Національні архетипи. Частина перша.
Умовно коротка стаття про систему національних архетипів. Тут я стисло передаю суть кожного архетипу без детальних подробиць, але цього достатньо, щоб зрозуміти загальний концепт.
Чому я взагалі взялась за цю тематику? Бо в нас є проблема з самоусвідомленням. Ми (суспільствто) користуємось чужими пояснювальними схемами щодо нас, нашого характеру, його опису та аналізу. Я вважаю, що це хибний підхід. Окрім того, чужі символічні системи повністю ігнорують нашу дійсність та локальні особливості.
Саме тому, в нашому інфопросторі циркулює багато тез, які ми повторюємо як мантру, але які не дають розуміння чому відбувається саме так? Які причини? Що з тим робити? Як це можна виправити?
Нам потрібна наша символічна система, якою можна оперувати і яка дійсно допоможе налагодити комунікації як на рівні людей так і на рівні інституцій.
Тут я не буду розказувати, що таке архетипи, хто такий Юнг і що таке колективне несвідоме. Це ви і самі знайдете :)
Кожен з нас має у собі чоловіче та жіноче, Аніма та Анімус, Інь та Ян, так само і архетипи розділені на чоловічі та жіночі. Тобто, кожен з нас має набір і того і того. Це важливо пам’ятати, бо часто нам хочеться прив’язати арехип до своєї статі і не вивчати інші архетипи. Вірно буде вивчити всі архетипи і розуміти, коли їх проявляти, у яких життєвих ситуаціях, для яких завдань.
Українське колективне несвідоме зберігає багато різних моделей поведінки, від давнини і до сучасності. У ньому навіть є те, що потрібне у майбутньому. Все це проявляється у літературі, легендах, міфах, казках та народній творчості. І у житті так само. Просто ми не знаємо, що туди треба дивитись. І от я звертаю на то увагу, підказую, куди дивитись ;)
Ну і перед тим, як щось змінювати, потрібно описати те, що вже є. Описати його так, як воно є. Лише так ми можемо це змінити. Отже, те, що я буду тут описувати, може бути не завжди приємним та райдужним. Але, на мій погляд, саме такий підхід, дає можливість нам побачити шлях розвитку.
Система національних архетипів містить в собі як жіночі та і чоловічі архетипи. Вона має архетипи-характери, архетипи-сюжети та архетипи-функції (або діяльність). У цій статті я розписую архетипи-характери (архетипи-образи).
Наше суспільство створило базові архетипи, які можна використовувати в різних життєвих ситуаціях. Після того, як вони освоєні, можна переходити до вищих архетипів, які теж мають свою структуру.
Українські архетипи складні. Взагалі, весь набір архетипів-характерів вибудуваний так, що це є по суті схема внутрішнього росту суспільства. А значить, і росту кожного з нас окремо.
Почнемо з чоловічого та жіночого. Перше, на що я звертаю увагу, це те, що суспільство пропонує різні життєві стратегії для чоловіків та жінок. І це важливо розуміти. Детальніше нижче, на картинці.
Нагадую, що ці тези знаходяться у колективному несвідомому. Тобто, воно проявляється, але не завжди усвідомлюється людьми. Як тільки ми починаємо усвідомлювати ці схеми, вони стають операбельними, їх можна опановувати, змінювати та удосконалювати.
Взагалі, наші науковці виділяють чотири основні архетипи без розподілу на чоловіче та жіноче. Це по суті чотири різні набори культур.
В моїй системі виходить, що колективне несвідоме розділяє не просто на чоловіче і жіноче, а ще й відображає історичні процеси. Назви чоловічих архетипів по суті і відображають різні культури. Спочатку, я думала, що “рідного” або первинного чоловічого архетипу не збереглось. І колективне несвідоме несе пам’ять лише про древні жіночі архетипи. Але через рік досліджень та після виборів 2019 року, я “вловила” і цей архетип.
Отже, жіночі архетипи мають власну назву, та відображають характер жінок, які були на цій території. Чоловічі ж архетипи відображають вплив інших культур.
Їхня комбінація дає цілі схеми взаємодії як з собою, так і з соціумом. Кожен архетип заточений для вирішення певних задач. Кожен з них, має свої низькі прояви і високі. Кожен з них має свою історію розвитку через власні сюжети та комплекси. Кожен з них з’являвся у свій історичний момент і мав вирішувати завдання та проблеми, які були актуальні для нашого соціуму в конкретний історичний момент.
