Поїздка в Іран. Майже все, що ви хотіли знати, але ми відмовчувались
Якщо ви бачили наші з Андрієм інстаграми, ви вже знаєте, навіщо туди їхати. Буде ще один пост про наші пригоди і здивування, а зараз — як потрапити в Іран і що не забути.
КВИТКИ
Я нічого особливо не знала про Іран крім санкцій за будівництво атомної станції, поки туди не з’їздила Настя. Мало того, що Настя просто гарно фотографує, в Ірані ще й було що фотографувати. Я поохала, надихнулась і забула. Поки в один прекрасний день, десь влітку, Андрій не прислав мені лінк на акцію Azal на перельоти в Тегеран через Баку. В нас відбулась десь така розмова:
А: О, дивись, акція на переліт в Тегеран.
Я (на роботі): ага, да, кльово.
А: Як думаєш, може в жовтні? В тебе там є якісь плани?
Я: Ніби нема.
А (через 10 хвилин): Я купив. 16–23 жовтня.
Підпишіться на @timetotravelbot в телеграмі (http://vandrouki.com.ua) або на якусь іншу розсилку з акціями авіакомпаній. В решті решт квитки коштували 120 доларів на брата в обидва боки. Правда, летіти довго, 9 годин разом з пересадкою в Баку. Але там прикольний аеропорт з коконами і годують в літаках, я вже від цього відвикла.
У МАУ є навіть прямий рейс в Тегеран, але я без поняття, скільки він коштує.
Ми взяли квитки тільки на тиждень, а вже потім почали щось читати про Іран. Не робіть так.
Тиждень — це дуже мало. Беріть квитки мінімум на 10 днів, краще на 2–3 тижні, інакше все буде галопом і все одно доведеться повертатись.
COUCHSURFING
Ми купили квитки, радісно запостили це в фейсбук з коментарем “що ви знаєте про весільні подорожі”, помилувались шокованими друзями і ліниво почали готуватись. Для початку я докопалась до Насті, тоді пішла гуглить і зберігать все в покет (десь на цьому етапі вже зрозуміла, що тижня мало, але міняти квитки пізно). І в решті решт написала на каучсьорфінгу public trip, за три місяці до самої поїздки. Мовляв, хто може краще розповісти про країну, як не каучсьорфери. Тут гостинні іранці буквально завалии мене пропозиціями житла, руки і серця (закреслено) просто погуляти, на обід і так далі. Пропонували також гестхаузи, гідів і дешеве таксі з аеропорту. Як виявилось, каучсьорфінг — один з маркетингових каналів продажу туристичних послуг, при чому досить дієвий. Відповідала як могла. Планувала як могла. Купувала сукні з довгим рукавом і платки — як могла і старалась.
Каучсьорфінг в Ірані працює і працює прекрасно, тому вибирайте хостів самі і пишіть їм в дірект, це сильно зекономить ваш час і вбереже від необхідності відмовляти направо й наліво. На крайняк, публічну подорожу можна запостити за тиждень-два до поїздки з конкретними датами і в конкретні міста, тоді можуть запропонувати щось цікаве, наприклад, тур в пустелю або хайкінг через гори до моря.
Тут же мені порадили групу в вотсапі і телеграмі для тих, хто їде в Іран. Найкраще місце, щоб задавати питання. Інструкцію як додатись видам в приватному порядку.
ВІЗА І ЖИТЛО
Підготовка до цієї подорожі видавалась мені страшно нервовою. Найбільше через те, що я не до кінця розуміла, що треба буде писати в візі і чи видадуть нам її взагалі. Діставала цю інформацію звідки могла, дзвонила в посольство, писала українцям, які там були, але все одно переживала. А зря. В аеропрту все дуже зрозуміло: вказівники куди йти, щоб отримати візу ви побачите зразу. Далі дядя відправить до віконця страхової компанії — 16 доларів на брата, і видасть анкету: якщо ви разом, то тільки одну. Там все стандартно: ім’я, паспорт, чим займаєшся (про журналістську діяльність краще не згадувати) і головне — де житимеш в Тегерані. Фоток в платку, до речі, не питали, хоч я і зробила. І да, бажано, щоб в паспорті не було ізраїльського штампу, принаймні за останній рік, бо Іран не визнає такої держави.
Далі здаєш паспорт з анкетою дяді, платиш 80 євро в віконце банку і чекаєш.
На першу ніч краще знайти хостел і забукать його зарані, хоча б за кілька тижнів. Гугл знає щонайменше три хостели приблизно в центрі Тегерана. Дорм коштує 15 доларів за ліжко, номер на двох — 40. Готелі від 100 баксів, воно вам треба?
Можна також запитати в хоста, чи не проти він засвітити свою адресу. Офіційно він має повідомити про це поліцію, але я про це дізналась пізніше і навіть не знаю, чи наш хост це робив. Хтось погоджується, хтось ні. Хтось каже, ти можеш спокійно написати адресу хостела, навіть якщо не бронював і ніхто не перевірятиме. Ми писали адресу хоста, бо він дозволив.
