Мої думки щодо “Слiди на дорозi” Валерія Ананьєва
Я дуже тривалий час не читав українською, тому я точно більш детально насолодився книгою 😀 ніж зазвичай. Плюс головний герой на рік молодший від мене; на 1см вищий; в мене алкоголіки жили на поверх нижче, а наркомани на два поверха вище мого житла; мій батько мав також свої проблеми; і у мене був кік-бокс, а не бокс. Думаю вагомою відміністю у нас є те, що головний герой прагне до Армії, а я до 9го класу у Службу Безпеки України, проте влітку того ж року я відкрив для себе світ інформатики і суттєво змінив cвої юнацькі плани…
Для мене це були два вечори захопленого читання. Мене більш вразила “перша частина” книги (+- до 130ї сторінки) де через велику кількість співпадінь з моїм життям я занурився в своє минуле. Проте я певний, що майже всі українці нашого віку нажаль побачуть ці сумні співпадіння 😥. Це і пострадянська срака нашого існування, і імпотентна школа, і для чого ти існуєш університет, і корупція, корупція, корупція, та звісно бажання спалити все до піструнів.
Зрештою тієї ночі я не міг спати до 5тої ранку, бо у мене весь час в грудях пекло від прочитаного.
Друга частина — важка, дуже важка. Я не маю такого досвіду, і для мене це як фільм, де на фоні я розумію що це все реально. Є чудова плівка Fury, яка в середині має сцену з дівчиною Емою — це для мене є найкращою екранізацією другої частини книги.
Якби Валерій шукав підзаголовок чи альтернативну назву до книги, то як на мене “Нотатки як я ставав людиною” влучно б підійшли.
Дякую, Валерій, за досвід та за варто проведений час. І велике Дякую тобі за вільне, наше небо над нашою Батьківщиною.
Купити книгу можна тут: посилання.
П.С. Буду радий побачити коментарі щодо описок та помилок.
