Розподілене управління: кейс для України
Здається, що прагнення до свободи й автономії в українців у крові. До того ж, у 21 столітті, коли інформація, капітал і робочі відносини не мають кордонів, ця риса набуває нового значення. Ми певні, що це вже надає відчутну перевагу нашим громадянам. Та чи всі можуть грати за правилами децентралізації?
“Українське суспільство не є «турецькою галерою», воно є зграєю козацьких чайок. Але велике завдання в тому, щоб ці чайки не розплилися хто куди. Щоби вони, попри відмінності, діяли спільно, коли цього вимагає історія” — Спілка Першого Грудня
Що таке розподілене управління
Розподілене управління — це ряд принципів та методів, що дозволяють координувати прийняття легітимних рішень і досягнення консенсусу. В таких системах всі учасники мають однакове право голосу без центральних влади чи ієрархій. Системи ці масштабуються без втрати ефективності, а в окремих випадках навіть підсилюються, коли додається більша кількість учасників.
“Замість ієрархічної структури з юридичними канонами, якою керують люди особисто, децентралізована система передбачає правила, які записані напряму в код, та активуються автоматично через блокчейн” — Віталік Бутерін, співзасновник мережі Етеріум
Головним викликом є імплементація та підтримка змін у таких організаціях. Адже коли немає однієї особи, яка приймає рішення та розподіляє ресурси, менеджмент у таких організаціях відбувається через сигналювання, пропозиції та розподілене прийняття рішень.
“Управління — це процес започаткування й підтримки легітимності процесу прийняття рішень” — Влад Замфір, співзасновник мережі Етеріум
Відтак, саме управління складається з сигналювання, пропозицій, перегляду та прийняття.
Приклади того, що піддається управлінню:
- Цінності спільноти (монетарна політика, спротив цензурі, непохитність за правилом “код є закон”)
- Бренд, торгова марка
- Вихідний код протоколу, доступ до репозитаріїв програмного забезпечення
Переваги розподіленого управління
“Я вважаю, що сфера управління має бути фокусом для інвесторів у цій індустрії” — Фред Ерсам, співзасновник компанії Coinbase
Більш адаптивне та стійке
Сьогодення можна описати абревіатурою VUCA: volatility, uncertainty, complexity, and ambiguity (наш світ волатильний, непередбачуваний, складний та двозначний). Саме тому негнучка теорія чи усталені практики менеджменту не встигатимуть за цим швидкоплинним світом.
Розподілення управління сприяє швидкому навчанню та постійному експериментуванню. Хоча цей підхід може здатися недосконалим у короткій перспективі, він допомагає стратегічному розвиткові організації. Більш того, розподілене управління уникає “єдиної точки збою” — маємо на увазі ми комп’ютерну мережу чи спільноту людей.
Ефективніше
Ліпшим прикладом будуть фінанси, адже тут присутні цифри, які можна порахувати. Наприклад, криптовалюта біткоїн допомогла прибрати посередників у формі традиційних банків і, таким чином, значно знизити вартість і тривалість міжнародних грошових переказів.
Окрім цього, сучасна система менеджменту також відстає. Зазвичай, рішення всередині організації має бути узгодженим на декількох рівнях ієрархії, тоді як вікно можливостей може бути втрачено або вартість цього рішення перевищить потенційну вигоду. На додачу, люди, які володіють контекстом, зазвичай приймають краще рішення, адже вони залучені безпосередньо.
Орієнтоване на місію
Якщо організація чітко артикулює свої цілі та відкрита до співпраці, вона може органічно приваблювати нові ресурси та людей, мотивованих кінцевою метою. Як результат, часто маємо спільноти стейкхолдерів, де люди разом вирішують власні проблеми.
В такому середовищі на кону стоїть багато, а тому залученість в управлінні є радше обов’язком, аніж опцією.
Виклики та завдання розподіленого управління
Тиранія безструктурності
Більшість мереж створюються під керівництвом людини або невеликої групи людей. Через деякий час вплив поширюється, але початкова група найбільш пов’язаних членів все-таки неофіційно приймає всі важливі рішення. Що зазвичай працює добре, але рідко є чесним до інших, адже виникає питання: хто ті неофіційні лідери і як вони приймають рішення?