Нам пощастило, черги на візу не було і ми чекали хвилин 20. Ітого рівно година від виходу з літака до виходу з аеропорту (включно з паспортним контролем). Я чула історії про 2–4-годинні черги. Так собі розвага, думаю.
КЕШ
Буш молодший в 2002-му включав Іран до “осі зла” разом з Іраком і КНДР. А американські санкції почались ще в 1979, коли під час ісламської революціі в Тегерані взяли в заручників дипломатів. Ну а вже на початку 2000-х до цього додались звинувачення у створенні зброї масового знищення (ака будівництво атомної станції). Зараз санкції потроху слабшають, але головний біль туристів залишається:
Візьміть з собою готівку і бажано з запасом. Картки міжнародних платіжних систем працюють хіба що в магазинах килимів за тисячі доларів, а інакше — ніяк.
На тиждень на брата 500 доларів — більше, ніж достатньо. Недавно читала, що баришня в 500 євро на два тижні вклалася, але все залежить тільки від вас.
ФЕШН
Іран — не Ірак, а також не Сирія і навіть не Росія. Це цілком безпечна країна для туристів, які не лізуть зі своїм уставом в чужий монастир. Про це вам скажуть всі путівники, які зможете знайти в мережі. Але про місцевий “устав” бажано все таки знати. Наприклад, в країні офіційно немає алкоголю (крім вірменських общин) і ніхто не тримається на людях за руки.
Вже перед виходом з літака в Тегерані, жінки вдягають на голову платок. Для багатьох це просто символічний жест, бо так треба, і платок прикриває лише потилицю. В Ширазі ми зустріли українку, яка вийшла з літака без платка, тут же була відправлена в кімнату поліції, де місцеві жінки її швидко роздуплили і таки впарили чим покрити голову. Просто сприйміть правила щодо одягу як данність і не намагайтесь бути революціонерами. В країні діють тілесні покарання і відкупатись від них дорого, воно вам треба?
Жіночий одяг: закриті руки хоча б до ліктя, ноги— до щиколоток (босоніжки ок), нічого обтягуючого, сорочка щоб закривала попу і ніякого декольте. І звісно покрита голова. Мені дуже корисною була ця стаття. Чоловікам значно простіше: ніяких шортів. Футболки ок, але місцеві надають перевагу сорочкам.
У мене шарф в перші два дні регулярно спадав. Тому наступна порада спеціально для дівчаток.
Щоб платок не спадав можна пришпилить його заколками до волосся. Дуже надійно, але не дуже красиво. Варіант два: високий хвіст або гулька, це тримає платок на голові і виглядає ок, принаймні спереду. Варіант три: окуляри поверх шарфа. Варіант чотири: сукня з капюшоном=)
Правда, як би ти не вбиралась, хоч у все чорне, люди все одно будуть пялиться, викрикувати хелоу з усіх боків і просить сфоткаться. Просто прийми це як данність.
РІАЛЬНИЙ МІЛЬЙОНЕР
З аеропотру Імама Хомейні до міста можна добратись тільки на таксі. Громадського транспорту нема і крапка. Таксі коштує 20–25 доларів, можу здать контакти Мохамеда, який відвезе за 15. Викликати таксі не проблема, в аеропорту є спеціальна стійка, на першому поверху (тут він нульовий). Але перш ніж тулить в місто, треба поміняти трохи грошей, хоча б на таксі. І тут, з першими 100 доларами ви стаєте мільйонером.
Розібратись з грошима ще той прикол. Офіційна валюта — реал. 1 долар = 35,500 (35 з половиною тисяч) реалів. Але “для зручності” іранці користуються томанами (або туманами) 1 томан=10 реалів. А для ще більшої зручності, коли вам називають ціну, можуть з туманів прибрати тисячі. Наприклад, ви питаєте ціну і вам кажуть “23”. Це значить 23,000 туманів або 230,000 реалів. Дуже зручно, да? Так от, стандартна ціна на таксі з аеропорту — 75.
До речі про цінники. Їх пишуть знайомими цифрами хіба в ресторанах, де є меню англійською.
Вивчіть або хоча б перемалюйте як виглядають цифри на фарсі. Цінники пишуть зліва на право, як у нас. Але зазвичай вони не в реалах, а томанах. Звертайте увагу на кількість крапочок-нулів і торгуйтесь як ніколи в житті.
ЗВ’ЯЗОК
До вайфая в аеропорту підконeктитись нe вийшло. І взагалі в країні з вайфаєм всьо плохо, зате з мобільним інтернетом — досить навіть нічо. Фейсбук, звісно, заблокований, але VPN-клієнт HotSpot Shield ми скачали вже на місці і працював він прекрасно, хоч і з рекламою.
Купуйте сімку в аеропорту тільки якщо дуже треба тут і зараз. З неї не можна роздавать інтернет і вона працюватиме тільки на час подорожі. Нормальну можна купить приблизно за 7 доларів на вході в метро площа Emam Khomeini, в офісі irancell. Там 3гб непоганого інтернету на місяць. На тиждень-два вистачить з головою, але APN, можливо, доведеться прописать ручками. Ахтунг, для того, щоб купити сімку доведеться показати паспорт і здати відбитки пальців. Формальність, але стрьомно. А без сімки — ще страшніше.
