Тетяна Лукинюк
Розмови з викладачами
Тетяна Лукинюк,
Викладач курсу “Стратегічний маркетинг” програми KSE MBA, Генеральний директор компанії Red Bull
У вас великий управлінський досвід та більше 10 років у маркетингу, а як розпочиналась ваша кар’єра у маркетингу? Чому вас зацікавила ця сфера?
Коли я закінчила свою першу освіту (у Київському національному лінгвістичному університеті), в мене був період роздумів про те, де я хочу будувати свою кар’єру. Це був кінець 90-х, і боротьба з дискримінацією за статтю в професійній сфері ще не була “на слуху”, тому я серйозно роздумувала, де жінка може досягти успіху. Я тоді визначила фінанси, управління персоналом та маркетинг і пішла здобувати другу вищу освіту у сфері фінансів. Але коли нам почали викладати бухгалтерський облік, зрозуміла, що це точно не те, з чим я хочу працювати. В мене аналітичний склад розуму, але мені нецікаво займатися лише цифрами, а набагато цікавіше спілкуватися з людьми. Єдиний варіант, куди я могла перейти під час навчання, був маркетинг. Для мене це була незрозуміла сфера, але коли я пішла навчатися, то швидко відчула, що це моє.
Мені подобається пізнавати людей, пропонувати підходи для розвитку тих чи інших стратегій, подобається бачити результати своєї праці, а в маркетингу все це є.
Окрім основної роботи (CEO Red Bull), ви викладаєте маркетинг у Kyiv School of Economics та Chartered Institute of Marketing. Чому вирішили викладати? Що використовуєте у викладанні?
Я думаю, що це спадкове. Мій батько 30 років викладає в КПІ. Мабуть, ця викладацька жилка передалася мені. Я почала викладати в 2010 році. Я якраз закінчила свою третю вищу освіту (маркетинг) і спостерігаючи за своїми викладачами з Chartered Institute of Marketing, я зрозуміла, що хочу бути такою ж. І ось це бажання бути схожою на мудрих викладачів, які здатні навчити практиці та зробити з тебе кращого спеціаліста-маркетолога, саме це стало основною причиною.
Окрім того, я завжди шукаю виклики, мені стає нецікаво робити одне й те ж саме. У мене був період на роботі, коли я вже знала все, що від мене вимагається, жодних нових викликів переді мною не було і викладання стало саме таким новим викликом для мене. Мій курс будується на теоретичних моделях. Будь-яка книга про стратегічний маркетинг буде мати десь 60% спільного з курсом. Унікальність курсу у іншому: для кожної моделі або матриці є практичний кейс, приклад, відеоролик, або завдання для студентів, щоб на практиці застосувати ту чи іншу модель. Професійно я вже давно відслідковую різні кейси, які мене цікавлять та які мають великий вплив на світ маркетингу. Тому кожного року я обов’язково оновлюю кейси та приклади. Якщо йдеться про інновації чи великі зміни та тренди — то це здебільшого міжнародні приклади. Якщо ж йдеться про використання яскравих прикладів місцевої комунікації чи використання локальних інсайтів (знання споживача), тоді я використовую українські приклади.
Які у вас враження від студентів та програми MBA в KSE?
Для мене це перший досвід викладання на програмі MBA, бо до цього я викладала для початкового та середнього рівня спеціалістів з маркетингу. Тут я працюю з топ-менеджерами та менеджерами середньої ланки з різних сфер.
Дуже приємним відкриттям для мене стало те, що навіть тих, хто не пов’язаний зі сферою маркетингу, маркетинг дуже цікавить, і вони з величезним ентузіазмом виконують завдання та задають дуже доцільні розумні запитання. Мені навіть стало шкода маркетологів, тому що рівень підготовки там мислення у тих, хто не працює в маркетингу, як мінімум перебуває на такому ж високому рівні або є вищим. А кращими студентами з мого досвіду за звичай є фінансисти.
Щодо студентів, які навчаються в KSE, вони безумовно є вершками менеджменту своїх компаній, адже викладання тут проходить англійською мовою, що дозволяє відібрати кращих.
Якщо ти володієш англійською мовою, у тебе значно ширший світогляд, ніж у твоїх колег, тому що тобі доступний набагато більший перелік джерел, книг та статей.
Кому б ви рекомендували здобути MBA-освіту?
На MBA варто йти, коли у тебе вже є професійний досвід і далі як експерт у своїй сфері ти вже розвиватися не хочеш, тоді, коли ти хочеш розвивати свою бізнес-інтуїцію, розширяти погляд на світ та перспективи, розуміння бізнесу та рости далі. Коли в молодості ми обираємо певний шлях і будуємо там кар’єру, ми залишаємося певний час у тій сфері, але в якийсь момент впираємося у стелю. Це відбувається тоді, коли твоя крива навчання стає вже не вертикальною, а горизонтальною і для того, щоб рухатися далі, потрібно розширювати горизонти. Але це не завжди вдається в рамках своєї компанії — ти не завжди можеш перейти з фінансів у продажі чи навпаки, хоч такі випадки є. MBA — це власне можливість розширити цей горизонт, зняти професійні шори і подивитися на бізнес з точки зору інших відділів, а також подивитися на те, як організовані інші відділи та інший бізнес.
На вашу думку, на якому рівні зараз перебуває освіта в сфері маркетингу в Україні?
