Чи смердить в селі як люди заможні?
2020 був роком нових вражень для мене, оскільки через пандемію, я та дружина подорожували тількі в Данії. Загалом у нас було три поїздки:
- 🚲 Hillerød — Gilleleje — Tisvilde — Lyngby: 107 кілометрів у двох на велосипедах
2. 🚗 Copenhangen — Odense — Aalborg — Skagen — Århus-Lyngby: четверо друзів на два дні автомобілем
3. 🚂 🛳 Copenhagen — Ballen: новорічна поїздка на 3 дні данськими Мальдівами 🥶
Де були прогулянки місцевими селами та полями:
Саме тут, я нагадав свій давній похід Тернопіль — Шманьківці: 79 кілометрів, які я та мій близький друг подолали пішки за один день у 2010-му.
Отже, чому у “глухих” данських селах відсутній сморід від гною? Де в Україні всюди затягує гівеньцем?
Чому хутір з чотирьох будинків недалеко від мене виглядає ось так?
А хутір в Рівненській області, де я бував — це машина часу на якій написано «останній житель помре у 2030му, і можна вже не ремонтувати асфальт».
Чому на острові Samsø на 3 села є 4 дизайнерських будинки. А в моєму селі на стадіоні місцева баба випасає корову, бо їй далеко на поле гнати, от і насрано там.
На перший погляд все це риторичні запитання, проте сьогодні я зрозумів що ні.
Ми, українці маємо давню традицію жити з тваринами. Також ми зберігаємо старовинну традицію, мати свої бурячки…
Економічно це немає ніякого сенсу. Щоб мати рентабельний бізнес «свинарства» треба вирощувати від 50 та більше одиниць, це будь хто в темі може розказати.
Чому ми продовжуємо передавати постулат нерентабельності – продовжить бути для мене загадкою.
П.С. Буду радий побачити коментарі щодо описок та помилок.
