Інтев’ю з резидентом: Історії. Лілія Гнатів

В цій серії інтерв’ю ми будемо розповідати історії наших резидентів, таких різних, але водночас однаково мотивуючих нас рухатись вперед та змінюватись на краще.

Лілія Гнатів, Business Development Manager у GoITens Lviv, освітній ІТ-платформі для підлітків віком 11–17 років. Ділиться своїм секретом про роботу з підлітками, та особистими критеріями успіху, якими керується в житті.

Розкажи, будь ласка, чим ти зараз займаєшся і як до цього прийшла?

Я дуже багато пробувала. Я вважаю, щоб визначитись з тим, чим ти насправді хочеш займатись, потрібно спробувати максимально багато і зупинитись на тому, що тебе драйвить в цей момент часу. Якщо це тримає тривалий період, то ти себе знайшов.

Почала пробувати різні штуки ще зі школи: займалась від найбільш творчих речей (малювання та гри на гітарі, гри в аматорському театрі та створення декорацій), до роботи офіціанткою в родинному кафе, та організації шкільних зустрічей.

Джерело: http://bit.do/dQT4a

Крім того, я добре вчилась, дуже хотіла закінчити університет на червоний диплом. Не знаю, чи це велике досягнення, але я це зробила.

У мене була сильна соціальна складова мого життя. Це волонтерство, при чому в дуже різних проектах: це і Lviv Fashion Week, і Форум видавців, і великі конференції. Там ти знайомишся з багатьма людьми, ти стаєш такий open minded, бачиш різні сфери, пробуєш. Згодом тебе помічають різні люди, ти набираєшся досвіду. І десь на курсі четвертому я вирішила, що мені набридло вчитись, і закінчивши університет, не хочу довго шукати роботу, або сидіти і чекати, коли вона до мене прийде. Я почала подаватись на різні стажування і так потрапила у бізнес-інкубатор Startup Depot. Це було моє перше стажування. Так мене взяли на роботу. Працювала там проектним менеджером декілька місяців. Після того ми з моїм тодішнім керівником почали відкривати iHUB.

Джерело: архів iHUB Lviv

iHUB — це був мій перший масштабний проект, яким насправді я дуже пишаюсь. Зараз для мене оце власне те третє місце (цей термін використовується для місця, де ти можеш поєднувати і роботу і відпочинок). Я хотіла його зробити таким, щоб мені тут було комфортно працювати. Думаю, в мене вийшло, тому що після того як я залишила посаду керівника iHUB-у, я все ж продовжую тут працювати із своїм новим проектом та новою командою.

Джерело: архів iHUB Lviv

В iHUB я пропрацювала близько півтора року. Спочатку займалась всіма ремонтними роботами, організаційними процесами, відкриттям, ми залучали перших резидентів.

А влітку минулого року мені запропонували займатись освітнім проектом. Це була неочікувана для мене пропозиція, оскільки на той момент я не шукала роботи, і не розуміла насправді, чи добре з цим справлюсь, тому що не дуже вірила у підростаюче покоління. Зараз це звучить смішно, бо це те, що мене найбільше заряджає.

«Ой, та чим вони там цікавляться? Іграми? З ними немає про що поговорити.», і так далі.

А на співбесіді мене моя CEO питає: «Як ти ставишся до дітей? Тому що основна вимога — це любов до дітей», а я така: «Так, я люблю дітей», а сама в голові: «Ой, що ти робиш? Як ти будеш з ними працювати?» Але пройшов час і, коли ми запустили першу групу, буквально з першого заняття я зрозуміла, що це напевно те, що є в кожного всередині — віра в майбутні покоління. Просто потрібен час, щоб це прокинулось. Так я несподівано для себе стала тим ким є зараз.

Джерело: http://bit.do/dQT4g

Я працюю з підлітками в інноваційному освітньому проекті, курую GoITens у Львові. Загалом, моя посада звучить як business development manager, тобто я займаюсь розвитком мережі і у інших містах. Цієї весни запускала Одесу. Щоб не працювати тільки у сфері ІТ, ми займаємось також розробкою нових продуктів. В ході нашої роботи зрозуміли, що в підлітків є зацікавлення в дуже різних, і зовсім інших сферах. Якось так я і стала тим ким є сьогодні :)

Якщо говорити про проект, яким ти зараз займаєшся (GoITens Lviv), чи важко тобі працювати з підлітками? Які твої враження від роботи з ними?

З підлітками працювати завжди важко. Нове покоління воно зовсім не таке як ми. От тобі здається, що ти легко до них підійдеш, знайдеш спільну мову, але вони мають зовсім інше бачення життя, інші цінності та пріоритети. Коли починала з працювати підлітками, в мене не було глибокого досвіду в тому, тому було складно. І труднощі будуть випливати завжди, бо до кінця їх вивчити не можливо. Вони дуже динамічні, але найбільше щастя, яке я отримую від роботи — це власне в тому, що вони такі і є, що вони інші ніж наше покоління, що вони максималісти, що вони хочуть все і зразу. Ти заряджається від них цим відчуттям максималізму — це власне те, що вони мені дали за рік роботи. Зараз я набагато повніше живу і мені це подобається.

Насправді, класно те, що в них не має цього фальшивого світу як в дорослих, вони дуже прямо висловлюють свої емоції. Та коли їм щось не подобається, вони підійдуть до тебе і скажуть: «Слухай, щось ви фігню робите».

Джерело: http://bit.do/dQT3Z

Коли їм щось подобається, вони дуже яскраво на це реагують: обіймають тебе, запрошують разом грати настільні ігри, ходити гуляти. Це зараз рідко зустрінеш у світі дорослих. І я б хотіла, щоб дорослі вчились цього від дітей — бути прямими і щирими. Щирість — це дуже класна їхня риса.

