Де зникла древня магія?

Сьогодні купив легкий ноотропний препарат на базі Ґінґко і це саме… трохи завис від кількості симптомів, від яких листя цього чудо-дерева позбавляє.

Крім терапевтичної дії в статті також вказувалось на велику пошану, якою користувалося в давнину це дерево, як буддійські монахи висаджували його біля храмів і ще в 2800 рр. до н. е. (тобто 4800 років тому) використовували в лікувальних цілях цілителі.

То ж я подумав (а недавно я трохи зачитувався рунами та супутньо скандінавською міфологією, бо вони виявляються — нероздільними), скільки ж всього навіть 80–120 років тому знали й пересічні люди, не кажучи про знахарів та шаманів камʼяного віку (який до речі і досі триває, наприклад, в Амазонії).

Так, не було Інтернету та Вікіпедії, але й не було телевізора й фільмів, було більше роботи, але й вільний час кудись треба було дівати, діти змаличку вчилися про бозю, про дерева, про таке буденне, але таке колосальні, як для сучасних людей, обʼєм данних. Що говорити, навіть якісь прості вузли, на які зараз ніхто не звертає уваги, мали захищати від вроків, лікувати (мед. вузли), нагадувати, передавати послання, тисячі використань. А дерева, рослини, ті ж самі малюнки. Чоловік, якій викарбовував «ялинку» дейвасів (ᛏ) на списі букв. поринав в міф, як ми в круте кіно ;-)

Звичайно ж і принцип маятнику (привіт Зеланде, вибач, але то не твій авторський термін) всі розуміли не на словах, люди мерли багато і часто. Вікканський закон троєкратного повернення, був не якоюсь абстрактною вказівкою надрукованою в „Урядовому Курʼєрі“, а був невідʼємною реальністю. Шаман знав — хочеш теплої та мягкої зими? — Тоді в іншому місці будуть шторми та люті морози.

Звичайно, було купа уловок і оговорок, можна було щось замінити камінцем з руною, десь крапнути кровʼю чорного півня. Діти вчилися взаємодіяти зі Світом через казки про героїв, які хитрощами здобували свого, через загадки та головоломки…