Ще 7 речей, які не соромно зробити в Чіанг Маї
Гори, громадський транспорт і варені яйця
Минулого року я вже писала такий пост, там зібрані яскравіші і більш туристичні досвіди. Тепер же ми зависли в Чінанг Маї на цілих два місяці і геть не почуваємось туристами. Ходимо в “свої” кав’ярні, обідаємо в “своїй” місцевій забігайлівці као соєм чи смаженим рисом, іноді зриваємось на бургери (і один на одного), працюємо свою роботу, ходимо в басейн, проводимо вечори вдома, дивимось кіно перед сном, читаєм і граєм в ігри. Все як вдома (крім танців і тут я плачу).
Але деякі речі все таки треба робити тільки в Чіанг Маї, на крайняк хоча б на півночі Тайланду.
1. Покататься в гори на сангтео
Почнемо спочатку, сангтео — це місцева червона маршрутка, яка за 30 бат покатає вас по місту, а за 60 (приблизно 55 грн) — з центру до храму Доі Сутеп. Здається, він знаменитий ще чимось, крім того, що на горі, але точно не скажу. Виявляється, минулого разу, коли їздили сюди на мопеді, ми просто не знали, що до храму треба підніматися по сходах — і не піднялись. Тепер вирішили вбити двох зайців за раз — покататись по серпантину в кузові маленької вантажівки (і нас не знудило!) і подивитсь на місто ще з цієї гори. Якщо чесно, бачила я і кращі оглядові майданчики. Але літачки все одно летять нижче, ніж ти.
До речі, години півтори на моті від Чіанг Мая знаходиться найвища гора Тайланду Доі Інтанон (доі — це взагалі-то і є гора). На автобусі не пробували, але своїм транспортом туди покататись прикольно. Спуск звідти в сторону MHS loop — мабуть найстрьомніша дорога, по якій я їхала на мотоциклі (пасажиром канєш).
2. Видертися на водоспад
Водоспадів навколо Чіанг Мая вистачає, але до більшості з них треба порядком їхати і платити за вхід у національний парк. А Huay Kaew Waterfall (читається хуай кео) знаходиться прямо за зоопарком, у підніжжі тої самої гори Сутеп, біля нього можна класно почілить, в будні там майже нікого немає, а ще там є кам’яна стежина, по якій можна видертись вгору і подивитись на водоспад зверху. Розваг максимум на годину, але тут класно зайде пікнік. Ну і фоткаться, куди ж без цього.
3. Повалятись на траві в паблік парку
Дивовижно, але в минулий приїзд я його навіть на помітила. Знаходиться всередині квадрата, просто в лівому нижньому куті. В Чіанг Маї взагалі дуже погано з парками, по природу треба обов’язково кудись виїжджати, та хоч в університет. Але тут в парку є дуже миле озеро, можна взяти на прокат коврик (бо на самій траві, мабуть, не варто валятись, там пташечок вистачає), і просто валяться з книжкою. А ще там проводять акро-йогу англійською. Правда, не можу сказати, коли саме.
4. Зварити яйце в джакузі
Це особлива фішка місцевих гарячих джерел. Ми були в San Khamphaeng, здається, вони найближчі і не треба їхати по горам (не знаю, це добре чи погано, прямі дороги мене лякають ще більше). Так от, платиш 100 бат за вхід, за 20 купуєш бамбукову корзинку з трьома яйцями — і йдеш їх готувати в ванній з кип’ятком. Отака розвага! Ну і звісно, самі гейзери б’ють вгору метрів на 10, добре, що огорожені. Вода з гейзера потім йде в ставочок, де можна помочити ноги. Всі інші розваги — ака басейн або приватні ванни — за окремі гроші. Пахне сіркою, більше нічого цікавого.
До речі, якщо вам правда треба розслабитись, то в Таї треба йти не в баню, а на масаж. Навіть я, не фанатка масажу від слова ващє, і то раз на тиждень вибираюсь на тайський. Чогось конкретного рекомендувати не буду. Беріть що ближче і від того можна порівнювати. Ціна в середньому 200 бат за годину.
