Тимофій Милованов

Кар’єра, побудована через освіту, а не через зв’язки, емоційно і морально чиста.


Роботи навчилися готувати гамбургери без втручання людини. Скоро професії, які мають чіткий алгоритм дій, будуть повністю автоматизовані. Рутинні навички сьогодні не потрібні. В недалекому майбутньому не столярі і слюсарі будуть “блакитними комірцями”, а програмісти. “Білими комірцями” будуть люди, які вміють приймати рішення в нестандартних ситуаціях.

Щоб побудувати успішну кар’єру, потрібно інвестувати 5–10 років у власне навчання і продовжувати вчитися після отримання диплому, переконаний Тимофій Милованов. Він добре знайомий з системою освіти України і США. Тимофій отримав докторський ступінь в Університеті Вісконсин-Медісон, зараз викладає мікроекономіку та теорію ігор в Університеті Піттсбурга та є Почесним президентом Київської школи економіки. Тимофій розповів про те, як змінюються університети, що варто вчити і чому не варто поспішати з кар’єрою.


На одному з виступів Ви говорили про розвиток штучного інтелекту і про те, що уже сьогодні машини можуть розпоряджатися людським життям. Я хочу поговорити про роль технологій в освіті. Що, на Вашу думку, суттєво змінилося в освіті за останнє десятиліття через розвиток технологій?

Ми стали більш широко використовувати технології: відео, сучасні способи подачі інформації, онлайн тестування. Але загалом, з моєї точки зору, принципових змін не відбулося. Сьогодні є стандартний метод викладання в лекційному режимі з домашніми завданнями. Це стара система, яка існувала вже століттями. Сьогодні також є онлайн освіта, але по суті це той же підхід: ви вмикаєте відео, слухаєте лектора, дивитесь на слайди і після цього складаєте іспити.

Принципових змін не відбулося, з моєї точки зору.

Проте я думаю, це як з новинами. Коли тільки з’явилися інтернет, блоги, соціальні мережі, вони не відразу посунули стандартні засоби масової інформації. Зараз буде продовжуватися певна загроза класичному викладанню від онлайн курсів, але, так само як Twitter і Facebook не змогли замінити New York Times і Washington Post, онлайн курси не зможуть, швидше за все, замінити справжню висококласну освіту в найкращих університетах.

Навчальні заклади з часом повинні відповісти тим, що вони будуть пропонувати більш таргетовані курси. Роль викладача буде в більш індивідуальному підході до студента. Наприклад, у мене буде 500 людей, яким я викладатиму один курс, але він буде диференційованим для різних груп студентів: різні приклади застосування, завдання, іспити.

Це перспектива п’яти, десяти чи двадцяти років?

Я би казав про 5–10 років, якщо ми говоримо про міжнародний ринок. Але в Україні це проблема, тому що в Україні поламаний ринок освіти.

На що є попит? На індивідуальний підхід до навчання. Я би хотів зайти на сайт, який би запропонував мені інтерактивну систему навчання з легким доступом до відео, наукових статей, тобто у мене буде індивідуальний тьютор, який мене навчає. Сьогодні людина не закінчує навчання після того, як отримує диплом, вона продовжує вчитися все життя, їй постійно потрібно отримувати нові навики на роботі і ці навики досить широкі. Тому я самонавчаюсь постійно. Я би хотів, щоб були сервіси, і я готовий за них досить багато платити, які б могли комплексно підходити до питання моєї освіти. Я думаю, ці сервіси можуть виникнути уже скоро.

основна ціль університету — навчити критично мислити

Якщо ми визнаємо, що людина має вчитися усе життя і що знання швидко застарівають, чого тоді має навчати університет, щоб людина не вийшла з уже нікому не потрібними знаннями?

