Іван Компан
Розмови з викладачами
Іван Компан
Професор з бізнесу KSE, директор «Програми розвитку керівників державних підприємств»
Ви успішно поєднуєте викладацьку діяльність з веденням бізнесу. Які це дає переваги? Чого можна навчитися у студентів?
Знання потрібні завжди, на якому б професійному чи кар’єрному рівні не знаходилася людина. Готуючись до лекцій, я намагаюся врахувати те, як розвивається сучасний бізнес, які з’являються з сучасні теоретичні та практичніі тенденції у світі бізнесу. Спілкування зі студентами дуже важливе у цьому відношенні. Вони працюють у великих компаніях, у багатьох є власний бізнес. У них є свій професійний та життєвий досвід, який часто дуже цікавий. В силу своєї освіти, віку, місця роботи вони можуть дивитися на ті ж самі проблеми під іншим кутом, ніж я. Мені цікава їх точка зору і бачення, і я стараюсь подивитись на ті ж самі речі чи відповісти на ті ж самі питання, поставивши себе на їх місце. Це поглиблює мої знання, моє сприйняття того, що відбувається в українському та міжнародному бізнесі і підвищує мій професійний рівень. Викладацька діяльність — це також можливість зустрічати багато цікавих людей. В мене вже є достатньо прикладів, коли я надавав консультаційні послуги людям, які у мене навчалися. Звісно, це було після того, як вони закінчили навчання та отримали диплом. Інакше це було б не зовсім етично.
Ви викладаєте на MBA програмі у KSE. В чому, на Вашу думку, може бути перевага української МВА перед західними (з точки зору роботи власне на українському ринку)?
Українська освітня програма враховує українську специфіку та особливості середовища. Це важливо для практичного застосування знань, що їх отримують студенти. Є також і практичні переваги для тих, хто навчається тут. Адже, не кожен може відірватися від роботи, сім’ї чи країни, у всіх різні обставини. А якщо є можливість отримувати освіту в Україні, і якщо ця освіта якісна, то чому ні.
Країні потрібні нові обличчя, адже саме люди приймають важливі рішення щодо змін в Україні та її розвитку. Необхідно, щоб ці рішення були професійними та корисними для держави.
Що відрізняє якісну освіту?
Освіту можна назвати якісною, якщо викладачі якісні. Теоретичних знань для випускника MBA недостатньо, він повинен розуміти, як ці теоретичні знання перетворити на практичні механізми і як їх застосувати для вирішення проблем. Я вважаю, що ідеально — це 50 відсотків теоретиків і 50 відсотків викладачів з практичним досвідом. Наприклад, моя основна цінність для студентів — це більше 20 років досвіду у фінансовому бізнесі. Теорія — єдина для всіх країн, але як цю теорію застосувати в Україні, чи як її застосувати українській компанії, яка хоче працювати в Америці чи Сінгапурі — ось про це я і повинен розповісти студентам.
У KSE Ви також очолюєте унікальну Програму розвитку керівників держпідприємств. Які у Вас очікування від неї та учасників?
Моє завдання — це, по-перше, визначити найбільш важливі теми для навчальних семінарів. Це мають бути саме ті предмети, вивчення яких може зміцнити керівний потенціал учасників програми. По-друге, це запросити до України найкращих викладачів з відомих міжнародних бізнес-шкіл та найкращих українських спеціалістів та представників бізнесу. Ми розраховуємо, що після участі в програмі слухачі зможуть застосувати отримані знання та практичні поради для розвитку та трансформації державних підприємств та створення економічної вартості для держави та народу України.
Що саме необхідно трансформувати? Яка зараз головна проблема у державних підприємств?
Головне, щоб у держави була стратегія розвитку. На мій погляд, держава зараз має бачення максимум на 6 місяців вперед — як пережити опалювальний сезон, втримати курс гривні до чергових виборів, закрити питання бюджету та зібрати податки. Ми весь час наче гасимо пожежу. Країну мають керувати президент і уряд, що мають довгострокове стратегічне бачення розвитку країни, а не бригада пожежників. Країні потрібні нові обличчя, адже саме люди приймають важливі рішення щодо змін в Україні та її розвитку. Необхідно, щоб ці рішення були професійними та корисними для держави. Країні потрібні кваліфіковані досвідчені професійні керівники і, щиро сподіваюсь, що наша програма допоможе досягнути цієї мети.
Ви регулярно пишете аналітичні колонки для журналів Новое Время та Forbes. Чого чекати Україні у 2016 році?
Хочеться вірити, що у 2016 Україні вдасться знайти свій шлях, як на внутрішній, так і на зовнішній аренах. Я не сподіваюсь на швидкі зміни, або суттєве покращення, це, на жаль, неможливо, при тій швидкості здійснення реформ, що є на сьогоднішній день. Якщо хочемо бачити Україну заможною та процвітаючою, необхідно проводити рішучі реформи. Без них, змін на краще не буде!
Які у Вас хобі? Як Ви відпочиваєте?
Багато років моїм хобі було мисливство та рибальство, але зараз, коли є вільний час, я вирощую квіти. Це цікаве заняття. Насправді викладання і написання колонок — це і робота і хобі. Подорожі — це ще одне моє хобі. У серпні на 4–5 тижнів я їду у різні далекі країни, але подорожую в дуже простих умовах, щоб бути ближче до народу та краще зрозуміти його звичаї та особливості. З вікна п’ятизіркового готелю дуже часто видно набагато гірше, ніж з незасклених вікон місцевого рейсового автобусу. Я почав подорожувати досить давно, багато де був, але світ великий і сподіваюсь, що попереду мене чекає багато яскравих вражень.
Що на Вас справило найбільше враження під час подорожей?
По-перше, я завжди дивлюсь на історію народу, історичні пам’ятки. Але ще більше мене цікавлять природні феномени — гори,водоспади, пустелі. Цікаво спостерігати за тваринами, особливо в умовах дикої природи. Одного разу в Африці, коли ми сплавлялись по річці Замбезі, нам пощастило побачити, як стадо слонів переходило річку. Великі слони допомагають маленьким. Маленький йде посередині, а великий, що йде за ним постійно підштовхує його хоботом вперед, не даючи йому потонути. Також під час подорожей я знайомлюся з кулінарією різних народів та намагаюся спробувати все, що їдять місцеві люди. Подорожі — це також цікаві зустрічі з людьми різних культур, релігій, звичок, традицій, обмін враженнями, поглядами, досвідом. Все це робить життя надзвичайним!
