Національні архетипи. Частина третя.
Отже, як ми бачимо, у нас цілих три архетипи дохристиянських часів –– Мавка, Русин та Солоха. Це давні архетипи, сучасне суспільство не є комфортним для них. Воно тяжіє до того, щоб або витіснити ці архетипи, або якось маргіналізувати їх, примітизувати.
Взагалі, українське суспільство складне, воно не однорідне, має різні традиції у різних регіонах і у ньому постійно точиться боротьба. І боротьба ця активна, не проста і впливає на всіх. Це породжує певну напругу. До цієї напруги додаються зовнішні чинники, історичні процеси та події. Сусіди, які постійно намагаються привнести щось своє сюди і закріпити його тут. Це не є чимось поганим, це просто потрібно усвідомити і враховувати, працюючи з колективами та соціумом.
Українське суспільство добре зберігає пам’ять про виживальницькі схеми за будь-яких умов. Ми несемо в собі не лише пам’ять про травми та поразки, але й про перемоги та способи вижити навіть там, де інші вже б здались. На мій погляд, саме різноманітність наших архетипів і дозволяє нам відроджувати себе знову і знову.
Ми прискіпливо ставимось до досвіду інших, вибираємо з того досвіду лише те, що нам потрібне, а якщо вважаємо, що він нерелевантний для нас — ми його відкинемо. Все нове, що сюди заходить, бурлить тут деякий час, а потім адаптується і обростає нашим культурним кодом. Ззовні здається, що тут нічого не приживається, що щоб сюди не привезли нового — все дарма, ми нічого не засвоюємо. Але це не так. Просто ми дуже практичні і все нове будемо приміряти прямо тут і зараз. Допомогло? Добре, залишаємо і вчимо своїх дітей так, наче так завжди тут і було. Ніт? Тоді не витрачаємо ні часу, ні сил навіть на спробу це якось прилаштувати до поточних проблем. Саме тому стратегічні речі тут “тяжко заходять”.
Ти скажи мені, це на хліб можна покласти? А через пів року? А через рік? Через 10? Та я не знаю, чи ми живі будемо через 10 років!
Так і розводять руками наші вчені мужі, мовляв, народ примітивний, думає лише про своє та про гроші, не хоче розвиватись, думати і рухатись вперед. А народ в цей час думає про те, як всі ці люди далекі від реальних проблем і літають десь там в фантазіях.
Саме тому, Мавка та Русин вважаються суспільтвом дітьми, які нічого самі не вміють. Інфантилами. І в цілому, небезпечними з точки зору виживання. Мавка не зможе “нормально” виростити дітей та доглянути їх, а Русин довіряється всім, хто каже, що має якісь “таємні” знання. Мавка в кращому варіанті – блаженна, а Русин — дурник, якого всі обманюють, обіцяючи йому щось, або фанатик, який покине сім’ю заради неясно чого.
З Солохою складніше. Бо вона таки дійсно шось знає, але, чомусь, зараза така, не хоче жити як всі. Тому, Солоху і бояться, і поважають, і не люблять, і заздрять. Якщо стає біда якась, то до неї біжать за допомогою, але лише у випадку виживання/безпорадності та там, де не працюють правила/норми, де вже нічого з відомого, не спрацювало. Або у випадку, коли треба домовитись з потойбічними силами. Саме тому її бояться, вона не зрозуміло як берез знання, з нею можна спілкуватись, і вона наче нормальна, але ж звідки вона знає як зупиняти кров і замовляти зубний біль? І чоловіки до неї постійно ходять. Відьма, одним словом. Проганяти не будемо, але й жити спокійно не дамо, хай знає, що ми за нею слідкуємо.
Таким чином, ми з вами підходимо до групи архетипів, які найбільш соціально проявлені, масові та яскраво виражені.