Університет ніколи не вчив столярів чи людей, які знають, як замінювати лампочки. Цьому, зазвичай, вчать на роботі. Так само університет не вчить маркетологів, як працювати з Facebook. Цього людина має швидко навчитися сама, поговоривши з кимось або прочитавши інструкції чи поради на веб-сайтах. Мені здається, що в університету інші цілі. Основна ціль, напевно, навчити критично мислити. Що це означає? Це навчитися проникати вглиб речей і отримувати нові ідеї, змінювати свою точку зору. А застосування цього навику можливе в абсолютно різних галузях.

Сьогодні не потрібні рутинні навики. Білл Гейтс у своєму інтерв’ю про майбутнє робототехніки говорив про те, що сьогодні є роботи, які можуть зробити гамбургер повністю без втручання людини. Зараз в США є Макдональдси, які повністю автоматичні. Так само практично усю низько кваліфіковану роботу сьогодні можна автоматизувати, тому що є чіткий алгоритм, як зробити гамбургер, або як заповнити документи, щоб отримати якусь довідку. Це все може бути автоматизовано досить скоро.

В майбутньому не столяр, не слюсар і не сталевар будуть “блакитними комірцями”, а програмісти. Навики, для професій «білих комірців» — це створення рішень в нестандартних ситуаціях, які не можна автоматизувати. Тому університетська освіта повинна вчити людину дивитися на нестандартні проблеми і знаходити рішення.

Якщо говорити про автоматизацію, то за різними прогнозами від 20% до 50% людей у світі втратять роботу через автоматизацію. Але водночас ми говоримо про те, що з’являться нові роботи, яких зараз ще не існує. Чи встигають університети реагувати на ці швидкі зміни, чи адаптуються до них?

Залежить де. У США університети дивляться у майбутнє і постійно розвивають нові програми і нові методи. Це також справедливо для Європи, Китаю, де провідні університети залишаються на вістрі, на вершині конкурентності. В Україні ринок освіти, як я казав, поламаний. Функція університету не тільки підготувати людей, але й відібрати найкращих. Наприклад, диплом Гарварду або Стенфорду котується, тому що люди, які пройшли Стенфорд, змогли вивчитися, якісно відрізняються талантом і навичками від людей, які не змогли отримати освіту в хорошому університеті. Тому компанії їх зразу забирають до себе.

В Україні цінність диплому і різниця диплому, наприклад, Києво-Могилянської академії, Університету Шевченка чи КПІ і, наприклад, автодорожнього інституту не така яскрава. Цінність дипломів тих університетів, які знаходяться за межами першої двадцятки, не зрозуміла. Вони просто засвідчують, що людина чотири роки ходила на пари, писала домашні завдання, змогла заповнити реферати, скласти іспити. Але вони не гарантують жодної якості освіти. Тому ці університети швидше за все помруть, їх точно може витіснити інноваційна система, де люди можуть прослухати все онлайн, потім просто прийти, здати диплом, але будуть знати, що в цьому дипломі ніхто нічого не списував, відповідно він буде більше котуватися на ринку. Тому не очевидно, чому люди мають витрачати чотири роки свого життя, коли можна буде зробити це за півтора або два.

Я думаю, в Україні лише кілька університетів, такі як Шевченка, НаУКМА, КПІ, ми (Київська школа економіки), Український католицький університет і ще кілька інших, знаходяться на вістрі. Ми, наприклад, відкриваємо програму з журналістики та публічного адміністрування, і ці програми трохи гібридні, в хорошому сенсі. Вони використовують нові методи, вони більш практичні. Ми бачимо, що Український католицький університет відкриває нові програми за новими спеціальностями, пов’язаними з ІТ, даними і т.д. Але багато університетів продовжують випускати бухгалтерів, юристів і економістів, використовуючи звичайні підручники, в яких написано: «Національний банк України відповідно до Конституції України виконує наступні функції…» І переписано, що він виконує. Студенти це вчать і здають викладачу. Викладач питає: яка функція банківської системи України? Студенти після цього кажуть якісь слова, які правильні, але не мають жодного стосунку до життя.

