Ліцензований обсяг — кількість вбиває якість
Чому, якщо дозволити юридичним факультетам навчати на магістратурі 100, 200, 300 студентів — це буде погано для самих студентів?
В цій статті я хочу розказати, чому і як ліцензований обсяг магістратур юридичних факультетів в 100 і більше студентів шкодить ринку юридичної освіти, і як можна спробувати це змінити.
Ще раз наголошу, що стаття стосується саме магістратур.
Що таке ліцензований обсяг?
Якщо по-простому:
Юрфак може навчати стільки студентів, скільки йому дозволять, враховуючи кількість його активів. Це і є ліцензований обсяг.
Умовно кажучи, на 100 студентів потрібно 10 викладачів, 5 аудиторій і 50 парт. Якщо юрфак має стільки викладачів, аудиторій і парт — він може прийняти собі 100 студентів. Має більше — приймає більше.
Окрім цього, юрфаку ще потрібен сайт, методички і ще багато чого. Але суть в тому, що потенційна кількість студентів прямо пропорційна майну, яким володіє університет.
Якщо по-юридичному:
Ліцензований обсяг, згідно із п.2 ч.5 ст. 24 Закону про вищу освіту, це:
максимальна кількість осіб, яким заклад вищої освіти може одночасно забезпечити здобуття вищої освіти за певною спеціальністю і рівнем вищої освіти відповідно до стандартів освітньої діяльності.
В основному, вимоги до університетів встановлюються Ліцензованими умовами провадження освітньої діяльності. От, наприклад, одна із технічних вимог, в п.33:
Площа навчальних приміщень для проведення освітнього процесу повинна становити не менше ніж 2,4 кв. метра на одного здобувача освіти з урахуванням не більше трьох змін навчання, але не менше 2000 кв. метрів для закладу освіти. У разі розширення провадження освітньої діяльності враховуються ліцензовані обсяги дійсних ліцензій.
Яка ситуація зараз?
Ліцензований обсяг (ЛО), який існує в найбільших університетах — занадто великий. А все тому, що він опирається на кількісні показники, які я навів вище — парти, аудиторії, які залежать лише від наявності грошей, а не якості навчальної програми.
Кілька фактів про ліцензовані обсяги:
- Найбільший показник ЛО, згідно даних vstup.info — 730 студентів. Багато магістерок мають більше 150 студентів.
- В 2019 році на бакалавра права було 65 тисяч заяв.
- Нещодавно я побачив цифру в близько 100 тис. студентів юридичних факультетів в 2018–19 роках.
Цифра в 100 тисяч шокує, але вона може бути більша, бо ліцензований обсяг магістратур не заповнений на 100%.
Найбільша проблема великих ЛО в тому, що в Україні склалась така ситуація, коли
Юрфак має право набрати 500 студентів, але до нього приходять лише 200 студентів
ЖОДЕН великий юридичний факультет в 2019 році не набрав собі на магістратуру 100% студентів. ЖОДЕН.
Ні про яку конкуренцію, порог входу, чи ще щось, мова не йде.
Подивіться на стовпчик «конкурс на 1 місце»— конкурсу не існує, і будь-яка людина з грошима може вступити на магістратуру. І це погано.
Чому це погано?
1) ЛО встановили колись дуже давно (чесно — не знаю, але років 5–7 величини не змінюються), і в вимогах до нього жодного разу не згадали про якість освіти. І за низьку якість ліцензію не відберуть.
До того ж, у державних університетів відсутній будь-який державний контроль за якістю освітньої послуги, що надається за державні кошти.
Як ми бачимо, ці два фактори стали одними із причин того, що мотивації змінювати себе на краще в державних університетів відсутня повністю. А відсутність змін – це вже погіршення. Це факт.
2) Заміна інтелектуальної конкуренції фінансовою
Відсутність достатньої кількості бажаючих стати магістрами створили розрив між ЛО і реальною ситуацією на ринку.
Ситуація зараз така, що якщо в тебе є гроші — ти можеш вступити в будь-який університет, і всім байдуже на твій академічний background, виписки з диплому бакалавра чи ще щось.
Мінімальний бал, який може отримати студент — це 300, нагадую. Максимум — 600
3) Така дрібниця, що нинішня ситуація — порушення освітнього законодавства
Додам трохи пікантності — всі магістратури, в яких конкурс вийшов менше, ніж 0,5 людини на 1 місце, порушують приписи МОН, а саме — вищезгадані Ліцензійні умови провадження освітньої діяльності:
П. 42. Кількість здобувачів вищої освіти на певній спеціальності та рівні вищої освіти повинна становити не менше 50 відсотків відповідного ліцензованого обсягу. Допускається зменшення такого показника на період до шести місяців упродовж навчального року.
