ЕД

До мене вночі явився привид.

Привидеса, власне.

Вона була сексі. Її образ — лице, фігура і загалом готичний стиль — нагадали мені про мою першу дівчину, з якою, втім, я ніколи не мав сексу.

Тому злякавшись і схвилювавшись лиш на коротку хвилю, я швидко заспокоївся вже стоячи на рівних стовпом посеред ліжка.

Привидеса, плавко левітуючи вниз, звільна простягнула до мене бліді руки. Наближаючись, вона пильно дивилася на мене, ніжно та з якоюсь такою холодною пристрастю.

Так, без сумніву виглядала кап-у-кап як моя перша дівчина в старших класах, Міранда. Ті самі густо обведені чорним очі, тонкі нитки общипаних бровисьок, кирпатий ніс з кільцем у правій ніздрі. Готичний мейк, прикид напів-шльондри.

Може це сталося диво, аби я закінчив наші стосунки як вони мали б закінчитись?

У всякому разі я нараз відчув внизу як мав би відчути в такій от ситуації.

Я взяв її руку. Холодна й суха.

Я мимоволі здригнувся.

Міранда морозно всміхнулася, забрала руку й приземлилася на постіль. Вмить спустилася навколішки. Ну, стартанути процес того вичерпного закінчення стосунків.

Ще за мить я відчув злегка вологий теплий доторк внизу.

“О так!” — я скрикнув.

“От блядь!” — я заволав, коли тепле й вологе розповзлося гаряче-мокрим. “Мені треба до лікаря!” — вкінець прокинувшись, я виявив, що знов намочився коли спав.

В моїй тюремній камері густіла глупа ніч. Окей, ніби ніхто не почув як я волав.

Я хутчій одкинув ковдру, встав і перевдягнув труси. Тепер тре ще змінити постіль.

Коли я закінчив, то зрозумів, що спати вже сьогодні не буду. Я присів на краєчок нар і вглядівся в темряву. На думку навернувся образ загиблої Міранди. Гарна дівка була.

Та чи варта вона була того, аби сидіти тут — усе життя? Чи варто все це було тої спроби? Я ж навіть не спромігся їй тоді вставити.

Це текст для завдання курсу Creative Writing. Оригінал написав англійською (курс американського універу). Це — розширений автопереклад.

Оригінальна публікація на моєму блозі https://blog.bebyk.me 17 липня, 2019.