сьогодні в Україні люди не вірять в те, що можна завдяки знанням і освіті побудувати дуже успішну кар’єру

Я хочу поговорити саме про роль студентів. Зараз Київська школа економіки планує кілька лекцій в регіонах, зокрема в Сумах, Харкові і Дніпрі, про те, які навики і знання будуть потрібні в перспективі 5–10 років. Ви запрошуєте на ці лекції студентів. Наскільки важливо, щоб вони розуміли, що відбувається на ринку, що їм потрібно вчити? І наскільки студенти можуть формувати запит на якісну освіту в Україні?

Мені здається, це один із найбільших провалів на ринку України — відсутність хорошого ринку освіти. Студенти не зовсім розуміють, для чого їм потрібна освіта. У зв’язку з цим, університети не зовсім добре реагують на запити студентів. А це, перш за все, пов’язано з тим, що сьогодні в Україні люди не вірять в те, що можна завдяки знанням і освіті побудувати дуже успішну кар’єру. Візьмемо юристів, які навчалися на Заході, наприклад, мою сестру. Це достатньо типовий профіль: навчання на юридичному факультеті українського університету, потім вона навчається один рік у США, підтверджує свій ступінь магістра там, потім приїжджає і будує свою кар’єру протягом 10–15 років. Але її зарплата на рівні зарплати західного юриста, тому що якісних юристів в Україні дуже мало, а попит на них є. Так само з економістами, так само з фінансовими аналітиками, програмістами, майже будь-яким напрямком, маркетинговими директорами, PR, GR, інженерами, з ким завгодно.

Якщо взяти людину, яка добре знає свою справу на рівні західних вимог, вміє виконувати, надійна, емоційно стабільна, орієнтована на успіх, на результат, вміє самостійно навчатися і адаптуватися, вміє знаходити вирішення конфліктних ситуацій, співпрацювати з іншими людьми, то ця людина буде отримувати дуже високу зарплату в Україні, на рівні західних. Ми говоримо про 50–60–80–100 і більше тисяч доларів в рік. Це займає 15–20 років, щоб побудувати таку кар’єру, але порівняно з середнім рівнем в Україні, ця людина буде жити набагато краще. Серед людей, які мають однаковий талант, однакову схильність до навчання, хтось пішов вчитися і отримав хорошу освіту, а хтось пішов відразу працювати. І той, хто пішов відразу працювати, отримував 500 доларів перші п’ять років, замість 30–100 доларів стипендії. Але через 10 чи 15 років він і далі отримує 500–1000 доларів. А людина, яка витратила 5–10 років на свою освіту отримує на порядок більше.

одна година в день інвестована в освіту, зробить вас генієм через 10 років

Чому нинішні студенти в Україні в більшості не готові до такої інвестиції?

Проблема полягає в тому, що студенти не бачать цих людей. Вони кажуть: для чого мені чекати, мені гроші потрібні сьогодні. Сьогодні нам всім потрібні гроші, але життя довге… Не треба поспішати. Люди, які більш терплячі, бачать глибше і далі, сьогодні мають можливість через освіту влаштувати своє життя успішно. І привабливість цього в тому, що кар’єра, яка побудована через освіту, а не через зв’язки, це кар’єра, яка емоційно і моральна чиста. Коли людина стоїть на своїх ногах і знає, що його знає ринок через його навики, професійну роботу, я думаю, що це набагато більше робить людину щасливою, ніж кар’єра, яка побудована на зв’язках. Зв’язки необхідні, їх треба вибудовувати, починаючи з університету, але фокус має бути саме на своїх якостях, на розвитку свого таланту, на побудові успішної і щасливої кар’єри, а зв’язки мають бути вторинні.