Замість висновку, в мене є цілком логічне питання — а для чого існують такі великі ліцензовані обсяги? Бо в університету знайшлось достатньо парт для 300 студентів?
Як це можна змінити?
Очевидно, що ліцензійні обсяги потрібно переглядати в сторону зменшення в 3–5 разів, а освітнє законодавство — приводити до реалій 2019 року, намагаючись спрогнозувати реалії 2025 року.
Одразу наведу контраргументи на можливі коментарі проти урізання ЛО:
1) Усі мають право на освіту
Право на освіту не є абсолютним, і держава може встановлювати законодавчі обмеження. Таким обмеженням є і ЗНО на магістратуру, і можливе урізання ЛО.
Ми поговорили про юридичну сторону. Тепер інша сторона медалі.
Дайте мені відповідь на просте питання:
Якщо людина отримала за ЗНО 310 балів (мінімум — 300, максимум — 600), то як можна сподіватись, що за 2 роки ця людина вивчить більше, ніж за 4? І чи буде вона взагалі вчитися? Чи, може, просто хоче диплом отримати? Для чого вона на магістратурі?
2) Урізання ЛО зменшить надходження від контрактників.
Так, це серйозна проблема.
Стоп… а державні університети існують з якою метою? З комерційною чи освітньою?
Університет виконує соціальну функцію — надання освітніх послуг, і він не має бути прибутковим, чи взагалі приносити дохід. Так само як і лікарня чи поліція.
Я не проти доходу від контрактної форми навчання, чесно. Хай університет монетизує свої послуги (бо і “все безкоштовно” — теж погано). Але.
Ліцензований обсяг має формувати не попит вступників, а попит юридичного ринку. Тут існує ще одна проблема — Україні не потрібно стільки юристів, скільки навчаються зараз.
Ринкова економіка? Так, погоджуюсь, університет має право монетизувати діяльність.
Але ми говоримо про ДЕРЖАВНІ університети. Більшість з них ітак збиткові, і лишаться збитковими в українських реаліях – це раз; і два — вони створювались не для того.
А як же так вийшло, що в нас так багато юрфаків (трохи менше 200)? Типова ситуація виглядає так - в якийсь момент, для перекриття якоїсь бюджетної дірки, ректор технічного університету захотів відкрити в себе юридичний факультет, враховуючи великий попит студентів та середню вартість контракту.
Що можна зробити?
Зменшити ліцензовані обсяги, які понад 100. Переглянути критерії призначення ЛО.
Щодо першого, то в якості об`єктивного критерію, можу запропонувати результати ЗНО на магістратуру.
Варіант 1
Визначати ЛО за результатами ЗНО випускників цього університета.
Наприклад, якщо у його випускників за результатами ЗНО-2018 середній бал 440 — то в 2019–20 н.р. університет потрапляє в категорію «426–450» балів, за якою видається 75 місць. Хочете більше? Ну, так викладайте краще.
Середній бал 392? Вибачте, але мінімальний бал для отримання ліцензійного обсягу — 400. Ви нічого не отримаєте на наступний рік.
По-моєму, це доволі логічно — якщо ви викладаєте погано, то як вам можна довірити студентів? А якщо навчаєте добре — то навчайте більше.
Звісно ж, в цьому варіанті паралельно має існувати вимога до університету, що він має забезпечити усіх студентів партами, аудиторіями, та мати достатньо викладачів.
Варіант 2
Прив‘язати ліцензійний обсяг до результатів широкого конкурсу.
Якщо коротко, то широкий конкурс — це процедура розподілу бюджетних місць. Найбільше отримає той університет, до якого підуть студенти із найвищими балами ЗНО.
А ліцензований обсяг загалом можна встановити за пропорцією 1:2 — на 1 бюджетника буде 2 контрактника.
Тобто, якщо до вас прийшло 30 студентів з найкращими балами — ви можете набрати ще 60 контрактників
Висновок
Ліцензований обсяг має бути гнучким і постійно змінюватись, а не бути затвердженим раз в 20 років.
Мають враховуватись і справжня репутація університета, і можливість створити із студента успішного юриста, і попит юридичного ринку.
Це все має бути предметом широких дискусій і виконавчих органів влади, і парламенту, і громадськості – освітньої і професійної. Сумно, що така дискусія наразі відсутня.
