Мій перший в житті арт-проект

Передісторія. Один російський митець створив у Києві арт-проект під назвою “Креативна миротворчість” і написав про це у фейсбуці.

Щоб довго не переказувати, додаю скріншот його посту з фб, який він пізніше видалив. Я не встигла зберегти фото з фейсбуку, тому всі фото його акції взяла з його ж сайту. Пряме посилання не даватиму, вибачте, але адреса є на скріншоті. Всі фото з допису, крім першого, звідти.

Зараз дуже багато говорять про необхідність діалогу і примирення. Я теж багато про це думаю. Але, якщо чесно, не уявляю, як це має виглядати у час, коли на сході досі триває війна. Примирятися сьогодні — означає робити це за рахунок чоловіків і жінок, які воюють просто зараз. А ще відкинути цілий спектр сильних емоцій та почуттів, якими пропонують просто знехтувати “задля діалогу”. Мені здається, все, що я можу зробити, це не скотитися до узагальнень і мови ненависті (і дуже ціную, що навіть деякі мої юні студенти намагаються це робити).

Автор зобразив на кутах будівель кілька протиставлень — як одні й ті самі явища називають з російського та українського боку.

Серед іншого це просто грубе і нечутливе втручання у локальний міський простір, яке чомусь назвали “діалогом”.

Коли автор заливав на свій сайт цю фотографію, то назвав файл із нею “война_3.jpg”.
А це “русские.jpg”.

Особливо зачепила ця фотографія. На думку митця, різні версії того, яким чином було збито малазійський Боінг, подає у наших країнах пропаганда, і начебто ці версії рівноцінні.

Процитую Андрія Достлєва з твітера: “Набуває популярності тренд робити арт-проекти про травматичні події в ключі: “Сталося щось жахливе, але мені складно розібратися, що саме і хто винуватий, тому зроблю картинки про те, що всі позиції однакові”.

Не роблю таємниці з того, що історія MH17 свого часу мене травмувала. Але тільки побачивши це фото, я зрозуміла, наскільки. Думка про те, що цей напис залишатиметься на Контрактовій, у місці і у місті, які я люблю, здалася мені нестерпною. Тому вже через пару годин я пішла у магазин для художників, купила там акрилову фарбу і пензля, і вчинила свою першу в житті мистецьку акцію.

А потім поговоримо, угу.

Show your support

Clapping shows how much you appreciated mist.patona’s story.