Але з ними теж не просто все. Бо вони теж утворились в дохристиянські часи, але зробили вибір в бік християнства. Це важливий момент. Вони відмовились від язичницького способу життя та взаємодії але добре пам’ятають, як це. Саме тому, Мавка, Русин і Солоха дратують їх у чомусь, бо вони такого вибору не зробили.
При цьому, і Кайдашиха і Варяг добре відчувають старі обряди, їх цінність та силу. І повністю відмовитись від них вони так і не змогли, що суперечить новій вірі. Саме вони адаптували нову віру так, щоб вона увібрала у себе ключові моменти традицій. А Солоха це допомогла зробити. Русин же воював до останнього за старих богів. За що і був витіснений на довгий час.
Саме цій групі архетипів важливі дотримання правил та ієрархій. Вони змогли пережити “зміну світу”, зберегти певні традиції, напрацювати правила і змусити всіх їх виконувати.
Це два доволі жорстких архетипа. Обидва войовничі, сильні, впевнені у своїй правоті, безстрашні і готові йти до кінця.
І якщо ви хочете навчитись виживати у нашому суспільстві, чогось досягнути в ньому та зберегти щось важливе для вас, без освоєння цих архетипів не обійтись.
Бо тут в обидвох з’являється Сила, вона різна, але вона вже дзвенить у повітрі. Якщо у Мавки та Русина це більш хаотичні прояви, або пов’язані з несвідомим чи потойбічним, то тут йде мова про прояв власної Волі. Мені наплювати, що навколо, я роблю те, що вважаю за потрібне і так, як я це бачу.
Обидва архетипи цінують Життя. Кайдашиха буквально відповідає за нього. Якщо вона “перетисне” цей потік, то життя не буде всій сім’ї. А Варяг його захищає. Якщо хочете, саме ці два архетипи про класичну сім’ю і то, не зовсім у сучаному розмінні “традицій”.
Кайдахиша у нас найбільш покручений архетип з усіх. Якщо Мавці та Русину не дають проявлятись, то Кайдашиха “забула” про те, якою вона була.
Це Кайдашиха бореться з усіма навколо, всіх критикує, вимагає від них дотримання правил та норм, засуджує та знецінює зусилля інших. Проблематизована Кайдашиха –– це людина, яка кращі роки віддала своїй сім’ї, але за це їй ніхто не подякував. Вона постійно у стані жертви, вона вимагає до себе особливого ставлення та уваги, поваги за її витрачені зусиля. Вона дійсно віддає себе всю на алтар жертовності, але ця жертва нікому не потрібна. І це найбільше її розчарування у житті, з яким вона ніяк не може впоратись. Саме тому вона стає злою, впертою та від неї слова доброго не дочекаєшься.
Але тут я маю звернути вашу увагу на те, що це низький прояв архетипу, який дозволено проявляти у соціумі. Кожен архетип має свою, так би мовити, низьку октаву та високу. Я про це детально розкажу у наступних статтях. Зараз же я хочу вам проявити архетип Кайдашихи в іншому прояві, який ми не так часто бачимо у житті.
Це жінка, сповнена енергією. Вона радісна, сильна, вольова, знає, чого хоче. Вона цінує вірність обіцянкам і сама є вірною ним. Вона цінує життя, народжує нове життя, готова його оберігати ціною власного життя, вона захищає життя. Це не просто усвідомлення себе, чи вміння спілкуватись з іншим. Ні, це вміння жити життя, витримувати всі його прояви, хороші і не дуже. Це здатність не розвалитись в умовах стресу. Зібратись, організувати інших, піти вперед.
На мій погляд, саме Кайдашихи витягнули на собі дітей в голодомор, у війни, у скрутні часи. Тобто, вона дійсно може, умовно, відрізати собі ногу, щоб врятувати дітей. І це буде не інстинкт чи зовнішні обставини, це буде свідомий вибір. Це важливо розуміти.
