Дрони — як приклад того, які зміни нам треба.
Неочевидні речі про економіку, державне управління та волонтерство.
Направду, в нас багато чого є, але про це мало хто знає. Що добре. Що дуже добре, бо чим менше знають, тим ціліші виробництва та, головне, люди.
На сьогодні, є купа дрібних та не дуже, майстерень, що щось роблять. Роблять як за гроші донаторів, так і за державні кошти (ужас, навіть таке є, да).
Чому взагалі з’явились волонтери, окремі фонди, інціативи? Бо державні органи не виконують основну функцію: швидко та оперативно реагувати на зміни. Волонтери швидкі, мобільні, незалежні, можуть постійно змінювати форми та методи взаємодії. Будь-яка державна структура в таке не вміє. І це скрізь таке у світі. Державні структури завжди будуть програвати у швидкості приватним структурам. Це — ок. Це — нормально.
Повертаємось до дронів. Так от, поки державні структури розгортаються, їх функції беруть на себе волонтери та приватні структури. Суспільство надає ресурси у вигляді людей, грошей і навіть логістики. Тобто, там де треба швидкість та ефективність — треба пускати людей.
Держава потрібна ж в іншому. На прикладі тих же дронів, військовим потрібні уніфіковані платформи, щоб їх можна було швидко розгорнути, швидко навчити, швидко обслужити/відремонтувати. Тобто, на державному рівні уніфікація потрібна рівно для того самого — щоб забезпечити швидкість виконання завдань.
Коли у вас уніфіковані платформи для військових — це значно спрощує життя військовим.
На сьогодні у нас невеличкий зоопарк всього, що одночасно існує на фронті, все це кодло треба менеджерити та керувати їм, а тут вже починаються проблеми. Окрім того, ті ж самі дрони, це не лише літачки, це боєприпаси, це зв’язок, це протидія РЕБ і так далі. Тобто, це ціла інфраструктура, яка має швидко розгортатись, коли треба, швидко згоратись.
Так от, в ідеалі, поки оперативні дірки закривають умовні волонтери, а по факту — громадянське суспільство, про яке стільки розмов, та виникнення якого досі багато хто ігнорує держава має вкласти гроші та час саме в науково-технічні розробки для серійного виробництва, з врахуванням досвіду, який вже отримали всі ці дрібні розробники.
І у держави є на це ресурс, вона може залучити науковців, виділити їм ресурси і так далі.
Але держава це не може зробити зараз, бо немає ефективного управління, або це управління направлено було на інше.
Саме тому, нам так потрібна вільна економіка, бо якщо в нас є велика кількість підприємців, вони готові ризикувати та вкладати власні кошти, ресурси, власність у захист держави.
В цілому, ці півтора роки постійних донатів кажуть, що люди готові вкладатись в Україну. І роблять це.
Вільна економіка дає величезні можливості та спроможність бізнесу бути мобільним та ефективним і стати на захист державних інтересів.
І подивіться, що цікаво, що сьогодні олігархи вкладаються теж в захист держави, але ніхто з них так само не відкрив високотехнологічного виробництва, все, на що вони сподвиглись — це залучення ресурсів, закривання дірок, так, в них є кошти на це, так, круто, що вони це роблять, але на виробництво фантазії в них не вистачило.
Проте, такої фантазії вистачило у дрібного бізнесу, що не має джерел фінасування, тому, його розробки за 1,5 року ще на стадії експериметальних зразків, або невеликих серій, які складно удосконалювати саме через відсутність ресурсів, які є у державі.
Бо ті ж самі приміщення держава не виділяє таким майстерням, або виділяє дуже рідко коли. Не знімає податкове навантаження, не дає грантів, не бронює їх співробітників, не дає знижку на комунальні послуги або не допомагає провести комунікації для них. І так далі, і так далі.
Це при тому, що на сьогодні ще є багато конструкторів радянських часів, яких можна було б зібрати і дати їм роботу за спеціальністю.
Окрім того, в нас шалений брак інженерів та не лише. За цей час, держава могла б відібрати тих же студентів, відправити на навчання за кордон, для того, щоб вони повернулись сюди зі знаннями. І так далі, і тому подібне.
Отже, я до чого. Я до того, що якщо прибрати недоліки державних органів, то ми маємо розуміти, що вони всі завжди будуть програвати у мобільності та швидкості. Тактично, швидше діють люди поза системою.
Але в стратегічному плані, державні органи важливі. Держава має значно більше ресурсів та можливостей для реалізації великих проектів, які розтягнуті в часі. Держава має уніфікувати, систематизувати і так далі.
Але на сьогодгні ми навіть не маємо перекладів свіжих стандартів ISO, я вже мовчу за стандарти IEEE, про які мало хто знає.
А вони потрібні. Сидять цілі інститути, які зараз я хз чим вони зайняті. А їх у державі, багато. І не те, щоб там ідіоти сидять, але самі вони не проявляють ініціативи і держава перед ними не ставить завдань.
А там купа людей, які роблять ніхуя, вибачте. Бо, умовно, нам не дали наказу.
Отже, якщо ми говоримо про зміну управління в нашій країні, то нам точно треба:
– вільна економіка, для того, щоб у бізнесу та населення були можливості в критичні моменти підхоплювати задачі, з якими не справлється державний апарат;
– система державного управління, яка сприймає суспільство як сюзника, а не як ворога;
– людей, які йдуть у цю систему не для власного збагачення, а для реалізації складних проектів на рівні держави, отримують досвід такого управління і дуже потрібні потім бізнесу, який звичайно мобільний, та швидкий, але якому треба вміти в довгу стратегію та реалізацію складних проектів;
– зміна нормативки, яка зарегулювала ті ж самі державні органи так, що їм простіше інколи нічого не робити, аніж зробити.
І перший крок на цьому шляху, як не дивно, це якраз вільна економіка. Тобто, коли ти швидко та легко можеш заробити гроші не будучи в державній структурі, тобі не треба мутити мутки, домовлятись з кимось та постійно ризикувати тим, що по тебе прийдуть, якщо ти не зробиш, що потрібно.
В нас є політичні свободи, зараз нам треба економічні свободи. І це останнє, за що тримається вся ця стара система, бо вона саме обмежує економічні свободи. Вона сидить на “дозволах”, вона вирішує, хто буде заробляти в цій країні, а хто — ніт, кого ми будемо карати, а кого — ніт.
І всі скандали останнього часу, саме про це — ми хочемо мати можливість керувати нашими фінансами швидко та ефективно, мати можливіть їх скеровувати на ті задачі, які працюють на країну в цілому, на наше виживання та існування.
І у суспільства немає ніяких можливостей впливати на це, окрім резонансу. І то, ще не факт, що щось зміниться, бо важелів впливу під час війни в людей не так і багато.
Та я вірю, що ми вже не відступимо в цьому моменті, бо якщо ми залишимо як є — це нас знову приведе до втрат та війни, буквальної чи фігуральної, не важливо. Але поточна система нас постійно буде повертати в точку виживання, а не розвитку.
А ми хочемо не просто вижити, але й жити далі. Ми вже вижили, і ми піднімаємо питання про те, що ми збираємось жити далі, і жити ми хочемо добре. А для цього нам треба позбавлятись паразитів, незалежно від того, чи хочуть цього паразити ;)
#дрони #виробництво #державнеуправління #суспільсвто #зновунеочевидне #людинознавство