Треба вчитися все життя. Якщо кожного дня хтось буде відкладати одну гривню, а хтось дві, то через десять років у другого буде багато більше грошей. Якщо ви порахуєте, то одна година в день інвестована в освіту, зробить вас генієм через 10 років, порівняно з людиною, яка інвестує 20 хвилин в день. Тому я думаю, сьогодні світ такий, що потрібні розумні люди, які вміють постійно вчитися і адаптуватися, і для цих людей життя в сьогоднішньому світі буде хорошим. Студенти в цьому плані мають перевагу, тому що їм легше побудувати своє життя таким чином, щоб продовжувати вчитися постійно, ніж тим людям, які вже побудували кар’єру і забули, як потрібно вчитися. Тобто починати і продовжувати вчитися легше, ніж забути, як це робити, і потім в 30, 40 чи 50 років знову починати вчитися.

Другий рік поспіль Київська школа економіки проводить спеціальну програму для підтримки студентів з регіонів: їм надають стипендії на навчання, проживання та виплачують щомісячну стипендію. Чому ви вважаєте цю програму важливою? Чому ви її запустили і продовжуєте?

Тому що величезна кількість талановитих людей знаходиться не тільки в Києві. Це величезна несправедливість, що люди поза Києвом не завжди мають такий самий доступ до якісної освіти. Якщо я у Філадельфії, Нью-Йорку чи Сан-Франциско запитаю в успішних українців, де вони отримали освіту, найчастіше вони назвуть Київ, іноді це буде Львів, іноді Одеса чи Харків. Але це будуть великі міста, при чому не всі, а лише кілька.

Зараз одна з наших випускниць подається на докторські програми провідних університетів. Вона вже отримала пропозицію від Університету Вісконсин-Медісон, в якому я сам навчався. Це одна з десяти провідних докторських програм з економіки в світі. Я думаю, вона отримає й інші пропозиції від топових університетів. Вона народилася не в Києві, але змогла вивчитися в Київській школі економіки і це дало їй можливість перейти на наступну сходинку. Тобто людина з України, яка зараз хоче вивчати економіку, має можливість добратися до найкращих умів світу і таким чином отримати доступ до найкращих інтелектуальних ідей, які є сьогодні. Цих можливостей раніше не було. Але, на жаль, ці можливості не розподілені рівномірно по Україні, тому наша програма «Таланти з регіонів» намагається підтримати людей за межами Києва і дати їм можливість отримати якісну освіту, щоб збільшити кількість можливостей для розвитку.

Що ви порадите нинішнім студентам, щоб час, проведений в університеті, не був витраченим даремно?

Важливо не просто читати книжки і захоплюватися ними чи переписувати, а важливо вести творчі проекти, створювати щось самому, досягати якихось цілей. Якщо хочете займатися маркетингом або PR, спробуйте створити популярний сайт, блог або сервіс. Створіть свій інтернет-магазин, зробіть свій стартап. Сьогодні у вас буде один читач, завтра два, післязавтра п’ятнадцять, а потім сто п’ятдесят. Те саме з покупцями. Сьогодні в інтернет-магазині буде один, а завтра два, а потім більше. Почніть свій бізнес і цей бізнес дасть структуру, яка допоможе підтягнути знання. Якщо це інтернет-магазин, то, напевно, потрібні знання з фінансів, бухгалтерського обліку, юриспруденції. І людина буде це вчити. Сьогодні є можливості для того, аби легко експериментувати зі своїм власним бізнесом.

Що потрібно вивчати?

Я менше знаю про гуманітарні науки, я більше розумію і тому буду говорити про технічні. В цій сфері базові речі, які потрібно знати — це математика і програмування. Ці навики мають бути рутинними, як раніше був навик вміти писати. Треба вчити програмування і математику, зокрема статистику, економетрику, математичний аналіз, теорію імовірності, теорію ігор, щоб будувати моделі. А далі можна вивчати візуалізацію, модулі для бізнес-аналітики, контентний аналіз, тобто яким чином аналізувати тексти, аудіо, відео. Що завгодно можна робити в залежності від того, що людина любить.

Інтерв’ю провела Наталія Заїка, керівник академічного відділу Київської школи економіки