день. Нас зводили на базар на околиці міста, показали як роблять кокосове молоко і які бувають рибні і устричні соуси. Потім відвезли на ферму, показали, як росте лемонграс і якими синіми квітами фарбують рис. Ну і потім роздавали всім підносики з інгридієнтами і розказували коли і шо кидать в каструльку або в ступку.
Не впевнена, що буду дома готувати карі і спрінг роли, але том ям обов’язково спробую. Залишилось знайти на Ланці тайський імбир.
Де і скільки: Thai Farm Cooking School. 1500 бат (43 долара) за цілий день, трансфери, продукти і книжечку з рецептами.
3.Поговорить за жизнь з монахом
Центральний кдвадрат Чіанг Мая — це суцільні хостели і храми. В хостелах я не була, але храми сліплять позолотою і вражають розмахом в кращих традиціях православної церкви.
На monk chat я йшла трохи хвилюючись, ніколи раніше не спілкувалась з монахом, тим більше буддистом. Про шо його питать? А він не образиться, якщо я спитаю щось не те?
Монах виявився досить молодим хлопцем із зрозумілою англійською. Він з посмішкою розвіяв мої міфічні уявлення про мандрівних монахів і буддистську взаємодопомогу. І взагалі, виявляється, побути монахом для багатьох — частина дорослішання. Можна піти в храм на сім днів. Сім днів, Карл!
Я посоромилась попросити про селіфі(
Де і скільки: 40 бат за вхід в комплекс Wat Chedi Luang. Якщо вірити сайту, якого я тепер не можу знайти, монахи доступні для поговорить з 17 до 19 по понеділкам, середам і п’ятницям. Інші джерела пишуть, вони там щодня в робочий час.
4.Зайти в клітку з тигром
В моїй карті “100 справ” є пункт “погладити лева”. Я вирішила, що тигр теж покатить. В Тайланді є досить велика кантора Tiger Kingdom з філіалами в Чіанг Маї, на Пхукеті, може ще десь. Розвага, знову ж таки, для приїжджих і дорого, але скільки ж радості!
Цей “контактний зоопарк” знаходиться в північному передмісті ЧМ. Фішка в тому, що ти платиш від 500 до 1300 бат на брата (залежить від розміру тигра, якого хочеш погладить) і разом з працівником зоопарку заходиш у вольєр. Ви підходите до кожної киці, у нас було три, кицю можна гладить, фоткаться з нею і, кажись, все.
Не знаю, чи їм щось колять, але наші маленькі тигри були досить спокійні, навіть мляві. Хоча може ми в неправильний час приїхали, коли їм було спекотно.
Де і скільки: Tiger Kingdom. Найдешевші — маленькі тигри, це такі як ми були, 500 бат, найдорожчі — велетенські і геть малючки.
P.S. Я ще дуже хотіла покататись на слоні, але начиталась, що там, де катають, тварин сильно мучають і взагалі катать це не тру. Був інший парк, де не катають, а тільки лікують, миють і всіма способами піклуються. Але туди можна було потрапити тільки на екскурсії за 2500 бат (70 баксів чи шось таке) і я зажлобилась. Так шо остались без слонів.
5. З’їсти “таргана” на нічному маркеті.
Облом в тому, що власне таргана я так і не знайшла. Читала, що їх можна знайти на найбільш туристичному недільному нічному маркеті в центрі, але і там ми їх не побачили. Взагалі-то тайці тарганів не їдять. Це так, понти для приїжджих. Але на найт маркет все одно варто сходити і спробувати там все, що здається дивним на вид: перепелині яйця, шашлички з тофу, такоякі, солодка кукурузка на грилі, м’ясо, приготоване в якийсь дивний спосіб, тонкі хрусткі млинці з яєчним суфле і так далі. Найтмаркет — кльовий варіант вечері для експерементаторів: беріть все, що видається незрозумілим, і пробуйте.
Ще я дуже хотіла спробувати дуріан, але так і не знайшла його свіжого. Зате купила сушений і цукерки зі смаком. Андрій біситься навіть від запаху цукерок, а мені норм, жую. Сушений, маб повезу додому, таскатиму з собою і нестиму хаос всюди, де відкриватиму цей чарівний пакетик! Аби тільки не вдома, бо виженуть.
Де і коли: Chiangmai Walking Street — з 5 вечора в неділю. Але крім нього є ще купа класних нічних маркетів на районі, які працюють щодня.
6. Послухати джазовий джем
Трохи внєзапно для Тайланду (я так думала), але в Чіанг Маї є дуже трушний джаз-бар і по четвергах там влаштовують джеми. Кожен бажаючий може прийти з інструментом, записатись на листочку і пограти з пацанами. Якщо просто послухати, треба приходити раніше, бо під час джему народ там аж на вулицю вивалюється, а до бару не проштовхнутись.
Де і скільки: North Gate Jazz Co-Op, платиш тільки за те, що п’єш. Джем в четвер.
7. З’їздити в гори
Варіант один, для сильних духом і твердих дупой: MHS loop. Це приблизно 3000 поворотів на 600 км. За один день, мабуть, не варто. Ми їхали за три, хоча планували чотири. Місцями було дуже страшно і відео не відображає всієї краси, але я вам його таки покажу.
Варіант два, для не таких відчайдушних: дорога до храму Wat Phrathat Doi Suthep і далі до палацу. Туди можна гайнуть і повернутись за півтори-дві години на байку, можна на сангтео (червоні автобуси). Якщо дорогою по MHS loop нам показували осінні карпати, то тут — зачарований ліс. По дорозі є кілька майданчиків з запаморочливим видом на місто. Наприклад, літаки недалеко від аеропорту, здається, у тебе під ногами.
Якщо ви дочитали до кінця і вам не байдуже доля Оленко, натисніть на сердечко.
