Сім речей, які не соромно зробити в Бангкоку
І ще парочка, які не соромно не зробити
Андрій заглядає до мене в ноут на чернетку цього поста і каже: не виходити цілий день з дому; або полетіти відразу звідки прилетів. Тут таки може бути некомфортно тим, хто не любить відстані, спеку і хмарочоси. Але цей пост для тих, хто любить. Або просто тут опинився.
Бангкок великий. От прям до бєзобразія великий, а я не люблю міста, де з “центра” в “центр” не потрапиш пішки. Ці відстані лякають навіть туристів, яким тільки б ходити і пялиться.
Бангкок не затишний. Три рівня естакад і наземне метро, все це виглядає як картинка із Футурами.
Бангкок еклектично красивий. Височенні торгово-офісні центри і готелі поруч із віллами і двоповерхівками над каналом, де на балконах сушиться білизна. Це місто найкрасивіше з висоти і з води. Тому звідси і почнемо:
1. Підкорити хмарочос (або хоча б золоту гору)
Бути високо в Бангкоку не складно. Здається, все тут про те, аби заманити тебе повище: бари, сади і басейни — все над землею, особливо якщо ти фаранг. Ми повелись на буфет у Baiyok Sky Hotel, купували через klook (хороша взагалі штука, якщо не хочете заморочуватись з самостійною організацією). За 700 бат можна поїсти скільки влізе на 76 поверсі з вікнами до підлоги, а далі піднятись на оглядовий майданчик по колу на 77-му і ще вище, аж на 84-й, де немає вікон взагалі, ще й покрутять тебе по колу. Ми прийшли в 17.30 і залишились до темряви. Ідеально.
Байок — не найвища будівля, є ще King Power MahaNakhon. У них є скляна підлога і вхід коштує 850 бат, без буфету, тільки вхід. Бат, нагадую, трохи дешевший за гривню, 1 доллар приблизно 30 бат.
Але 80-й поверх — це якось навіть трохи занадто. Можна ті самі гроші пропити в барі десь на 60-му чи навіть 30-му. Можна навіть в бар на щасливі години потрапити перед заходом сонця і пропити половину. А можна в гості до знайомих в кондо, там зазвичай і сад на даху є, і басейн, і тренажерний зал. І не сказати щоб вид був чимось гірший.
Скромний варіант висоти — піднятися на храм Золота Гора, він же Ват Сакет, всього на всього за 50 бат. Підніматись не складно, сходи дуже красиві. Дзвіночки продзвенять вам всі вуха, але краєвиди того варті. Тим більше, туристів тут в рази менше, ніж у більш центральних храмах, особливо зранку. В Бангкоку скрізь краще бути рано вранці або на заході сонця. Інакше можна здуріти від спеки.
До речі, про більш центральні храми. Є тут кілька: і з лежачим Буддою, і золотим (цей не в центрі, а біля китайського кварталу), і з смарагдовим (Wat Phra Kaew). Останній от прям найсвятіший, і квиток у нього продається онлайн разом з квитком у Grand Palace за 500 бат для фарангів. Ну і ще там всюди черги і натовпи. Тому я собі вирішила, що не сходить у найсвятіший храм — не соромно.
2. Покататись на річковому громадському транспорті
Кажуть, в БКК зручно жити біля наземного метро, ака BTS, або хоча б біля підземного, ака MRT. Але по-моєму, найкрутіший транспорт — це річкова маршрутка. Їх є два види: кораблики, які ходять по каналам-клогам (ними можна доїхати, наприклад, із старого центру в бізнес-райони швидше, ніж будь-яким іншим транспортом) і експрес по річці Чао Прая (можна просто кататься, красіво). Обережно, і там і там вам будуть сватать туристичні маршрути за дорого.
3. Охолонути в торговому центрі.
Іноді здається, що по центру Бангкока можна пересуватись, не виходячи з торгових центрів. Вони мене лякають: черги в гучі, забагато вибору, цінники $$$$. Але з іншого боку, тут є кондиціонери і можна нічого не купувати. Так, я прекрасно зависла в книжковому магазині в Сіам Парагон. Більшість книжок там англійською і мають розпакований екземпляр, навіть якщо це ілюстровані видання. Сиди собі, роздивляйся.
4. Покататься на велику
Нє, по самому БКК я б не їздила, то треба вміти. Але можна виїхать на Банг Качао і потрапити в джунглі. Ми переправлялись з на північний бік острова, тут. Ці низенькі човники — самі по собі класний експіріенс. Тут же на пірсі можна взяти велик (50–80 бат на день, залежить від пірса) і поїхати в джунглі.
По вихідних на острові працює Floating Market. І хоча флоатінг він тільки номінально, потусуватись там все одно прикольно: можна самим поїсти, можна погодувати рибок із соски. До нього можна добратись по звичайній дорозі, а можна — по вузеньким “підвісним” бетонкам: часто без огорож, півметра над землею, над тобою — зелень, під тобою — ймовірно болото. Слабонєрвним йти пішки.
5. Їсти на базарі в Чайнатауні
Бангкок дуже базарний. Але найцікавіші його базари — на вихідних і в єбєнях, ми до них майже не добрались (крім острова). Вирішили, як і з храмами, бачив один — бачив їх всі(хоча на klook є класна екскурсія на три базари і цілий день). Шопитись ми не дуже любим, особливо по спеці, а от їсти — наше всьо.
Тому ми попхались в Чайна Таун ака Yoawarat Road. Цей квартал видався нам чомусь найзатишнішим. Місцевий базар взірвав мозок чаями і гадами, але їли ми качку з рисом=) На klook знайдете мільйон варіантів фудтурів, хоч тут, хоч на будь-який інший базар. Не знаю, не пробувала, але якщо маєте час і натхнення, розкажете.
Золотий Будда, до речі, тут же. Так, повністю із золота. Не зайшли і трохи навіть соромно. А ще тут є найстаріший китайський храм в Бангкоку. Кажуть, теж вартий уваги.
6. Пошукать варана в парку Люмпіні
Ми жили біля цього парку і він просто класний, велетанський і тихий. Андрій там бігав, а я просто тусувалась і шукала динозаврів. Зранку і ввечері тут купа бігунів і інших спортсменів, біля води можна зустріти варанів, а в самій воді — черепах і лебедів-катамаранів. Вдень — спекотно, як і всюди.
7. Безсовісно і безкоштовно юзать класпас
Хай за нього платять свої мільйони місцеві. ClassPass — це додаток, через який можна купити тренування в різних студіях. При реєстрації за інвайтом (от вам інвайт, так і бить), ви отримаєте 40 кредитів на два тижні (хоча данні про кредити за запрошенням різняться). Далі — вибирайте що на вас дивиться. Я, наприклад, сходила на йогу, rowing (це там де грести як у човні, тільки на тренажері) і аквабайки (сайклінг у воді). Фіг би я таке шукала в Києві, а тут можна, екзотика. Головне — не забути скасувати підписку потім, бо при реєстрації треба авторизувати карту. Це трохи морока, але воно того варте.
Перед поїздкою я перечитала купу гайдів по Бангкоку, але я не зробила й половини: чи жарко, чи влом, чи дорого, чи далеко. Пройтись по Као Сан роад і не вразитись — не соромно. Не потрапити на жоден із розрекламованих базарів вихідного дня— не соромно (хоча і потрапити не соромно). Не сходить в королівський палац і в храм смарагдового Будди — не соромно. Здається, я в цих своїх подорожах геть втратила сором і забила на головні туристичні принади.