Варяг — це людина дії. Він взагалі відчуває світ як дію, момент — ось що для нього важливо. Йому важливо бути чимось зайнятим, або воювати, або будувати, або радіти життю. Він не просто діє, йому цікаве удосконалення, майстерність. Саме тому, це не лише військові, але й інженери, майстри, будівельники. Це “добротні” спеціалісти, які знають свою справу, без проблем будуть заробляти гроші власними руками, але ніколи не пробачать хамства та зневаги до себе.
Варяг та Кайдашиха, це парочка яка скрізь наведе порядок, вибудує систему взаємовідносин та правил, буде слідкувати за дотриманням цих правил. Обидва в основі своїй життє-радісні, люблять добре попрацювати, добре поїсти, добре відпочити. Кайдашиха для Варяга не просто пара, це бойова подруга, рівня, жінка, що дає життя його дітям, яких він так само любить та цінує. А він для Кайдашихи опора. Вона і так знає, що вона сильна, та лише з ним вона може розслабитись, бо довіряє йому, знає, що не підведе, бачить таку саму його силу. Їй не треба слабкі, краще вже одною бути.
Ці архетипи про організацію побуту та спільного життя. Вони люблять компанії, спілкування, гостей. Але їм потрібна Свобода. Кайдашисі для того, щоб можна було розширити родину, а Варягу –– щоб розшири сферу свого впливу.
Це їм треба багато землі, великий будинок і купа дітей в ньому. Вони не хочуть ні від кого залежити, вони всього досягають самі. Вони виконують обіцянки, але очікують, що інші цей договір так само будуть виконувати. Варяг дуже рідко піде проти ієрархії, але якщо його не будуть поважати, він просто не буде виконувати накази і ви нічого з тим не зробите.
Це Варяг спокійно може їздити на заробітки чорт зна куди і точно знати, що Кайдашиха на хазяйстві не просто справиться, а ще й захистить його дітей. Варяг полюбляє пригоди та нове, Кайдашиха ж знає як з нічого зробити щось, більш схильна до того, щоб зберегти та примножити. Варяг завжди привозить шось нове для Кайдашихи, а вона знаходить нові способи організації великого хазяйства, дітей, сусідів та найму людей для праці.
І саме ці два архетипи нещадно винищувались у різні історичні часи. Особливо, чоловіки. А жінкам, в умовах постійного виживання, довелось на собі тягнути більше, ніж треба і вони “забули” вже про те, як воно, радіти життю.
Обидва архетипи потребують можливості проявлення своєї агресії та військового хисту. І якщо Варягу це дозволено, то Кайдашисі – ні, і тому вся її агресія випускається на оточення у вигляді скандалів та претензій.
Кайдашиха шпиняє Варяга, що он інші краще заробляють, а Варяг розуміє, що чесною працею він не зможе того досягнути і або йде на служіння системі (силові структури, контролюючі органи), або до бандитів.
Тітушки — це молоді Варяги, які готові заробляти гроші тим, шо треба когось відгамселити. Якщо це направити у потрібне русло, нашу армію реально будуть боятись у світі.
І якщо у Мавки агресія більн несвідома, як стихія, у Русина як продовження волі Богів (праведний гнів), у Солохи–– образа і захист себе, то у Варяга — це завоювання світу, освоєння нових земель, подорожі у невідоме. Кайдашиха ж агресує через надмірний тиск на неї, від неможливості вільно себе проявляти та великої кількості обов’язків, що “висять” на ній. І якщо Варяг не захищає її від несправедливості, від нападок інших, від того, що в неї відбирають, то Кайдашиха перетворюється на жінку, яка тягне лямку, але радості від того ніякої ні їй, ні її дітям, ні чоловікові.
І тут я хочу ще раз нагадати, що в нас в середині є всі архетипи, і чоловічі і жіночі. І в нас багато чоловіків, у яких яскраво проявлені жіночі архетипи. Але про це трохи згодом.
Далі буде ;)
Читати першу частину
Читати другу частину
Читати третю частину
Читати четверту частину
Читати п’яту частину
Автор Катерина Хоптинська.
