Why have I quitted with moot-courts
Перше, про що розповідав декан факультету правничих наук першого вересня на першій зустрічі з ним, були мут-корти або міжнародні судові процеси. На заняттях із «Вступу до Могилянських студій» поруч зі мною сиділа викладачка з іншого факультету.
— Ви з права? — спитала.
— Так.
— Англійську добре знаєте?
— Так.
— Обов`язково спробуйте себе в мут-кортах, будете розвиватися, вийдете на новий рівень, Могилянку на весь світ прославите! Наші студенти неодноразово ці міжнародні змагання вигравали!
Мотивації в мене було багато, але, як бачите, судячи з назви цієї історії, мутером я не стала. Про що ні крапельки не шкодую. Хоча мої однокурсники їздять до різних там Гааг та Лондонів. Але тоді, як я зрозуміла, все на нашому прекрасному факультеті, від знань англійської мови до майбутнього працевлаштування-крутиться навколо мут-кортів:
— Мутери такі круті!
— Мутери отримують зарплатню не в гривнях, а в доларах!
— Мутерами всі пишаються!
Всі студенти нашого курсу, які могли похвалитися гарними знаннями англійської мови, прагнули стати членом команди мут-кортів. Бачили наших старшокурсників, які цим активно займалися. Тоді я говорила їм, що вони круті. І зараз вважаю такими. Але я не стала мутером. І слава Богу. Хоча зараз уже мої друзі та однокурсники доросли до рівня вищезазначених людей.
Я ходила на дві англомовні літні школи між першим і другим курсом. У мене було шість спроб (так, люди пишаються моїм терпінням більше, ніж деякими мутерами) стати членом команди. Я не спала ночами. Намагалася гарно навчатися і готуватися до відборів одночасно. Не помічаючи, як гіршає моє здоров`я. Але мене не брали… Попри старання та гарну англійську мову.
Зараз я перебуваю на тому етапі, коли про мут-корти говорю без нецензурщини. Хоча рік моїх спроб відверто називаю «рік втраченої молодості». Я спокійно приймаю невдачі та так само спокійно розповідаю про них. Я занадто егоїстична для командної роботи та вимагаю ідеального результату від кожного члена. Я усвідомила свої помилки. Я репощу фандрейзингові пости членів команди мут-кортів.
Найголовніше для кожного студента-правника — знайти себе в професії. У моїх однокурсників виходить працювати в команді, у мене — писати наукові роботи. Шлю їм побажання успіхів та свою підтримку! Я виграла не один конкурс студентських наукових робіт, маю публікації в фахових виданнях. Паралельно займаюся творчістю. Пишу поезію та прозу. Маю досвід роботи та стажувань по спеціальності.
Щоб систематично працювати в команді, потрібно вкладати в це дві речі — душу та час. І дійсно бути з тіммейтами найкращими друзями, єдиним механізмом. Причому дедлайни — святе. Якщо пропускаєш — підводиш і себе, і команду. Хочеш бути мутером — вчися комунікабельності та відповідальності. Але будь готовим до того, що тобі бракуватиме часу на підготовку до занять (що досить погано для майбутнього фахівця), особисте життя та хобі. Один мій поважний викладач, який рятував мене від мутівської депресії, сказав, що мутери мають істотні провали в знаннях із галузей. Є звісно ж, винятки з правила.
Я рада, що не потрапила в мути, бо знайшла себе в іншому. Мій талант писати не розкрився би повною мірою. Я б не знала так конституційне, кримінальне, адміністративне та цивільне право, як знаю зараз. Я б не вміла писати на високому рівні наукові роботи. Моїм часом повністю розпоряджаюся я, а не тренер моєї команди. Тому все що не робиться — те на краще.
А зараз облом Могилянського стереотипу про те, що муткорти — панацея успішної кар’єри юриста. Це лише крутий поінт в резюме при працевлаштуванні. Крутий, зате не основний. З муткортівської депресії мене врятували старші друзі з літньої школи «Верховенство права і конституціоналізм», які успішно працевлаштувалися і без муткортів. Які діляться досвідом і виграють конкурси наукових робіт. Які знають, чого хочуть.
Президент Могилянки звісно ж, казав мені особисто, що, може, варто спробувати ще раз. Але нині маю інші цілі та завдання. Дякую мут-кортам за прекрасну англійську мову, сталеві нерви та сильний характер. Звісно ж, ця стаття — не антиреклама мут-кортів. Спробувати варто. Можливо, це Ваше.
Якщо Вас не взяли рекомендую послухати уважно фідбек тренера команди: якщо Вам бракує знань — удосконалюйтеся та пробуйте ще, якщо вони взагалі не бачать Вас у мут-кортах — шукайте себе в іншому та не втрачайте надій. Муткорти — далеко не панацея успішного працевлаштування.
І далеко не для всіх, хто вступає на право. Не вірте тим, хто скаже: якщо Ви не мутер, то Ви не юрист. Мут-корти вигідно піарити університетам, щоб студенти красили їхні імена та піднімали рейтинги (свою лепту до рейтингу університету я внесла, тільки іншими досягненнями). Проте чи вигідно це Вам? Чи готові Ви витрачати на це час, нерви та здоров`я? Та найголовніше: чи подобається це Вам? Чи воздається Ваша праця? Чи розвиваєтеся Ви в мутах? Питань багато. Вибір за Вами. Вважайте мене ким-завгодно. Лузером чи зрілою особистістю. І це Ваш вибір, брати мої слова до уваги чи ні. У будь-якому разі, якщо маєте бажання — спробуйте. Досвід корисний. І за будь-якого результату не здавайтеся.
