Коротеньке колхозно-історичне інтро, нащо взагалі ту Венецію на воді будували?
На відео о Венеції завжди була купа людей, чула що влітку там дуже специфічний аромат і нема де яблуку впасти. Але коли я побачила, що білет до Венеції коштує 30 євро на Візейр, я не мала жодних сумнівів, бо ж це грудень, тобто низький сезон, та взагалі, було відчуття, що мені туди дуже-дуже треба, але нащо, не зрозуміло. Мушу зізнатися, що це почуття не покидає мене ніколи, воно моє паливо, яке пхає мене по життю вперед.
Але й очікувань в мене не було ніяких теж. Я шукала фото та відгуки що там як в грудні, але всі фото були похмурі (вважаю що в мене вони не такі), дехто писав що весь час був дощ та холодно (мабуть, нам пощастило, сонця не було, але погода буда комфортна, суха та не дуже холодно).
Але давайте спочатку розберімось, що ж воно таке — Венеція? Чому комусь спало на думку будувати щось на воді? Цим питанням задався 3д, і я була вимушена трішки почитати та адаптувати цю історію швидкоруч для дитини. Я не історик, а мандрівник-колхозник, на правду в останній інстанції не претендую, але можу комусь буде цікаво, як воно було.
Колись гуни на чолі з Аттілою мандрували світом, але то були стародавні часи, тому вони не тільки оглядали історичні памʼятки, але і вбивали та грабували всіх кого зустрічали (знаю, на жаль, їх сучасних прототипів). Материкова Італія потерпала від варварів ще багато років. Тому племʼя венетів, яке жило на півночі сучасної Італії превентивно переїхало до місцевих боліт, в таке місце, щоб нікому не спало на думку що там можна жити. Вода в ті часи була нижче, тому канали були, але Венеція не потопала як зараз, та цього було достатньо щоб доля більшості, де побували гуни, оминула майбутніх венеціанців.
Венети не тільки вижили, але з часом розбудували багате місто. Віддаленість території надало їм фори в порівнянній за материковою частиною. Не можу сказати, що відбудова була легкою, бо вони відвойовували у природи землю клаптик за клаптиком. Спочатку всі ці успіхи видались мені справжнісіньким дивом, але потім я зрозуміла, що вони були не тільки кмітливими та волелюбними, вони дуже хотіли жити і їм не було куди йти назад, бо за ними було тільки море. Гадаю, що зараз Українцям дуже відкликається така ситуація. Венеціанці змогли використати багато цікавих інженерних технологій, по суті вони піонери sustainability. Вулиці та будинки звели на палях зі спеціального сорту деревини який не псувався від вологи. Зверху на вотер лінії використали спеціальний білий мармур який ізолював будинок від води. Грунт був дуже рухливим, тому замість цементу вони використали спеціальну суміш яка була більш пластичною, але міцно тримала цеглинки в будинках. Так міцно що будівлі простояли аж з 13 сторіччя до сьогоденності.
У венеціанців не було прісної води, тому вони побудували криниці для збору дощової води. Навколо колодязів в брущатки, якщо придивитися, багато щілин, в яки затікала дощова вода звідусіль, а під брущаткою буда побудована цистерна з глини яка захищала прісну воду від солоної, а зверху вони насипали пісок як природний фільтр. Відфільтрована вода потрапляла в колодязь із якого її видавали порціонно кожному громадянину. Люди завжди збиралися біля колодязів потеревенити та попліткувати.
Взагалі венеціанці винайшли, чи десь підгледіли та блискавично застосували дуже багато інженерних технологій. Наскільки сміливими, сильними треба бути та як любити свою землю, щоб відбудовувавсь в таких умовах? Сьогодні вже зрозуміло що Венеція тоне, але вони завзято борються з морем. Останній винахід це величезна інженерна споруда, яку назвали Моїсей, що закриває їх від високої води. Не зрозуміло на скільки воно допомагає, але вони стоять, як то кажуть до останнього, і за це я кажу їм Браво!
Так сталося, що побудувати Венецію там де вона є, була дуже вдала ідея не тільки тому, що гуни пройшли повз, но ще й тому, що це було блискуче географічне розташування для міста — на перехресті торговельних шляхів, між арабськими країнами та європейськими.
Венети побудували верфі, зробили армію та поїхали по сусідах в гості. Так сталося, що тих всіх сусідів вони позавойовували тому стали осередком торгівлі в цьому регіоні, всі хто проходив на човнах повз платив їм митний збір.
Треба додати що хрестові походи теж позитивно вплинули на рівень статків та впливу венеціанців на міжнародній арені, нахапали вони там багатенько. Чим вони неймовірно пишались, тому якщо придивитися, наприклад на палац доджев на площі святого Марка, ви не побачите жодної однаково колони, і це не тому, що венеціанці неохайні нечепури, а тому, що всі ці колони то трофеї з тих походів, висталені на центральної площі як ознака перемоги.
Взагалі, це місто понтів, воно абсолютно божественно помпезно. Більшість домівок це справжнісінькі хороми, але колись керівництво містом видало указ, що палацом може зватися тільки державний палац Доджев (це так головний венеціанський пан так звався), тому що на найкращі понти мали бути тільки у панівної еліти республіки (щось нам це нагадує, так?). Тому дворці простих смертних почали звати просто Ка (Ca) що означає будинок. Хоча насправді кожен такий Ка це витвір мистецтва. Венеціанська готика це окремий архітектурний стиль, вони змішали готику, арабські візерунки та виконали це в золоті та білому мармуру. Навіть зараз майже 1000 років потому виглядає воно дивовижно!
