Солодкий ефір реальності

Я відчуваю брехню. Я відчуваю жахливе відчуття у роті, яке настільки неприємне і бридке, що хочеться запити будь-чим, що нейтралізує присмак. В голові думка про це все літає та літає, і коли задумаюсь про щось інше і згадаю про тебе, то мене аж коробить. Обличчя кривить, наче я побачив гидку зелену ропуху. Момент гніву заливає мене, хочеться розтрощити спогади про тебе, щоб дрізками розлетілися на тисячі світлових років і я ніколи не згадав про те, що було. А ще я терпіти не можу зраду, якою б вона не була. Я відчуваюю її. І твої відмазки мені тільки ще більше роблять боляче. Вони вивертають тебе назовні, показують яка ти є — жорстока, черства і груба людина. Смішно тобі? Хизуєшся? Поїж іншу людину, а від мене відчепись. А очі твої. Хитрі, злі і чорніші від чорноти, хоча колір їх інакший. Прийшла у моє життя і ніяк не можеш з нього піти. Зла ти і невзаємна.