5. Послухати блюз на даху серед базару
Фестиваль вулчиної їжі в Тайланді не закінчується ніколи. В квадраті є недільний нічний маркет, але людей там — не проштовхнутись. А от за квадратом і щодня є Ploen Rudee Night Bazar, де я вперше побачила таки смажених зоофокусів і скорпіонів i Kalare Food and Shopping Centre через дорогу, куди треба прийти по непоганий кебаб в турецькій забігайлівці, а потім в Boy Blues Bar. Працює з 8 щодня крім неділі, по кілька бендів за вечір. Спочатку все трохи унило, але приходьте до 9, щоб зайняти місця, далі буде жара. До речі, дуже дивно, що цей бар — на даху і без стін. Ми чомусь чекали прокуреного підвалу.
6. Навчитись пити тайську каву. І полюбити чай.
По-перше, кава тут точно місцева. Навіть нескафе в стіках три в одному обсмажений так, що я його просто вилила в раковину, а дома не брєзгую. Але там де є кава і багато іноземців, обов’язково з’являться coffee roasters і хіпстерські кав’ярні третьої хвилі. І тут такого вистачає, особливо поза квадратом. Пошукайте на карті Omnia, Coffee or me, Akha Ama, Pacamara, Artisan Cafe, Base Camp. В перших двох ми буваємо регулярно, а в останньому є сінабони. Якщо хочеться трохи поподорожувати, можна з’їздить в Baan Kang Wat, там купа всіляких “майстрів” з милими цяцьками, непогане морозиво і кава. Але обережно, кава швидше всього буде з перегрітим молоком і якщо ви любите смак капучіно, треба брати флет вайт (це для мене загадка), а якщо любите флет вайт — пікколо лате на подвійному рістретто. Пінки не буде ні там, ні там, але краще так, ніж з пінкою.
Одне але: кава тут — дороге задоволення. Чашка того самого флет вайта — 60+ бат. Якщо ж хочеться чогось вуличного — я просто підсіла на thai tea, цю оранжеву хрєнь з льодом, згущеним молоком і, якщо пощастить, кульками тапіоки. У нас на районі коштує 20 бат, в закладах дорожче і можна гарячий (тоді його заварюють як каву і додають молоко, на вулиці ж концентрат вже заварений). Довго бісилася за пластикові стаканчики, в решті решт купили в магазині милоти Moshi Moshi багаторазові і ходим скрізь зі своїми стаканчиками, трубочками і кіпкапами =)
7. Їсти нєвєдомую хрєнь
Нєвєдомая хрєнь — це просто девіз цієї зими. Ми нарешті взялись готувати вдома, тому кілька разів на тиждень ходимо на базар і в місцевий магазин (супермаркетом для іноземців теж грішили кілька разві. там дорого і пафосно, як в лє сільпо, але є арахісова паста і нормальна вівсянка). В маркеті я навчилась користуватись гугл транслейтом з фото, на базарі просто беру що здається цікавим, але шоб можна було небагато і не шкода викинуть. Найбільше перемога — саподілла (фрукт схожий на лисий ківі, помаранчевий всередині і дуже солодкий) і фіолетовий батат! На останній ми прям підсіли, особливо смажений. Найбільша поразка — момордіка, вона ж гірка диня, яку я випадково купила замість люфи (люфа норм), квітка банана (не догнала, мабуть зелена) і бульйонні кубики а-ля том ям (феєрична дрянь). Зараз от лоханулось з тамариндом, кажись впарили зелений. Це взагалі не така вже й рідкість, траба вміти вибирати.
Якщо хочеться багато екзотики в одному місці, треба їхати на Warorot Market, заодно і на шмот можна подивитися, і на квітковий маркет неподалік.
Ну і для любителів найбільшого екстріму, бонусний пункт, до якого я ще ніяк не дійду: купити суп в кульочку. Нагадую, що в пакетики в Таї кладуть все. Буквально все. Абсолютно ВСЕ! В тому числі і суп.
А ще нагадуємо, що в медіумі можна натиснути на аплодисменти, виділити фрагмент, який сподобався і написати коментар, в тому числі й до фрагменту. Готується до ефіру порівняння витрат на життя Київ vs Чіанг Май. Інтересно?
