Чому стібають вітчизняну юриспруденцію і що ми можемо змінити
Вчора у нас з колегами відбулась міні-дискусія на тему освіти. Дивуватись не варто я ще студент, тому від цієї теми у мене горить… І серце горить, і просто горить.
Підсумок дискусії наступний: є студенти, які бачать сенс в 6-річній освіті в класичному форматі, а є ті, які вважають, що досить буде однієї- трьох зустрічей з ментором в місяць, щоб здобувати освіту на магістерському рівні. У мене “самоосвітянські настрої” почали з’являтися ще на 3-му курсі, і з плином часу я все більше переконуюсь у доцільності такої опції, принаймні, для певної категорії студентів.
Аби друга схема працювала, як на мене, потрібні дві речі: структура майже-самоосвіти (пропрацьований навчальний план) та якісні матеріали. Ось про останнє я хочу поговорити.
І смішно, і грішно
Біля опери є книжковий магазин з науковою літературою. Він виглядає дуже антикварно і пошарпано (а я таке обожнюю), у мене закінчився запас паперових нечитаних книг, і ще був час до візиту до стоматолога. Загалом, зірки зійшлись.
Заграв #яжюрист, ноги понеслися до стелажів у лівому кутку. Корпоративне право — це одна зі сфер моїх інтересів, тож книжка з написом “корпоративне право” не могла пройти повз мене.
Книжечка з багатообіцяючою назвою (огляд сучасного законодавства та практики) сторінок на 300 вартує близько 800 гривень. Але на хороші речі грошей не шкода, тож я почала гортати сторіночки і поступово впадати в прірву розчарування.
Очікування: автор наводить якийсь кейс, дає правову основу, дає свої роз‘яснення на цей рахунок, якось критично оцінює рішення суду і робить висновок, який, по ідеї, має наштовхнути читача далі копатись у цій темі.
Реальність: за 800 гривень люди з науковим ступенем пропонують нам купити збірку рішень, які можна знайти в ЄРСР. Самому або БЕЗКОШТОВНО почитати чудові дайджести Верховного Суду (де, між іншим, також є рубрикація по темах, де жирненьким виділені висновки, і де тобі не вивалюють весь текст рішення, а дають якісь кі пойнтс (онглійські словеса додають кредібіліті) і посилання на рішення в реєстрі).
Альо, Галочка? Думаю, най добре. Гляну ще щось. Після четвертого подібного творіння, мені стало сумненько. Склалось враження, що українська юриспруденція звелась до цитування законодавства і дослідження реєстру. Куди зникла творчість, новизна, рок-н-рол? Мій нещодавній викладач цивільного сказав супервлучну фразу, яка прям віднукнулась:
Наша наука лише константує, а не створює.*
На жаль, замість того, аби бути ahead, вона конає на дні. І це, перепрошую, не слова «майже дипломованого юриста», це слова людини з цього середовища. І щось подібне від самих науковців я чую не вперше. (У наступному параграфі спробую не бути дуже категоричною)
Так ось. Є у нас гарні науковці, які вкладають свої кровні на видавництво книг та публікацію статей; розвиток науки (не тільки правової) держава не вважає пріоритетом; аудиторія теж, знаєте, не вдячна. Включно зі мною. Про це скаже принаймні те, що у мене є акаунт на twirpx, і я навіть його поповнювала. А що це означає? Ось що:
“Администрация ресурса не осуществляет полный контроль и не может отвечать за размещаемую пользователями на ресурсе www.twirpx.com информацию”.
Наукова діяльність — заняття нині не хлібне, радше так для душі. А художник, знаєте, має і десь жити, і щось їсти, а може в нього взагалі є собака. Тож, не дивно що оця вся наука відходить навіть у експертів на задній план.
Шо-то надо дєлать
Картина тут неоднозначна. І вот я тут критикую, обурюсь — це, знаєте, не важко. Навіть трохи приємно, одразу додаєш собі ваги, шось там кудись транслюєш. Тішить его в цілому.
Але-але. Я відчуваю обов‘язок зробити якийсь свій інпут в покращення цієї ситуації. Наприклад, шляхом привернення уваги до вартісних доробків і їх авторів.
Моя ідея:
- по-перше, купувати літературу з дотриманням авторських прав. Без торентів та реєстрацій.
- по-друге, заохочувати науковців, давати їм фідбек та давати знати, що їх цінують…Або принаймні знають.
В межах своїх здібностей та можливостей, я робитиму огляд юридичної літератури. Народ повинен знати своїх героїв та салютувати їм, щонайменше, подумки. Плюс треба якось простимулювати деяких шанованих доцентів та професорів писати щось більш…корисне? нове? цікаве?
Не ходіть по інших каналах!
Купила книгу речові права Р. А. Майданика з дуже авторитетним складом рецензентів. 1000-сторінковий опус (до речі, теж близько 800 грн — якось уже відчувається різниця з тим, про що я писала вище) стане моїм НАЙМАСШТАБНІШИМ зусиллям осягнути теоретичні засади речових прав (так вже бути, історію речових прав я теж читну).
6 березня я дам свій особистий фідбек на підручник, а ви, надіюсь, зможете дати автору трішки заробити на роялті**, а нам трохи вподобайок.
Звучить як fair deal.
*Не пряма цитата, передача сенсу. Але ж гарно звучить, ні?)
** Якщо підручник виявиться вартісним.
