Юлія Тахтарова

Інтерв’ю зі студентами


Юлія Тахтарова,

студентка KSE MBA, менеджер з маркетингових комунікацій компанії Yakaboo.ua

Чому ви вирішили отримати MBA та обрали Київську школу економіки?

В мене було величезне бажання продовжувати навчання. Моя перша освіта — магістерка з міжнародної економіки (Донецький Національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського) і мені це завжди було дуже цікаво. Та в Київську школу економіки я потрапила випадково, побачивши оголошення про запуск (квітень 2015 року) нового проекту школи — програми MBA. Коли це новий проект, ти, наприклад, не можеш звернутися за рекомендацією до випускників програми, бо їх ще немає, усвідомлюєш певні ризики і просто приймаєш їх, якщо справді хочеш навчатися у цьому навчальному закладі. Мене захопила ідея та бачення програми Юрія Логуша, який на той час був Президентом KSE. Досі пам'ятаю, як на першій зустрічі ми обговорювали книгу Лі Куан Ю “Сингапурська історія. З третього світу в перший”. Це чудовий приклад того, як держава народилася з нічого. Мені справді хочеться, щоб Україна теж зробила значний стрибок у своєму розвитку.

Студенти KSE MBA (фотограф Микита Завілінський)

Що вам вже дало навчання? Як здобута освіта допомагає в роботі?

Курс “Strategic Мarketing” Тетяни Лукинюк, наприклад, точно допоміг мені систематизувати деякі процеси та створити такий собі check-list в роботі. Я зовсім нещодавно змінила сферу діяльності та місце роботи і на етапі вливання в роботу компанії мені було дуже корисно повертатися до конспектів з маркетингу, а також літератури та кейсів, рекомендованих Тетяною. Після курсу Івана Компана “Corporate Finance” я серйозно задумалась над тим, щоб здати GMAT і повернулася до книг з підготовки до цього іспиту. З іншого боку, мені б хотілося, щоб у студентів KSE MBA було більше вибору і сама навчальна програма була більш гнучкою та можна було змінювати курси відповідно до потреби.

Студенти KSE MBA (фото Микола Рибчинський)

Чи складно поєднувати роботу з навчанням? Як вам це вдається?

Я звикла жити в такому темпі. Ще в університеті була членом міжнародної організації AIESEC, а там ми всі займалися кількома проектами одночасно.

Скільки себе пам'ятаю постійно десь волонтерила і зараз продовжую. Для мене це норма життя, інакше стає сумно. Коли закінчується один проект, я одразу починаю шукати новий чи нову можливість для навчання.
Юлія Тахтарова (фото з особистого архіву Юлії )

Зараз працюю в Yakaboo.ua, займаюсь маркетингом по двох напрямках роботи компанії — онлайн-магазин та видавництво, де вже зовсім скоро виходить друга книга “Блиск і полум’я. Біографія діамантів” Рашель Бергстін (першою була “Країна стартапів. Історія ізраїльского економічного дива” Дена Сенора і Сола Сингера). Видавництво фокусується на жанрі non-fiction, я б сказала, ми видаємо розумні книги українською мовою. Окрім цього, я також залучена в кілька проектів, у тому числі на волонтерських засадах. У цьому році була щаслива працювати волонтером на найбільшій технологічній та стартап конференцій Європи — WebSummit, організованій в Лісабоні. Шість років поспіль ця конференція проходила в Ірландії, а з 2016 роки організатори обрали Португалію новою резиденцією WebSummit, принаймні на найближчі пару років. Це величезна подія, яка об’єднала 53 тисячі учасників. Було дуже цікаво побачити зсередини як відбуваються подібні речі, адже в Україні наразі подій такого масштабу немає. Мені та моїм колегам з TEDxKyiv цей досвід точно стане в пригоді. TEDxKyiv — це взагалі те, що я просто обожнюю. З TEDx я почала працювати ще в Донецьку, а коли в 2014 році переїхала до Києва, приєдналась до команди TEDxKyiv. Моя зона відповідальності — координація та організація роботи зі спікерами.

Юлія Тахтарова (фото з особистого архіву Юлії )

Поділіться цікавими випадками з проектів, якими займаєтесь

О, цікавих випадків завжди дуже багато. Наприклад, цьогорічного спікера TEDxKyiv, драматурга з Естонії Ееро Епнера ми чекали два роки, і обидва роки він реально до нас намагався дістатися. Минулого року Ееро просто застряг в аеропорті в Німеччині, бо думав, що може дістатися України зі своїм ID замість паспорта. І не зміг, звичайно. Емпіричним шляхом довів це собі (сміється). Але воно було того варте. Ееро Епнер — представник Естонського державного театру NO99, драматург, куратор проекту “Єдина Естонія”. Це підставна політична партія, що була створена в Естонії напередодні виборів до Парламенту Естонії у 2010 році. Цей проект — приклад того, як можна маніпулювати людиною, використовуючи ЗМІ. Партія була дуже популістською, натискала на больові точки суспільства, відкрито пропагуючи націоналізм та відсутність толерантності в суспільстві, але за соцопитуваннями отримувала до 25% підтримки серед естонців. Ще з останнього — цікаві спостереження з WebSummit. Ми проводили відкрите опитування і серед запитань було щось на кшталт “he or she?”, тобто хто переможе на виборах президента в США. Майже всі, кого ми запитали, включаючи інвесторів з червоними бейджами, заявляли дуже впевнено, що переможе Хіларі Клінтон (окрім однієї учасниці з Португалії). Тобто якби голосував WebSummit, такий собі доволі прогресивний прошарок, то результат був би іншим. А наступного дня світ дізнався про результат реальний.

Як любите проводити вільний час?

Намагаюся багато читати. Часом навіть вдається читати десь одну книжку на тиждень. З останнього порекомендувала б “Путешествие футболки в мировой экономике” П’єтра Ріволі

яку брала в бібліотеці KSE, “Доставляя счастье” Тоні Шея, “Everything I Know about Marketing I Learned From Google” Аарона Голдмана (це з non-fiction). І просто озвучу свій fiction-read-list на зиму: “Світила” Елеонор Каттон, “Коли бог був кроликом” Сари Уінман, “Guernica” Дейва Болінга, “Долі та фурії” Лорен Грофф та інші (апетит приходить під час їжі).

Також дуже люблю подорожувати. Хто ж не любить, власне?! Якби в мене було більше можливостей та часу, я б не вилазила з подорожей. Це свого роду маленьке життя, яке кожного разу формує людину.

Юлія Тахтарова (фото з особистого архіву Юлії )

Люблю як закордонні подорожі, так і подорожі Україною і надаю перевагу нетуристичним місцям — мені неймовірно подобається спостерігати за місцевим стилем життя, а спостереження дають нові знання і тут коло замикається. Бо знову про знання.

Інтерв’ю провела Анастасія Форіна, Координатор проекту
UkraineReforms