ТРАНСПОРТ
В Тегерані цілком прекрасно можна пересуватись на метро, тому завантажте карту підземки з гуглплей чи апстора. Майте на увазі, кінцеві станції можуть бути позначені, але недобудовані. В Ісфахані, наприклад, метро вже є на гугл картах, але по факту тільки будується.
На автобуси я б не покладалась, бо гугл мапс маршрути для громадського транспорту не показує. Таксі в принципі не дороге (3–5 доларів по місту), але знову ж таки, треба торгуватись.
Лайфхак (від вірмен): НЕ питати в таксистів, скільки буде коштувати поїзка, а показувати їм 70–100 тисяч реалів і питать, чи згодні. Зазвичай їх тусується чимало на зупинках і хтось таки погодиться.
НЕСЕСЕР
Одна з найцінніших порад, яку я вичитала під час підготовки до поїздки — беріть з собою гумові капці для душу і рушник. Від себе додам, і багато серветок. Справа в тому, що душ майже завжди виглядає як дірка в підлозі, і коли ви миєтесь, найймовірніше, в кімнаті буде потоп. А вдягати чужі мокрі капці — так собі розвага.
В громадських вбиральнях, крім хіба дуже європейських або орієнтованих на туристів ресторанів, замість туалетного паперу шланг з водою. Але мокрі труси це не круто. Тому — серветки.
Візьміть з дому сувенірів. Згодиться що-завгодно: прапорці, магнітики, навіть дрібні гривні (нас кілька разів просили їх для колекції). Місцеві дуже доброзичливі і завжди готові допомогти. А якщо ви залишите їм якийсь подарунок, вони будуть світитися від щастя ще більше, ніж після фото.
Ми думали, що в Ірані має бути дуже тепло і спочатку я навіть не хотіла брати плащ. Але потім подивилась на прогноз погоди і підофігіла. Восени тут вдень +28, ввечері — +7–10, тож плащ був дуже доречний. Пустельний клімат і пустельна сухість, так що аж соплі висихають і важко дихати носом. Хоча дихати складно не тільки через це: в Тегерані місцями смердить, Андрій каже, що нафтою, і просто сильний смог.
Куртка і зволожуючий крем не будуть зайвими. Ну і баришні самі знають, які там їм треба ще спреї з термальною водою.
ПЕРСЬКИЙ СОНЯЧНИЙ КАЛЕНДАР
По-перше, п’ятниця офіційний вихідний, а четвер — короткий день. По-друге, більшість офісів і музеїв закриваються в 16.00. По-третє, в Ірані зараз 1395 рік. І почався він не в січні, а в день весняного рівнодення, в березні. Це може знадобитися, коли ви раптом розберете дату на квитку і почнете панікувати, бо там чомусь не 10-й місяць, а 7–й, скажімо, і зовсім інше число.
І ще, не бійтесь, якщо рейси будуть затримуватись. Коли я панікувала через відсутність автобуса, один місцевий, який не дуже говорив англійською, так і сказав: “Іт’с Іран, релакс”.
ДЛЯ ІНТРОВЕРТІВ І КОНТРОЛ-ФРІКІВ
Іран — це країна-базар, тут дуже шумно і багато спілкування. Іноді це піднімає настрій, а іноді — просто дратує. Бо ти не можеш спокійно посидіти на лавці, обов’язково хтось підійде познайомитись і сказати “велкам ту Іран”.
Лайфхак для інтовертів: просто змиріться. В Ірані ідеально жити в каучсьорферів, але іноді краще селитись в готелях, щоб хоч трохи відпочити від гостинності. І присвячувати час книжечці, щоденнику чи соцмережам, інакше можна збожеволіти. Сидіть в кафе і втикайте хоч півгодини на день.
Іран великий, майже втричі більший за Україну. Ми були тільки в найбільших містах: Тегерані, Ісфахані і Ширазі, а це непристойно мало. Непоганий маршрут можна вичитать тут. В Ісфахані ми зустріли двох студенток з Франції, які приїхали на три тижні без особливого плану. Вони знали, куди хочуть потрапити, а деталі маршруту вирішували вже на місці. На це є дві причини: по-перше, квиток на автобус, поїзд чи літак всередині країни майже неможливо або відчутно дорожче купувати з дому (тут ми вперше в житті купили офлайновий авіаквиток!); по-друге, сполучення між містами тут на стільки круто розвинуте, що купити квиток на місці в рази простіше.
Так багато можe піти нe по плану, коли в тeбe є план. Я пeрeживала про мільйон речей, бо не уявляла, як воно буде насправді. Алe щойно зустрічаєшся з пeршим іранцeм, розумієш, що він тeбe нe покинe напризволящe сeрeд вулиці. Тому ось вам лайфхак на останок: не парьтесь, іранці допоможуть.