Отже, перший архетип – це Мавка. Найдавніший, доцивілізаційний, він навіть до язичницький. Первинна жінка. Природна. Хтонічна, бо пов’язана із силами природи та царством мертвих. Це пам’ять про прадавні часи, яких вже нема. Про те, коли люди були вільні у тому, що вони відчувають і як діють. Мавка віповідає за відчуття. За творчість. Вона живе у магічному світі і не помічає того, бо вважає то нормою. А ми не розуміємо, як то у неї виходить.
Сучасним суспільством вона вважається несповна розуму. Деякі прояви, властиві Мавці, у нас прямо табуйовані. Деякі її особливості засуджуються і ставляться їй у провину (наприклад, нерозуміння правил соціуму та можливість ними нехтувати).
Людина, у якої проблеми з архетипом Мавки, не дозволяє собі відчувати, в неї проблеми з проявом творчих талантів. Така людина буквально не відчуває, чого вона хоче. Проте, у кого Мавка пропрацьована, той завжди відчуває, знає свої бажання, не має проблем із вираженням своїх бажань.
Проблематизована Мавка — це “істеричка”, яку треба терміново заспокоїти, бо як тільки Мавка починає проявляти свої відчуття, це викликає страх, хтонічний страх, який люди не можуть собі пояснити. Тому, їй можна себе проявляти лише у творчості. В повсякденному житті — заборона. Хоча, творчіть теж буває різна. Наприклад, пісня Стасік “Колискова” по суті є не піснею, а оцим дозволом на проживання того, що ми від себе ховаємо + магічний вплив на ворога за той біль, який довелось прожити. Це все разом: і прокляття і проживання, і поховання, і відчуття себе живою, і слабкість і захист себе. Це хтонічна Мавчина магія, яку неможливо проігнорувати. Це страшно.
Наша країна мега чутлива. Наш соціум постійно щось відчуває та не може то артикулювати іншим чином, окрім як “істерично” реагувати на будь які події, що відбуваються навколо. Оскільки Мавка не дуже розуміє цивілізацію як ідею, вона вважає її чимось штучним, неприроднім, то все, що відбувається в межах цивілізації, є для неї чимось незрозумілим. У неї складається враження, що її до чогось силують, змушують робити щось неприроднє. І вона залишає за собою право на спротив. Саме тому, як тільки-но Мавка починає проявляти емоції, всі бояться, що це буде щось таке глибоке і приховане, що ми не витримаємо того. З іншого боку, наше суспільство реагує на незначні події так, наче сталось щось надзвичайно страшне. Дихотомія зрада/перемога добре цю особливість проявляє. Це, до речі, архитипічний сюжет, але про них в окремій статті.
Далі йде архетип Русин. Це чоловічий архетип. Наш, рідний так би мовити. Теж давній, але він якраз періоду перших вірувань. Він і створив ці вірування. Він розробив перші системи, через спостереження явищ та феноменів. Він живе у світі Богів, з якими можна взаємодіяти, торгуватись, служити їм та домовлятись з ними. Він жрець. Він хранитель ритуалів. Він оберігає традиції та древні знання. Він може пояснити Мавці, чому небо гнівається. І якщо Мавка просто відчуває, то Русин шукає пояснення та зберігає отриманий досвід. Мавка відчуває і робить. Русин вірить і служить. Мавка бачить, Русин — називає. Мавка проявляє, Русин – зберігає.
Ці два архетипи допомагають людині проявляти себе у первинні способи: бути відкритим до відчуттів, проявляти своє “хочу”, і вірити, що це “хочу” потрібне світові і має якісь сенси. Якщо у людини проблеми з архетипом Русина, то така людина не розуміє свою систему вірувань. Або не може повірити, що на щось здатна, що може змінити бодай щось у цьому житті. Але якщо Русин пропацьований, то така людина опирається на власну віру, на свій рід, предків, досвід пращурів і може собі поставити якусь “нереальну” ціль, яку врешті досягне, що для інших буде виглядати як диво. Русин живе у світі див та богів.
Нічого вам не нагадує? :)
Проблематизований Русин — це “інфантил”, який чекає на когось, хто прийде і за нього всьо порішає. Він шукає авторитета, покровителя, богів, з якими можна домовитись. Саме тому він довірливий, він “вірить” обіцянкам, чекає, що їх виконають (свою частину договору він виконує, наприклад, голосує), а коли результату нема — він розчаровується. Дива не сталось. Як жити далі – не ясно.
Читати першу частину
Читати другу частину
Читати третю частину
Читати четверту частину
Читати п’яту частину
Автор Катерина Хоптинська