Що тебе загалом мотивує рухатись вперед? Які мотиватори в тебе є в житті?

Я людина, яка орієнтована на результат і не дуже люблю виконувати одноманітну роботу. Коли переді мною стоять якісь високі цілі, я прокидаюсь зранку і розумію, що буде важко, але буде нереально цікаво. Якщо я це втілю — буду пишатись собою, своєю командою, нами буде пишатись ще хтось крім нас і ми зробимо світ трішечки кращим. Тоді я дуже заряджена йду робити все, що потрібно.

Які для тебе головні критерії успіху в роботі? І загалом що для тебе означає успіх?

Успіх — це коли ти отримуєш задоволення від того, що ти робиш, та напевно, успіх, коли ти ввечері приходиш додому, лягаєш у ліжко і розумієш, що цей день пройшов не дарма, що ти був щасливий і продуктивний цього дня і навіть крутіше, коли ти зробив трошки щасливішими інших людей.

Де ти бачиш себе в майбутньому? Що ти б хотіла робити далі? Чи є така собі довгострокова стратегія?

Зазвичай в мене цілі досить короткотермінові. Я динамічна, така людина моменту. У мене немає дуже довгострокової стратегії. Звичайно, круто було б мати свою компанію. Скоро їй буде 1,5 роки, моїй маленькій компанії, моєму маленькому бізнесу. Але наразі мені подобається те, як я живу і те, чим я займаюся.

Джерело: архів iHUB Lviv

Не можу сказати точно, чи буду займатись цим, наприклад, ще пів року, чи ще 10 років. Якщо ця сфера буде кидати мені великі виклики, які я буду готова приймати, тоді буду працювати з цим до кінця життя. Якщо зрозумію, що перестаю себе реалізовувати, що перестаю рости і мені не цікаво — почну займатись чимось іншим. А довгострокової стратегії немає. Magic is in the moment.

Повертаючись до того, що ти розповідала про iHUB, чому вирішила залишитись тут працювати? І що загалом для тебе коворкінг?

Я залишилась працювати в iHUB, тому що для мене це не просто робоче місце, це щось більше. Це спільнота людей, з якими ти працюєш і дуже зближуєшся, де ти завжди можеш знайти підтримку і допомогу, де ти приходиш зранку на кухню і можеш обговорити цікаві новини, де, коли в тебе поганий настрій, тебе завжди можуть підтримати, де збирається величезна концентрація дуже заряджених людей. Кожен з них робить щось важливе і цікаве, вони всі з різних сфер і в цьому найбільший кайф. Коли тобі потрібно поговорити з програмістом, то ти просто піднімаєшся на 2й поверх і кажеш: «Порадь мені, будь ласка, як краще на JavaScript зробити ці речі». Якщо тобі потрібно поговорити з маркетологом, будь ласка, він теж є серед наших резидентів. От в цьому і найбільший кайф у спільноті. Це перше, що мене найбільше тримає в iHUB, і думаю, буде тримати завжди.

Джерело: архів iHUB Lviv

Другий дуже важливий фактор для мене — це комфортні умови. Коли я приходжу в приміщення і розумію, що мені не потрібно думати про те, чи швидко працює мій інтернет, чи є в мене кава, вода, чи зручне крісло — за мене це може вирішити команда професіоналів, якій ми це делегували. І так само про це непотрібно думати моїй команді, яка працює над іншими завданнями — тоді це просто ідеально. Тому нам підходить робота саме в коворкінгу, а не в офісі. Третім важливим фактором є події і нетворк інших людей, яких притягує це місце. Крім того, що в нас є свої події, які дівчата з iHUB організовують, так в нас є ще зовнішні події, на які приходять теж класні нові люди. З ними можна знайомитись, з ними можна говорити, з ними можна вирішувати якісь спільні питання в твоїй поточній роботі, чи в інших проектах. Крім того до нас часто заїжджають іноземці, які розповідають про свої проекти. Мені подобається мати велике коло знайомств, тому це теж класно.

І традиційне питання до всіх наших резидентів: що б ти сказала собі на 5 років молодшій, якби в тебе була така можливість?)

Я б сказала собі дуже багато, я б сіла і провела собі лекцію на 2 доби без відпочинку, навіть з якимись ще майстер-класами (сміється). Жартую, насправді зараз відчуваю, що дуже виросла за ці 5 років, які були. Впевнена, що могла б зробити більше, якби усвідомила декілька речей.

По-перше, якби не переживала за думку інших. Колись воно мені заважало втілювати свої маленькі і великі мрії, зараз вже розумію, що мої мрії це мої мрії, і на них не повинен впливати зовнішній світ, тому, Ліля 5 років тому, не звертай уваги на те, що говорять тобі інші.

Ще одне — не боятись ризикувати. Це вміння пробувати, помилятись і вставати. Воно прийшло до мене не так давно, а коли я була молодша, то думала, що після поразки встати дуже важко, тому залишала багато сфер, в яких себе пробувала.

Ти стикаєшся з порогом, зазнаєш поразки і такий: «Ой ну це все, це не моє». Насправді треба вміти перейти пороги, тому що нічого просто так не буває в житті. Це те, що я зрозуміла за останні роки, що ріст може бути пов'язаний тільки з болем в прямому і в переносному значенні цього слова. Якщо ти розвиваєшся, то це не стане твоїм маленьким кроком, коли ти піднявся на сходинку і тобі все легко. Ти будеш зустрічатись з багатьма факторами, від яких тобі буде неприємно, від яких тобі буде боляче, фізично чи морально, і те що ти розумієш, що цей біль чекає на тебе і вмієш його прийняти, піти далі — це теж дуже важливо. От це напевно все що я б хотіла собі сказати з основних моментів, а так та майстер-клас на два дні :)