Освіту потрібно розділяти на дві складові. Перша — це колишні радянські ВУЗи, і маркетинг там знаходиться на низькому рівні. Те, що студенти вивчають підручник Філіпа Котлера, це — не маркетинг. Особливо, коли викладачі ніколи не працювали в сфері маркетингу і виросли з радянської системи освіти. Ця освіта теоретична, і студенти в результаті не завжди мають уявлення про те, як це можна в житті застосувати. Коли до нас приходять випускники, то перше, про що вони розповідають, це те, що вони розуміють всю теорію, моделі, системи, але водночас не знають простих речей, на кшталт того, що таке бренд-план, які є види друку та формати матеріалів, що таке торгівельний маркетинг, а це те, з чим ми стикаємося кожного дня в житті. Друга складова — це друга професійна освіта. Я маю на увазі тих, у кого день не закінчується о 18.00 тому що вони затримуються на роботі, а тому що вони йдуть на семінари чи майстер-класи, щоб дізнатися більше про сферу маркетингу. На мою думку, маркетинг — це надзвичайно благодатна в цьому сенсі тема для вивчення, тому що і хороших маркетологів в Україні багато, отже і курсів, на яких можна навчитися практичному маркетингу, вистачає.
А на якому рівні зараз перебуває маркетинг, як сфера в Україні, з вашої точки зору?
Тут теж варто робити розподіл по індустріям, адже є індустрії, де маркетинг дуже добре розвинений. В компаніях FMCG-сектору, які виробляють продукти масового вжитку, наприклад, маркетинг перебуває на високому рівні в Україні. Українських маркетологів з таких компаній цінують в Європі, а донедавна цінували і в Росії.
Якщо говорити про інші сфери, наприклад, автомобільний маркетинг чи маркетинг послуг, то тут ще потрібно багато працювати. Звісно, є компанії, які задають тон. Однією з таких компаній є “Фоззі-груп”. Коли приходиш в їхні супермаркети Сільпо, потрапляєш не просто в магазин, а, наче в інший світ. В них є, наприклад, Сільпо в стилі “Джамайка” (в Броварах), є Le Silpo. Також це компанія WOG, яка, на мою думку, обрала дуже правильну стратегію, адже окрім заправок розвиває ще мережу кав’ярень та магазинів. Їх проекти з кавою, кейтерінг, їхні знамениті хот-доги — це все ставить високу планку усій індустрії, як на мене.
Водночас, державні компанії, такі як Київенерго, Київводоканал, будівельні компанії, є дуже далекими від маркетингу.
Я б також хотіла відзначити банківську сферу. На мою думку, там досі немає розуміння того, що лише процентом на депозит вже не привабити клієнтів, і якість банківського обслуговування та розвитку онлайну не є прийнятною. Їм потрібно прийти до того, до чого у свій час прийшли FMCG-компанії, тобто до того, що фінанси, операції, логістика — це підтримуючі функції, а основними функціями є продажі та маркетинг. Доки вони цього не зрозуміють, у них нічого не зміниться.
Як ви любите проводити вільний час? Розкажіть про ваші хобі
Я завжди любила слово — і читати, і писати твори в школі. Це залишилось зі мною на все життя — я багато читаю і пишу статті. Окрім того, я люблю фізичну активність — кататися на лижах, плавати, ходжу в спортзал.
Також мене цікавить мода та мистецтво. Я не експерт з класичного чи сучасного мистецтва, мене більше цікавлять почуття, які я отримую, коли дивлюся на ту чи іншу картину. В Києві я люблю ходити на виставки в Мистецький Арсенал, а за кордоном мене дуже вразив музей Прадо в Мадриді. Я не можу сказати, що мені подобається іспанське мистецтво, але картини Франсиско Гойя викликають емоції, які неможливо забути. Для мене, мабуть, це і є відмінністю між звичайним та хорошим мистецтвом — останнє неможливо забути. Також я люблю інтелектуальні виклики: ми з друзями регулярно ходимо у квест-кімнати та граємо у “Що? Де? Коли?”
А яким книгам надаєте перевагу?
Щодо книг, у мене принципова позиція — я майже не читаю бізнес-літературу.
Я вважаю, що для того, щоб стати кращим менеджером потрібно читати художні книжки, тому що вони розповідають про людей.
Світова практика показує, що компанії досягають успіху не завдяки кращим бізнес-моделям, а завдяки кращим командам. Художні книги дозволяють зрозуміти, що мотивує людей, що призводить до конфліктів, як люди будують взаємовідносини, до чого призводять ті чи інші відносини, як визначити здорові та нездорові стосунки, як відбувається еволюція відносин — це все те, що потім може ефективно застосовувати лідер. Мені дуже подобається письменник Сомерсет Моем, особливо його твір “Місяць і гріш” — це книга про те, як людина, у якої є мета, може бути настільки незрозумілою для оточуючих і водночас зрозумілою для себе. Моя улюблена книга — це “1984” Джорджа Орвелла. Мені здається, ця антиутопія є дуже близькою для корпорацій і будь-якому лідеру варто її прочитати, щоб зрозуміти що таке ієрархія, як вона будується і до чого вона призводить. Мені також подобається книга Еріха Марії Ремарка “Три товариші”. Вона дуже добре характеризує ті відносини, які формуються в правильній команді.
Інтерв’ю провела Анастасія Форіна, Координатор проекту
UkraineReforms