Новачки або меншість важко розуміють свою роль та можливості вносити зміни, що часто призводить до виходу останніх зі спільноти. Ось як висловлювала свою тезу Джо Фрімен щодо відносин влади у радикальних феміністичних групах у 60-х роках:
“Ця очевидна відсутність структури занадто часто маскується під неофіційне, непізнане та невідповідальне керівництво, яке було ще більш згубним, коли його існування заперечували”.
Таким чином, прагнення прозорості, уточнення існуючих структур і пояснення чинних політик та правил, особливо коли вони не узгоджуються з проголошеними цінностями, підтримує децентралізацію більше, ніж шкодить їй.
Проблема безквиткового проїзду та створення мотивації
“В економіці проблема “проїзду зайцем” виникає тоді, коли ті, хто отримує вигоду з ресурсів, суспільних благ чи послуг, не платять за них, що призводить до недоотримання цих товарів чи послуг” — Cornes, Richard; Sandler, Todd (1986). The Theory of Externalities, Public Goods and Club Goods.
Проблема безквиткового проїзду пов’язана не лише з відсутністю фінансових прибутків для учасників з низькою часткою в системі. Увага, турбота, підтримка та праця, як правило, ще важливіші і їх не легко стимулювати. Це призводить до низької мотивації до, наприклад, голосування. Відтак, перетікання контролю від прямих користувачів до мотивованих груп може перенаправити інтереси всупереч більшості і суперечити цілям розподілу влади.
Вирішуючи проблему безквиткового проїзду, економісти керуються принципом ефективності Парето. Тобто висуваються ті пропозиції, які зроблять принаймні деяким людям краще без шкоди для інших з точки зору суб’єктивного добробуту. Якщо ми серйозно ставимося до цього критерію ефективності, то будь-яка запропонована домовленість неодмінно повинна відповідати уподобанням залучених людей, яке виявляється через їхню фактичну поведінку.
Звідси випливає, що кінцевим випробуванням будь-якої угоди за правилом Парето буде переконання всіх зацікавлених сторін у тому, що їм стане краще від цього (або, принаймні, не гірше). Тому, неспротив всіх сторін розцінюється як необхідна умова регуляції.
Складність встановлення формалізованих правил
Складність може виникнути, коли правила не мають механізму контролю (приклад: працівники повинні мити руки). Або якщо є труднощі з легітимізацією без центрального органу, особливо проти потужного лобі. Винятки додають свободи, їх позбавлення може не підтримуватися навіть модераторами спільноти. Таким чином, зусилля щодо вирішення проблеми безструктурності можуть бути непосильними.
Критика правил полягає у можливості обійти їх. Навіть якщо більшість членів виконує їх, розуміння, що недобросовісні члени можуть законно порушувати їх, сприймається з розпачем. Тому правила можуть довгий час перебувати в обговоренні.
Це ускладнюється ще більше з уведенням соціальних контрактів, у яких відсутній надійний засіб для вирішення суперечок. Вирішенням цього є встановлення більш загальних цінностей та принципів, фільтрація членів, що їм не відповідають, та віра в добрі наміри інших.
Питання регуляторної та громадської відповідальності
Централізація стала головним рушієм сучасної економіки та соціального розвитку. Переваги порядку та економії масштабу сприймаються більшістю позитивно і їх потенціал ще не повністю вичерпаний. Тож прихильники домінуючої ідеології висловлюються проти зворотнього паттерну, розглядаючи це як шлях до анархії.
Побудова системи на інших засадах не лише зіткнеться з непорозумінням, а також може призвести до реального протистоянням з чинними правовою системою та громадською позицією. Тому шлях змін полягає не в руйнуванні існуючої системи, а в навчанні та інтеграції сучасної системи з баченням майбутнього.
Відсутність усталених практик та прикладів
Резюмуючи, розподілене управління — це еволюційна пропозиція з постійним удосконаленням. Хоча нам поки бракує світових прикладів, які можна було б порівняти з довговічними централізованими системами (експерименти за останні кілька століть поки не набули масового характеру), завбачливі учасники та інноватори продовжують випробувати його це з певним успіхом. Й Україна тут не виключення.
Тільки подальші дослідження та експерименти в цій сфері зможуть підготувати людство до сприйняття розподіленого управління. Попереду чимало критики та помилок, але це природний спосіб навчання.
